«Маленьке плем’я»: Як данці будують стосунки

Досвід Юлії Гудошник

Те, наскільки послідовно данці називають себе абсолютно щасливими людьми, може викликати недовіру. Але так чи інакше, це одна з найстабільніших країн Європи з високим рівнем толерантності. Одними тільки економічними чинниками цього не пояснити: в першу чергу, все вирішує спосіб мислення і суспільний устрій. Щоб його зрозуміти, треба поспілкуватися з данцями не один рік, як Юлія Гудошник, координаторка данського напряму Ukrainian-Scandinavian Center. Сьогодні вона ділиться з WoMo своїм досвідом і враженнями.

Про молодь

Коли я приїхала в Данію навчатися, то одразу зрозуміла, що між студентами в Україні і там є велика різниця. Вони люблять вчитися дуже довго, тому моїм однокурсникам було, в основному, по 30 років. Там ніхто не спішить жити. Коли ти ставиш дорослим людям, яким по 25-27 років, питання: «А що далі? Чим би ти хотів займатись?», вони просто знизують плечима і кажуть: «А я над таким ще не думав». І роблять здивований вираз обличчя — чому це когось турбує майбутнє. Зазвичай у людей у 30 років ще немає дітей. Середній вік для одруження — 32-34. До цього ставляться дуже серйозно. Спочатку треба зрозуміти, хто ти, що ти, а це довготривалий процес.

Про поняття сім’ї

Поняття сім’ї як «ланки суспільства» у них немає. Там все дуже мобільно, люди легко розходяться, майже кожен другий шлюб розпадається. Ситуацію з дітьми вони вирішують легко — ті не залишаються тільки з мамою або з татом, а мігрують між батьками. Дуже поширена практика, коли дитина тиждень живе з мамою, а тиждень з татом. Діти до цього швидко звикають, тобто мобільність закладається з дитинства. А ще діти рано дорослішають. Вони нормально ставляться до того, наприклад, що мама вирішила змінити орієнтацію і тепер живе з жінкою, а у батька нова дружина. Їх сім’ї поступово розростаються, вони це сприймають дуже просто.

Про стосунки

Взагалі у них часто буває так, що люди вже зустрічаються, мають інтимні стосунки, але при цьому вони не готові сказати, що вони хлопець і дівчина, номінально це озвучити. Так може тривати півроку-рік, і лише тоді, коли вони все обдумали, вони починають зустрічатись. І всіх це влаштовує. Вони просто не бачать потреби щось офіційно декларувати.

Спілкуватись із старшим поколінням родичів — не дуже поширена практика. Данці — індивідуалісти, коли вони створюють власну сім’ю, то більше зосереджуються на ній, а на великі посиденьки з батьками можуть виділити час переважно на свята.

Про дозвілля і інтереси

Дозвілля для данців дуже важливе. Фраза «мені треба відпочити від роботи» — точно не про них, бо працюють там теж дуже розмірено. Так само дозвілля планують заздалегідь, щоб уникати зайвих стресів. Вони мають знати, що все під контролем, ця людина відповідальна за одне, а інша — за друге.

Вони дуже люблять різні активності, скажімо, кататися на лижах у сусідній Норвегії, але частіше проводять час удома — запалюють свічки, запрошують друзів на хюґе, готують домашню випічку. Данці люблять колектив, щоб було до кого притулитися і чим поділитися. Коли друзі збираються разом, вони не сядуть кожен уткнувши носа у свій смартфон.
Цифрові технології втрачають своє значення, коли люди поряд. Реальність важливіша за віртуальне життя.

Про «маленьке плем’я»

Данці люблять жартома називати себе «маленьке плем’я». Коли їх питають, чому вони не спілкуються з новими людьми, вони зазвичай відповідають, що нові люди не сприймаються за своїх: «У нас вже є свої. Ми маленька країна, 5,5 мільйонів мешканців, ми живемо маленьким колективом. Якщо приходить хтось новий, ми ставимося до нього приязно, але нейтрально. Людина може користуватися благами нашої країни, добробуту, але це не означає, що ми з відкритими обіймами приймемо її на своє хюґе».

Згідно нових законодавчих ініціатив, якщо батьки-іммігранти відправляють своїх дітей до рідної країни, щоб відновити культурне походження, їм загрожує ув’язнення строком до чотирьох років. Як це можна довести? Вони будуть дивитися, чи впливає така подорож на шкільну успішність і, відповідно, на добробут у країні. І виникає закономірне питання, чому родина взагалі прагне жити в Данії, якщо вважає важливішим проводити час в іншій країні. Вони думають так: «Ми всі граємо за одними правилами. Якщо ти сюди переїхав і хочеш тут жити, певно, ти знаєш, чому. Тож ми очікуємо, що ти будеш максимально дотримуватись правил нашої спільної гри».

Підготувала Оля Полякова

— Читайте також: Хюгге с Миком Викингом: Философия счастья в простых лайфхаках

Мы в Facebook