Хто винен? Батьки і вчителі як учасники освітнього пресингу

В Новопечерській школі пройшла презентація книги Аманди Ріплі «Розумники» про захопливу подорож підлітків країнами з найкращими освітніми системами. В рамках заходу відбулася панельна дискусія про розвиток освіти та виховання нового покоління через особистості — вчителів та батьків, які найбільше впливають на розвиток дитини.

Своїми думками з аудиторією та модератором дискусії, Олегом Деревянко, поділилися Зоя Литвин, засновниця Новопечерської школи, Іванна Коберник, радниця Міністра освіти та науки, співзасновниця ГО «Батьківський контроль», та Андреас Шляйхер, єексперт світового рівня з освіти, куратор міжнародної системи тестування PISA.

Якість навчання не може бути вищою, ніж якість вчителя. Чи можемо ми сказати, що це універсальний закон освіти?

Андреас Шляйхер

Професійні якості вчителя грають неабияку роль, це правда. Водночас ми маємо приклад Польщі, де був важкий період, коли не було висококваліфікованих вчителів, бо зарплатня була занадто малою – те саме відбувається і в Україні зараз. Але Польща зробила дуже багато інвестицій у розширення вчительської «популяції», запровадила практики взаємодії, спільного підвищення кваліфікації, і зараз це працює. Загалом ідея того, що вчителювання – це престижно, приваблює багато людей, але важливо і будувати продуктивний простір для вчителів, лагодити процеси. Якщо ви – вчитель у Шанхаї, то ви маєте спеціальну платформу, де колеги по освіті можуть обмінюватися думками, ідеями, навзаєм збагачувати один одного, і таким чином поліпшувати систему освіти загалом. В кінці навчального року вчителі мають звітувати не тільки про успіхи своїх учнів, але й про той внесок, який вони зробили у своє професійне середовище. Це лише один з багатьох прикладів того, як середовище змінює стандарти професії.

Іванна Коберник

Так, якість освіти не може бути вищою, ніж якість вчителів, але кооперація вчителів – важка справа зараз в Україні, якщо враховувати існуючу культуру підвищення кваліфікації. Вона дуже низька, згідно з опитуваннями вчителі найменше довіряють один одному. Здавалося б, це дуже дивно і непродуктивно. Але є й винятки – рух EdCamp, що збирає вчителів зі всієї України, де вони діляться своїми знаннями, спілкуються, проводять майстер-класи один для одного. Але учасники EdCamp зізнаються, що поза межами заходу, у своїх школах вони є «білими воронами», спілкування на цих конференціях для них дуже важливе, бо на роботі, де ці вчителі працюють щодня, вони не мають підтримки та визнання серед колег. Це дуже тривожно, і водночас вимагає зміни культурних звичок, щоб вчителі відчували себе вільніше.

За опитуваннями серед причин, чому вчителі не відвідують освітні заходи чи курси, яких зараз дуже багато, головною причиною не є брак грошей. Відповідь №1 – брак часу. Система управління освітою дуже вертикальна, на вчителів здійснюється великий тиск, вони вимушені робити багато паперової роботи, звітів, які нікуди далі не йдуть.

Зоя Литвин

Процес реформування освіти не може реалізувати сам міністр, яким би чудовим, ефективним він не був, для цього потрібна залученість громадянського суспільства, вчителів, батьків, всіх стейкхолдерів, які вболівають за національну освіту. Я – оптиміст, бачу позитив, мені здається, що в Україні цей процес вже розпочався. Але не можна з першої сходинки стрибнути одразу на дев’яту, необхідно пройти всі етапи. Зараз ми нарощуємо критичну масу небайдужих людей, не знаю, чи нам справді необхідно йти під Верховну раду чи кабмін пікет, але сьогодні кожен з нас точно може щось робити, у нашому колі впливу є безліч варіантів активності, і якщо ми на цьому зосереджуємося, то своє коло впливу розширюємо. Мені дуже подобається кейс Грузії, де популяризували вчителів «білих ворон», описали стандарт учня і перейшли до вчителів. У Грузії визначили «портрет» вчителя, яким він повинен бути, щоб виховати учня згідно стандарту, і далі зробили переатестацію навчання, і тим, хто навчався по-новому, вдосконалювався, знав англійську мову, була підвищена зарплатня в п’ять разів, і тим, хто не хотів змінюватися, підвищили пенсію.

Як змінити мислення батьків, щоб вони враховували інтереси їх дітей і в навчанні, і в подальшому житті?

Андреас Шляйхер

В сучасному світі ми повинні бути відкритими до змін і визнавати, що креативні предмети мають так само важливе значення, як і фундаментальні дисципліни. Але якою б не була чудовою програма мистецтв у школі, вона не буде працювати, якщо батьки дітей хочуть, щоб дитина вступила в технічний чи економічний вуз, який вони вважають важливим для її майбутнього. Я думаю, що для освіти головне – дати учням правильний сигнал, дати їм знати, що в сучасному світі актуальні і творчість, і критичне мислення, і дизайн-навички.

Якщо говорити про залученість батьків на їх вплив на шкільні успіхи дитини, то маємо простий факт, який виявили дослідження: якщо батьки кожен день питають дитину, як їй ведеться в школі, це має більший вплив, ніж прибутки родини, наприклад.

Іванна Коберник

Щоб змінити мислення батьків, необхідний діалог. За тестами PISA, які проходили батьки, якщо вони читали дітям у дитинстві, якщо обговорювали з дітьми книжки, фільми, поточні події, це добре впливало на креативні здібності дітей. Водночас була виявлена інша закономірність: діти батьків, активних у батьківських комітетах, не виявили кращі здібності у тестуванні. Вагома цифра показує – випікання тістечок, прикрашання залу, організація випускних не має ніякого впливу на успіхи дітей.

Проте хочу сказати, що небажано, щоб батьки спілкування в сім’ї не робили продовженням школи, коли їх цікавлять тільки оцінки, найвищі з усіх предметів, незалежно від зацікавлень дитини, і тільки для того, щоб учитель в школі сказав батькам, яка дитина молодець. Насправді у цих словах учителя батьки чують те, що вони самі молодці, гарно тиснуть на дитину, тримають в рамках і змушують вчитися. Наслідком такої політики батьків є те, що діти закінчують школу і не знають, куди йти далі, від слова «зовсім», бо у дитинстві у них не було жодного шансу дізнатися про те, що їх цікавить.

Зоя Литвин

Якщо говорити про досвід Новопечерської школи, то можу сказати, що це прецедент – створення школи, яка буде виховувати дітей з глобальним мисленням і українським серцем. У обговореннях нашої ідеї ми багато сперечалися, з ким буде складніше – з учнями чи з вчителями, яким треба представити нові методи, навчити, переконати? Так от, з учнями і вчителями все чудово працює, найбільше питання у нас з батьками, причому не можу сказати, що ми знайшли швидкий, ефективний спосіб його вирішити. Бо батьки, як і всі ми, є «продуктами» радянської освітньої системи, вони хочуть бути кращими батьками, та не знають як.

Батьки однієї з наших учениць – ефективні, успішні бізнесмени, вони, звичайно, хочуть бути ефективними, успішними батьками. І батько зазвичай не схвалює, коли його дочка малює, він каже їй займатися математикою, бо це корисніше. Так само батьки ще однієї учениці дуже стурбовані, бо дівчинка у третьому класі читає книжки про принцес. Вдома вони змушують її читати корисніші книжки, і закінчилося тим, що ця дівчинка у школі протягом прогулянки іде в бібліотеку і читає те, що вона хоче, ховаючись від інших. Але ми намагаємося крок за кроком працювати з батьками, і хочемо цей діалог робити загальнонаціональним.

Чи зможе штучний інтелект замінити вчителя у майбутньому?

Зоя Литвин

Я такого варіанту не виключаю, але не розумію, чому не можна це поєднати. З практичного досвіду ми знаємо, що у початковій школі дітям жоден комп’ютер не замінить соціалізацію, поштовх, наставництво, які дає вчитель. Чим старшою стає дитина, тим більше вона зможе добирати знань, навичок поза школою. Тому варто інвестувати у вчителів, працювати над зміною парадигми їх бачення себе.

Іванна Коберник

Насправді, технічне обладнання не відіграє рішучої ролі у результатах, які показують учні у тестах. Наприклад, американські школи обладнані краще, а їх учні не мають визначних показників. Я не виключає, що штучний інтелект замінить вчителя, але думаю, що в найближчому майбутньому цього не відбудеться.

Андреас Шляйхер

Декілька років тому відбувався дуже цікавий експеримент в США, де у невеликої групи дітей у дитячому садку вихователь говорив китайською мовою, протягом півроку. За цей час діти також почали говорити китайською. За деякий час експеримент повторили з іншою групою дітей – їм давали ті ж вправи, ті ж слова, того ж учителя, протягом того ж часу, але на телеекранах. Діти дивилися телевізор, але не навчилися мови. Це говорить про те, наскільки навчання є соціальним процесом!

Звичайно, ми не можемо применшувати роль технологій, але я бачу її роль у тому, що вона може заощадити дуже багато часу вчителів, які зараз роблять те, що комп’ютери можуть зробити краще, наприклад адмініструвати роботу. І це стається не тільки в освіті, у всіх сферах. Ми повинні інвестувати у технології, але вони мають доповнити, а не замінити вчителя. Особисто я вважаю, що вчителі будуть ще більше важливими у майбутньому, бо людяний приклад учителя, його моральний внесок стане ще важливішим у технологічний час.

Фото: Максим Лисовой

— Читайте также: No Wonder: 3 навыка, ушедшие из школьного образования