Ізза Інзамлія: «Залякування, дискримінація, харасмент — це тільки частина, з чим я зіткнулась у Джакарті»

Як живуть сьогодні жінки в Індонезії

Ізза Інзамлія — правозахисниця, координаторка освітніх та адвокаційних програм Центру Солідарності в Джакарті. Вона розробила та провела десятки воркшопів про рівність у сфері праці та залучення жінок до профспілкової діяльності. У 1990-х роках Ізза працювала операторкою швейних машин на фабриці в Джакарті, де вона згодом стала секретаркою профспілкової організації, боролася за прийняття першого колективного трудового договору на підприємстві та збільшення репрезентативності жінок у профспілковому лідерстві до принаймні 30%. Ми зустрілись з Іззою на заході від ГО «Трудові ініціативи» та поговорили про її шлях у сфері захисту прав жінок і дізнались, наскільки ситуація із станом жінок в Індонезії відрізняється від того, що ми спостерігаємо в Україні.

Коли я починала працювати на фабриці, меня було лише тільки 19 років. Я мріяла побудувати кар`єру. Яле що я могла побудувати на швейній фабриці? Мені запропонували роботу у профспілці, але мені здавалось що активістська діяльність — це не для мене. Та й узагалі, активізм не характерний для більшості індонезійців. Але потім я відчула, що це може стати моїм покликанням і особисто я можу багато чого змінити у житті своїх колег, адже на фабриці працювало 3500 людей, більшість з яких були жінки. Чи стикалась я за часи своєї роботи із стереотипами? Звісно! На мене дивились як на мале дівчисько: хто ти така і що взагалі можеш робити? Дев`ять разів я переходила з одного департаменту в інший. Залякування, дискримінація, харасмент — це тільки частина, з чим я зіткнулась в Індонезії. Як я справлялась? Коли було потрібно — плакала, коли було потрібно — мирилась, коли було потрібно — давала відсіч.

Мені здається, що жінки в Індонезії та Україні стикаються зі схожими проблемами. Хоча, наприклад, у нашій країні є регіон і з матриархальними традиціями, де діти беруть прізвища матері. Але решта країни — патриархальна.

Жінки та держава

Через законодавство у суспільстві поширений стереотип, що чоловік —  це годувальник у родині, а жінка займається хазяйством. Наслідки цього стереотипу простежувались у різних сферах, зокрема жінки мали сплачувати більші податки, адже їм, як вважалось, не потрібно було годувати родину та дітей, на відміну від чоловіків. Рух уперед почався тільки у 2016 році, тепер жінки, які не працюють, виховують дітей та ведуть домашні справи, можуть офіційно зареєструвати свій статус. Разом із тим працюючі жінки бідніші за чоловіків, тому що зарплату отримують меншу та мають усе віддавати родині.

Жінки та сексуальні домагання

У нашому законодавстві є закони, які захищають жінок від дискримінації, проте про сексуальні домагання в них нічого не сказано. Я знаю про декілька випадків сексуальних домагань, проте жінки, знаючи, що не отримають нічого, крім віктімблеймінгу, побоюються зізнатись у цбому та мовчать.

Жінки та система охорони здоров`я

В Індонезії високий ризик материнської смертності. Під час вагітності чи пологів у 2016 році загинуло більше чотирьох тисяч жінок. Причина полягає і у якості медичних послуг, і у логістиці. Справа у тому, що Індонезія — це найбільший у світі архіпелаг з протяжністю більше, ніж п`ять тисяч км, тож дістатись швидко з одного пункту до іншого не так вже й просто. А це проблема для жінки, яка от-от має народити дитину.

Жінки та кар`єра

Більшість жінок працюють у тих секторах, де низькі зарплати та тяжкі умови праці. Я сама працювала на швейній фабриці, шила шкіряні вироби, куртки, які потім експортувались у різні країни світу. У текстильній індустрії, зокрема, середня зарплата жінки становить приблизно $150 на місяць. Це небагато, тож жінкам доводиться працювати понаднормово. Зміни відбуваються там, де розвиваються профспілки, що відстоюють права жінок на кращі умови праці та вищі зарплати.

Жінки та діти

Раніше жінка, що виходила заміж за не-індонезійца, не мала ніяких прав на власних дітей. Але сьогодні правила гри змінюються, і діти вже можуть самі обирати, з ким їм залишатись у випадку розлучення, — з матір`ю чи батьком. Також в Індонезії сьогодні стає активним рух жінок, які хочуть змінити стереотипне сприйняття шлюбу і показати, що подружжя може домовлятись та ділити обов`язки порівну чи таким чином, як буде зручно обом. Мій чоловік та родина повністю підтримують мене, тому я маю можливість бути тут і займатись тим, що мені подобається. Але так щастить небагатьом.

Жінки та релігія

Звісно, що у деяких регіонах країни люди дуже консервативно налаштовані, навіть радикально. Проте сьогодні в Індонезії ви можете побачити жінок, що вбираються як у відкритиі, так і у закритий одяг, як я, накриклад.

Жінки та традиції

Ще років 20 тому на немовля-дівчинку чекала процедура жіночого обрізання, зараз ця традиція заборонена і уряд взяв під контроль це питання. Хоча і сьогодні деякі батьки через власне світобачення вважають, що їхнім дітям мають зробити процедуру, лікарі більше на мають таких вповноважень. Але все ж таки випадки жіночого обрізання трапляються, як і дитячих шлюбів.

Записала Тетяна Касьян

— Читайте також: Ванесса Эрогбогбо: «Может быть, я вас разочарую, но мне кажется, что Уганда и Украина во многих вещах похожи»

Мы в Facebook