Наука vs. бізнес: Який шлях обере для себе молодь

«Ким мені стати?» — це питання, яке ставлять перед собою підлітки у школі, на мовних курсах чи у творчих гуртках. Адже розуміють, що в подальшому буде важливою не лише самореалізація, а й вміння заробляти. Відповіді разом із дівчатами та хлопцями шукали вчена, докторка наук Ольга Броварець та підприємець Олександр Нестеренко під час всеукраїнської конференції для унікальних тінейджерів «Завтра 2037«.

Жага до науки

Ольга Броварець: Після завершення вишу вирішила продовжити навчання у аспірантурі Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Достроково, на другому році навчання, маючи 17 наукових праць, я захистила кандидатську дисертацію. І ось тоді я вирішила зробити це справою свого життя. Це мотивувало захистити докторську дисертацію.

Зараз я займаюся дослідженнями моделювання молекули ДНК, молекули, що несе у собі генетичну інформацію та відповідає за її передачу із покоління у покоління. Проте під час цієї передачі відбуваються певні помилки, які називаються мутаціями. Саме вони призводять до порушення функцій організму, захворювань. Ми хочемо зрозуміти, яким чином це відбувається, тому займаємось обчислювальним експериментом, використовуючи методи квантової хімії, щоб визначити, яким чином виникають помилки, що їх спричиняє. Ми публікуємо наукові праці, щоб донести інформацію про результати до широкої аудиторії, аби дати можливість іншим науковцям скористатися результатами наших досліджень у своїй діяльності. Мені приємно, що наша праця затребувана, автори із різних країн цитують наші роботи, використовують їх. Звичайно, це не може не надихати, не мотивувати йти далі. Адже коли ти розумієш, що твоя робота дійсно корисна, дійсно потрібна, це мотивує. Наші роботи сьогодні процитовані більше, ніж 1200 разів, і мають більше 12 тис. прочитань на науковій платформі.

Крім того, для мене заняття наукою, це як життя, яке триває постійно — чи я вдома, чи я на роботі, я завжди розмірковую, що я ще можу зробити, що вдосконалити. А ще наука дала мені можливість спілкуватися із людьми зі всього світу, відвідувати конференції, обмінюватися досвідом. Бо науковець — це глобальна професія, це людина фундаментальна, праця якого так само важлива, як і прикладна. Коли фундаментальні дослідження переходять у царину прикладних, тоді науковець співпрацює із бізнесом, який дозволяє втілити ідеї у життя, виробити корисний продукт для усіх.

Жага до винахідництва

Александр Нестеренко: Мое взросление пришлось как раз на лихие 90-е, я рос в спальном районе Киева, отец  — инженер на заводе, мать – в юридическом отделе на том же заводе, со всеми вытекающими последствиями этого периода. Слава богу, что молодежь не очень понимает, о чем я. Денег не было, иногда не было еды, иногда — одежды. Было время, когда зимой я ходил в маминых сапогах. И постоянно я думал о том, где достать денег, пытался зарабатывать. В 12 лет я нашел первую работу в страховой компании, устроился страховым агентом. Меня там показывали, как зверюшку, мол, смотрите – самый молодой сотрудник. Я застраховал родителей, друзей и знакомых, но больше всего получил денег, когда сломал руку и получил страховку. В 14 лет я работал курьером, разносил конверты с документами. В 15 лет я работал реализатором на рынке, продавал на Петровке спортивную одежду. На первом курсе института у меня был киоск на Гидропарке, где я продавал мороженое, шоколад и прочее. В общем, чем только не занимался, но об инженерии я не думал.

Некоторое время спустя я обратил внимание на то, чем занимается отец. И он начал меня учить проектировать. Я сначала делал это ради денег, но когда увидел первые результаты своей работы – детали, продукты, производящиеся серийно, — тогда возникло желание создавать что-то новое и такое, чем будут пользоваться люди. С проектирования пресс-форм и пластиковых изделий я перешел к дизайну и разработке. В основном, это были корпуса для разных приборов. А когда я понял, что у нас не хватает технологий прототипирования, я начал заказывать прототипы в Китае. Далее начал заниматься более серьезными вещами: поставкой пресс-форм на предприятия, потом электронику изучил. И потихонечку пришел к тому, что разрабатываю устройства полностью – от дизайна до серийного производства.

В общем, я инженер, который научился зарабатывать немного денег тем, что я люблю и умею делать. Наша команда разрабатывает физические продукты — это потребительская электроника, бытовая техника: от очень простых устройств до сложных электронных гаджетов. Мы научились их создавать, начиная с идеи, эскиза на бумаге и до готового продукта, запускать их в серийное производство многотысячными тиражами. Это то, что вызывает страсть и восторг, когда твоя идея переходит с бумаги в реальный мир.

Наука це те, що не девальвує

Ольга Броварець: Для мене заняття наукою – це, свого роду, хобі, можливість відкривати нове, можливість зробити те, що ще нікому не вдавалось, пояснити експериментальні факти, які вже зафіксовані, але їх ніхто не може пояснити. І бути в цьому першою. Наука дає можливість назавжди залишити слід в історії, бо твої наукові публікації з тобою назавжди. Це те, що не девальвує, не зникає, не банкрутує. Це те, що зрештою може бути переведене у практичну площину для реалізації, патентування та комерціалізації.

Підприємництво — путь до визнання та незалежності

Александр Нестеренко: Конечно, наука – это путь к бессмертию, но не стоит забывать о том, насколько этот путь сложный и требующий усилий и огромного количества работы. Я хочу сказать, что, наверное, далеко не каждому человеку под силу найти в себе столько энергии и желания, чтобы заниматься научной деятельностью. Поэтому я хочу посоветовать развивать в себе способности к предпринимательству. Мне в свое время пришлось этому учиться самостоятельно. Но предпринимательство – это один из немногих путей для достижения материальной независимости и какого-то признания, для выражения своей активной позиции, желания развивать свое дело для себя, для семьи, страны и для отрасли в целом.

— Читайте также: Михаил Мыколышин: «Космос начинается здесь — на Земле и в вас самих»