Без контролю: Як бізнес та влада відповідають за нашу безпеку

Наявність перевірок не вбиває бізнес, а їх відсутність - вбиває нас

Пожежа в ТРЦ «Зимова вишня» у Кемерово не залишила байдужими і українців. Віталій Дудін, експерт Центру соціальних і трудових досліджень, пояснює, чому така трагедія може повторитись і в Україні. Тим паче, пожежа у дитячому таборі «Вікторія» під Одесою багато в кого й досі стоїть перед очима. 

Контроль ніби є, але його немає

Проблема корупції та формального контролю є звичною для України та Росії. Тепер до неї додається проблема бездумної дерегуляції. Замість того, щоб осучаснити правила, їх просто скасовують. Складається враження, що держави змагаються між собою у питанні звуження контролю. Ризикуючи при цьому життями громадян.

10 березня 2017 року Кабміном було ухвалено розпорядження №166-р та №169-р. Під «регуляторну гільйотину» потрапили акти з охорони праці та пожежної безпеки. Можливо, ліквідація застарілих і обтяжливих положень дійсно є бажаною. Але за рік так і не було ухвалено актів на заміну скасованим. Додайте до цього ще дію мораторію на перевірки, який у 2017 року поширювався на надзвичайників.

На практиці виявилось, що зупинити небезпечне виробництво інспекторам Держпраці стало неможливо. Представники ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій) не можуть потрапити до підприємств, щоб перевірити дотримання пожежних норм. Якщо ж вони туди потрапляють, то заборонити експлуатацію приміщень не можуть навіть у судовому порядку. Показовим є випадок з торгівельною мережею «МЕТРО»: фахівці із перевірки виявили 80 порушень у чотирьох гіпермаркетах. Утім суд зазначив, що потрібний нормативний акт відсутній.

Не минуло й року, як Кабмін продовжив «регуляторну гільйотину». Вже 18 грудня 2017 року було скасовано чергову порцію застарілих актів. Переважна їх більшість стосується пожежної безпеки.

Кому це вигідно?

Хто скористався цим? Великі металургійні підприємства, будівельники, виробники одягу, а не той самий малий бізнес, інтересами якого ці зміни виправдовувались. Невідомо, чи стало життя бізнесу простішим, але чимало українців життя втратили взагалі. Як визнає уряд, у лютому 2018 року смертність на виробництві зросла на 50% у порівнянні з минулорічним показником. Якщо казати про пожежну небезпеку, то тут погіршення є відносно помірним. За 2017 рік кількість пожеж зросла на 12% у порівнянні з 2016 роком. Кількість загиблих зменшилась. Хоча на цьому фоні збільшилась до 65 кількість дітей, які загинули від вогню.

Випадки отруєння харчовими продуктами, забруднення земель, невидача спецодягу та аварій за участю маршруток – все це окремі прояви доведення логіки «вільного ринку» до крайнощів. Тепер урядовці обіцяють посилення відповідальності. Але як це сприйматиметься бізнесом? Коли 365 днів на рік прем’єр-міністр повторює, що не підпустить перевіряючих ні на крок до підприємства, а потім обіцяє проводити перевірки, то це виглядає як короткочасне відхилення.

Чи вбивають перевірки бізнес?

Відзначу, що кількість та частота перевірок не впливають на рейтинг Doing Business (щорічне дослідження Всесвітнього банку). Як не впливає і розмір штрафів. Тому численні дерегуляційні зусилля матимуть умовний вплив на підприємництво. Хіба що збільшиться кількість роботи у медиків та страхових компаній. Новини про пожежі та трудові каліцтва навряд чи сприятимуть залученню іноземних інвестицій.

Словом, держава знімає з себе відповідальність за збереження життя і здоров’я. А що можна казати про поведінку бізнесу?

Пріоритет охорони праці та пожежної безпеки відсуваються на задній план пріоритетом прибутку. У приватного сектору завжди були проблеми із корпоративною соціальною відповідальністю. Тому сказати, що він відмовився від певних зобов’язань, важко. Звісно, бізнес може грати позитивну роль у забезпеченні збереження життя, впроваджуючи певні технології та ноу-хау. Але для цього потрібен базис у вигляді продуманої державної політики. Коли бізнес контролює сам себе, то це призводить до сумних наслідків. Обвал швейних майстерень у будівлі Rana Plaza в Бангладеші довела, що «кодекси гарної поведінки» є формальністю. Саморегулювання вимагає високої самосвідомості бізнесу.

Реформи досить часто вступають в суперечність з інтересами суспільства. Отже, без встановлення демократичного контролю громадян і за бізнесом, і за перевіряючими органами про безпечну працю і відпочинок доведеться тільки мріяти.

— Читайте також: Затягнути паски: Жінки під тиском жорсткої економії