Ілько Петрик: «Люди, які готові змінювати суспільство на краще, — надихають»

Спікер конференції для тінейджерів "Завтра_2037" про те, як не розчаруватися у соціальних ідеях

17-річний львів’янин Ілько Петрик вже більше року опікується проблемами сортування та переробки сміття. Студент першого курсу Українського католицького університету у вільний від навчання час працює у соціальному підприємстві, яке просуває ідею сортування сміття і допомагає львівським компаніям і містянам втілювати її в життя. Чому екологічні ідеї складно популяризувати, спікер конференції «Завтра_2037» розповів в інтерв’ю WoMo.  

Розкажи, як ти почав цікавитись темою сортування сміття?

Насправді, це сталося випадково, хоча певне підґрунтя для зацікавленності екологічними темами було в моїй родині –  мама завжди купувала екопродукти.

В 11 класі я поїхав на дводенний тренінг «Молодь і громадські організації», де еко-активісти з усієї країни обмінювалися досвідом і пропонували свої інноваційні ідеї. Це було моє перше знайомство зі спільнотою львів’ян та активістів з інших міст, які опікувалися темою екології та свідомого споживання. Згодом я потрапив на лекцію керівниці львівського руху Zero Waste, Ірини Миронової, де остаточно зрозумів, що мені цікаво, як це працює і як може покращити життя у суспільстві. Одразу почав просувати ідею сортування сміття у своїй школі, знайшов однодумців, і ми потроху почали реалізовувати це. Тоді ж познайомився із хлопцями із “Зеленої коробки”, і згодом почав їм допомагати.

Що це за проект?

«Зелена коробка» — громадська ініціатива, яка пропагує сортування, робить його максимально зручним і доступним, пропонує контейнери для сортування сміття для офісів, закладів харчування та житлових будинків, а згодом вивозить сміття. Насправді, сортування має дуже прості правила, і не треба мати жодних спеціальних знань. Ми намагаємося доносити це до людей.

Окрім цього, ще одна мета «Зеленої коробки» — не просто передати зібрану сировину умовному перекупнику, а контактувати безпосередньо з підприємствами чи громадськими організаціями, що переробляють сміття в кінцевий продукт, який згодом можна повторно використовувати. Щоб людина, яка відсортувала, наприклад, картон, могла потім отримати сувенірну картонну іграшку. Поки що цей формат не реалізовано у нас повністю, як потрібно, але ми в цьому напрямку рухаємося.

Що треба робити, щоб Zero Waste став буденним і зрозумілим для більшості людей?

З одного боку, потрібно мати активну громадську основу для цього – критичну масу людей, яких ця тема хвилює. Лише коли свідоме споживання стане ідеологією, люди, які розумітимуть його важливість, зможуть просувати зміни на законодавчому рівні. Тому що лише добровільних ініціатив замало, щоб змінювати систему.

Як мотивувати людей приєднуватися до подібних ініціатив?

Найкраща мотивація – це, звичайно, гроші, і від цього нікуди не подітись. Якщо людина бачить, що це дає їй змогу отримувати якісь гроші або економити, то вона буде цим займатися. А взагалі, нормальна людська мотивація для того, щоб підтримувати свідоме споживання і сортування, — це розуміння користі для природи. Але якщо матеріальна мотивація є універсальною, то розуміння того, наскільки це вагома проблема, поки не таке очевидне. І не тому, що люди не розуміють, а тому, що до них це ніхто ніколи не доносить, не пропагує, не пояснює детально.

Соціальні проекти тримаються на ідеях. Чи були в тебе особисто моменти розчарування в ідеях або в суспільстві?

Насправді, розчаровуєшся дійсно дуже часто, і для цього існує багато причин. По-перше, коли бачиш, що люди загалом не розуміють, хто такі еко-активісти і чим вони займаються. Наприклад, багато хто сприймає «Зелену коробку» як бізнес-проект, що заробляє на сортуванні сміття. Це абсолютний міф. Тому ми стараємося доносити до громадськості, хто ми є насправді і що ми робимо.

По-друге, розчарування починається тоді, коли бракує сил і ти не знаєш, що робити далі, як втриматися на плаву, як не втратити довіру людей. Іноді бувають критичні моменти, які ставлять під загрозу існування ідеї взагалі.

Що допомагає «виплисти»?

Самі люди і допомагають, їх ентузіазм і віра. Коли у нас у «Зеленій коробці» були певні технічні негаразди, багато хто запропонував допомогу та ідеї для вирішення труднощів. Виявилось, що є люди, які готові віддати частину свого часу і сил, щоб змінювати суспільство на краще. Саме це нам повертає сили і натхнення.

Чи це можливо вивести свідоме споживання та Zero Waste на більш масштабний рівень в майбутньому?

Я вірю, що це можливо. Багато екорухів у Львові з’явилися лише в останні декілька років — тоді, коли ці питання почали підніматися на державному рівні, коли про це заговорили ЗМІ.

Тому зараз рух Zero Waste вже виходить на новий рівень, стає масштабнішим і розвивається у багатьох містах України, не лише в Києві та Львові.

Яких успіхів ти особисто хотів би досягти в цій сфері?

Мрію про часи, коли те, що робить зараз «Зелена коробка» на місцевому рівні, стало б звичною практикою по всій країні. Сортування сміття має стати звичкою, люди мають робити це не тому, що їм погрожують штрафом, і не тому, що вони отримуватимуть за це гроші. Тут важливе свідоме ставлення і розуміння. Але для цього треба ще багато чого зробити, і я думаю, що повністю втілити це в життя можливо лише в довгостроковій перспективі.

Ти здобуваєш фах політолога в УКУ.  Чи плануєш ти займатися соціальними ініціативами й далі або зосередишся на професії?

Я долучився до соціальної діяльності, не маючи далекоглядних планів, але згодом зрозумів, наскільки це важливо, знайшов друзів і однодумців. Я сподіваюся, що матиму змогу поєднати професійні навички і соціальну діяльність.

Поспілкуватись із підлітками, які вже сьогодні є засновниками проектів, прибуткових для індустрії креативності та довкілля, ви зможете на всеукраїнській конференції унікальних тінейджерів «Завтра_2037» у Львові 31 березня. Зареєструватися, щоб взяти участь у події, ви можете за ПОСИЛАННЯМ. Вхід до 18 років безкоштовний.

Купити квиток

— Читайте також: Анастасія Лівочка: «Дорослих людей не існує. Це міф»

Мы в Facebook