Андрій Мацола, підприємець, СЕО та співвласник «Першої приватної броварні», батько чотирьох дітей: Володимира (18 років), Віктора (13 років), Станіслава (10 років) і Андрія (3,5 роки), розповідає, чому його навчають ранкові «естафети» з дітьми, навіщо бізнесмену богословська освіта та що відрізняє хорошого лідера.
Про батьківство
Коли ти стаєш батьком у 20 років, 25 або 35, — це кожного разу новий досвід, це кожного разу інші емоції. Але найважливіше, на мою думку, що потрібно розуміти всім батькам, це те, що діти — не твоя власність. Це твоя відповідальність. Важливо також, щоб вони не виросли в тепличних умовах, інакше загроза ізоляції від світу неминуча. Дитину треба виховувати з розумінням, що вона — вільна особистість і має сама нести відповідальність за свої вчинки.
Мої батьки мене навчили такому принципу: які б питання не виникали між подружжям, діти не повинні ставати їх учасниками, вони мають бачити приклад компромісу. Для міцної родини необхідна поступливість — це фундамент.
Про дітей
Старший син Володя зараз навчається у Великобританії в коледжі, спеціальність «фінанси та аудит». Це був свідомий крок — відправити навчатись його в цю країну з міцними освітніми, аристократичними та шляхетними традиціями. Наступний крок, і я переконав у цьому сина, — він має по закінченню університету повернутись в Україну. Я йому пояснюю це дуже коротко і зрозуміло: «Там ти будеш один з багатьох, тим паче, що там ти ніколи не станеш своїм, бо це не твоя рідна країна… А тут ти будеш одним з кращих». Крім того, після закінчення вузу він отримає багато корисних зв`язків та знання про менталітет британців, що стане в нагоді в майбутній кар`єрі. Що стосується спадкоємності бізнесу, я вважаю, що рішення мають прийматись природним і демократичним шляхом. Якщо дитину цікавлять інші напрямки, не треба її силувати займати якусь посаду в сімейній справі. Ми поки це питання зі старшим сином не обговорювали. Я думаю, що після здобуття освіти в нього буде багато пропозицій від роботодавців з різних компаній.
Останні новини
- Вівіан Майєр: як Мері Поппінс з фотоапаратом стала самобутньою співачкою вуличного життя
- «Найдовша подорож» Оксани Забужко. Перекладачка збірки Катажина Котинська отримала премію Drahomán Prize-2023
- Рецепт ідеальної паски на Великдень від Олі Полякової
- Український фільм «Ти мене любиш?» скоро вийде в прокат: дата прем’єри, трейлер, сюжет
- Made in Ukraine. Великодні колекції від українських брендів, які варті уваги Новости на главной
Середні сини навчаються в київському ліцеї №100. Віктор має здібності до ІТ, а Станіслав більш творчий — має артистичні дані. Також вони вивчають англійську, займаються плаванням та кікбоксингом.
А молодший… Він ходить у садок і «грає на нервах». Андрій зараз у тому віці, коли йому усе цікаво і йому все вдається.
Про те, чому потрібно навчити дітей
Окрім того, що дитина має отримати освіту — школа, коледж, університет, — фундаментом у вихованні повинна слугувати християнська мораль. Це те, на що робиться особливий акцент на Західній Україні. З християнською мораллю дитина отримує мудрість і з її допомогою може інтуїтивно приймати правильні рішення.
У мене діти іподияконами служать у Володимирському соборі, тому вести бесіди про духовність з ними немає потреби. А взагалі про Бога не потрібно багато говорити, з ним просто треба жити.
Якось мене зацікавило питання: що це за дійство таке — «покоління»? Вони змінюються одне за одним, виникають із небуття, вступають в життя на певний час і знову занурюються назавжди в невідомість. З доступних джерел я не міг отримати відповіді на питання: чому так побудовано? Тому я, хоч і людина світська, людина з бізнесу, прийняв рішення піти й отримати знання в богословській академії. І можу сказати, що я не тільки отримав відповідь, разом з викладачами ми написали книжку AXIOS, де зібрали та коротко виклали суть всіх основних духовних питань, на які варто звернути увагу сучасній людині.
Про сімейні ролі
Паритетність в родині руйнується, якщо одна з сторін не виконує свої обов`язки. Наприклад, якщо тобі не вдається заробити достатньо коштів, то, звісно, жінці доводиться йти й працювати. Якщо ти забуваєш високо цінувати працю жінки як дружини, матері, господині, вона не буде щасливою та, природньо, шукатиме цю оцінку в іншій сфері.
Про відпочинок
Я не прихильник екстриму, люблю відпочинок з комфортом. Два рази на тиждень граю в теніс, три рази займаюсь плаванням. І, звісно, люблю футбол. Ніякого явно вираженого плану, як проводити дозвілля з дітьми на вихідних, у нас немає. В основному це кінотеатри, розважальні центри та прогулянки містом.
Про те, чому навчають діти
Діти навчають терпінню, поступливості, а найголовніше — вмінню домовлятись. Спробуйте домовитися з дітьми вранці, коли під час марафону «дитсадок-школа», один син забув трансформер, інший — якийсь гаджет! І треба домовлятись з ними, щоб не повертатися додому і не витрачати час. Але зате, коли приїжджаєш на роботу, то тут вже набагато легше.
Про те, що відрізняє хорошого лідера
Мені здається, що мій стиль управління — демократичний. Я даю людям повноваження, свободу в їхніх рішеннях. Я розуміюсь на багатьох процесах, але навіть коли бачу, що десь цей процес не так йде, даю право відповідальній за нього людині приймати рішення самостійно. Проте разом із такою свободою я передаю працівнику й відповідальність.
Для того, щоб бути хорошим та ефективним лідером, не потрібно вигадувати щось нове. Потрібно подивитись, що вже зробили мудрі люди в процесах, якими ти займаєшся, і вдосконалити їх. І немає різниці, чи це бізнес, політика чи громадська діяльність. Багато людей, на жаль, використовують владу неправильно, вважаючи її за певне мірило соціального статусу. А треба користуватись одним простим правилом: «Той, хто хоче бути з вас першим, повинен бути вам слугою». Тоді у вас буде правильне розуміння влади, ви будете мати повагу і до працівників, і до конкурентів, і до споживачів — і отримувати такий же фідбек.
Про страхи
Страхи бувають різними. Наприклад, фізичного характеру (потрапити в аварію тощо), фінансового характеру, духовного. Страх фізичного характеру не лякає. Я, як людина віруюча, розумію, що просто так нічого в житті не відбувається, і є речі, які від тебе не залежать: ти виходиш з хати і не знаєш, чи повернешся сьогодні додому.
Страх фінансового характеру теж не лякає, бо ми вже стільки криз пережили, і з такою командою, яка є в мене, будь-який момент нестабільності пройде.
А от страх того, який я звіт буду давати перед Тим, хто управляє всіма процесами, в мені присутній, тому що це вже кінцевий пункт, остання крапка. Там вже не вийде щось поміняти.
Записала Тетяна Касьян. Фото із особистого архіву Андрія Мацоли
