Мар’яна Прокопович про професію літературного перекладача

Умберто Еко, гарний переклад та наші письменники в Італії

Перекладач — це провідник у світі поміж двох мов. Це людина, яка живе у двох культурах, робить незрозуміле — зрозумілим, а невідоме — відомим. Про цю професію розповідає видатний перекладач Мар`яна Прокопович, завдяки якій ми знайомі з творами Уберто Еко, Італо Кальвіно, Томазі ді Лампедуза та інших.

Які навички, знання, вміння та риси характеру потрібні перекладачеві?

Найголовнішою передумовою для перекладача є наявність чуття мови. Без нього нікуди. Потім, звичайно, фундаментальним є ґрунтовне і всебічне знання не тільки чужої мови, а й насамперед рідної. Потрібне також хоча б приблизне знання реалій країни, з мови якої перекладаєте. Ще конче потрібне вміння користуватися словниками та іншими довідковими засобами, включно з Ґуґлом, Вікіпедією тощо. Для перекладача словники – це річ фундаментальна, він мусить їх полюбити, а не розглядати як необхідне зло. Ще перекладач повинен дуже, але справді дуже багато читати, і рідною, і чужими мовами.

Щодо рис характеру, насамперед хочеться наголосити на терплячості і скромності. Ці риси потрібні при геть всіх видах перекладу. Ще можна згадати про посидючість, допитливість і бажання вчитися.

Де в Україні можна вивчитись на перекладача? Хто може стати перекладачем?

Я скінчила англійську філологію у Львівському університеті. Але перекладачем може стати людина з будь-якою освітою, навіть технічною, за наявності передумов, про які я говорила вище. Проте коли людина вже стала на стежку перекладацької діяльності, їй бажано пройти курс філології, який дає глибше розуміння мовних і літературних процесів. В Україні в деяких університетах є перекладацькі відділення, та мені важко сказати, наскільки добре вони формують перекладачів. Перекладацька діяльність – це передусім практичний досвід, якого університети дати не можуть. Щодо підвищення кваліфікації, то я не маю конкретної інформації, але знаю, що час від часу в Україні проводяться майстер-класи з перекладу, які, мабуть, дають певну користь. І я тут ще раз повторю: для перекладача важливо дуже багато читати. Будь-якими мовами. Цього не замінять ні університети, ні курси, ні майстер-класи. Я вважаю, що мене, наприклад, перекладачем зробила саме любов до читання.

Наразі є багато критики художніх перекладів (наприклад, роману Елени Ферранте), проте в українського читача, можливо, не так багато інструментів для того, щоб оцінити якість перекладу. Яким має бути гарний художній переклад?

Переклад повинен читатися так, щоб читач забував, що це переклад, щоб око ні за що не зачіпалося. Я думаю, що досвідчений читач цілком може оцінити якість перекладу, бо навіть не знаючи мови оригіналу чи не маючи змоги порівняти, він таки вловить фальш у перекладі, для цього якихсь особливих інструментів не потрібно. Треба сказати, що в Україні фактично нема фахової критики перекладів, а саме така критика могла б дуже допомогти формувати цього досвідченого читача і давати орієнтири всім іншим. Вся та критика, яку ми читаємо в інтернеті, це суб’єктивний погляд нефахівців, e якому часто багато слушного і важливого, але насправді він не дає реального уявлення про якість перекладу.

Наскільки професія перекладача може бути прибутковою, зокрема в Україні?

Загалом це важко сказати, бо залежить від різновиду перекладу. Технічний або бізнесовий перекладач-фрілансер може цілком пристойно заробляти, якщо напрацює хорошу базу клієнтів. Але це означає починати з копійчаних робіт і багато років наполегливо йти до мети. Усні перекладачі теж, буває, заробляють непогано. Щодо перекладачів, які працюють для видавництв, то тут ситуація гірша. Переважно вони мають іншу основну роботу, а перекладами займаються у вільний час, бо оплата таких перекладів переважно дуже скромна. Це великою мірою пояснює досить низький загалом рівень перекладів і недостатню кількість перекладачів, які такі переклади можуть робити. Але щось мені говорить, що ця ситуація буде мінятися.

Робота над яким твором вам запам`яталась?

Власне кажучи, це важко сказати, бо робота над кожним твором – захоплива пригода. Хіба що можна назвати «Ім’я рози» та «Маятник Фуко» Умберто Еко – там було дуже багато цікавих моментів і проблем, які треба було вирішувати.

Над якими перекладами ви працювали останнім часом? Які нові книжки у вашому перекладі нам чекати незабаром?

Останнім часом я перекладала кілька творів, які мають вийти навесні-влітку. По-перше, це роман Франчески Меландрі «Ева спить» — дуже цікава родинна історія на тлі конфлікту в італійському Південному Тіролі у другій половині 20 ст. Цей роман вийде у видавництві «Нора-Друк». По-друге, зараз я саме працюю над романом видатного італійського письменника Прімо Леві «Чи це людина» — вражаюче історичне свідчення письменника, який пройшов Освенцім, це надрукує «Видавництво Старого Лева». А ще в мене в роботі переклад з англійської, це роман про Львів – «Сім знаків Лева» – наша дійсність очима американця. Вiн має вийти у «Приватній колекції» видавництва «Піраміда».

З якими мовами ви працюєте?

Я працюю з італійською та англійською мовами, переважно з італійською, бо англійських перекладачів все-таки є більше. Про італійську я завжди говорю, що то не я її вибирала, а вона вибрала мене – так якось сталося. На італійську перекладаю тільки у співпраці з колегами-італійцями, бо художній перекладач все-таки повинен перекладати рідною мовою. Зокрема за моєї співпраці вийшли в Італії «Польові дослідження з українського сексу» Забужко і «Ворошиловград» Жадана. На жаль, в Італії про нашу культуру знають дуже мало. Про особливий попит на нашу літературу не можна говорити, вона має обмежене коло шанувальників і поки що поза нього не виходить. Але сподіваємося, що це зміниться.

Що ви рекомендуєте почитати для натхнення майбутнім перекладачам та перекладачам-початківцям?

Найкраще майбутнім перекладачам читати переклади видатних українських майстрів – Григорія Кочура, Миколи Лукаша, Максима Рильського, Бориса Тена, Олекси Логвиненка, Андрія Содомори, Дмитра Паламарчука та інших. Принаймні мене це надихнуло найбільше. Смачна, яскрава українська мова і точність передачі оригіналу в їхніх перекладах заохочують самому змагати до цього. Але прямо наслідувати їх я не раджу.

Беседовала Татьяна Гордиенко

— Читайте также: Анна Ельская о профессии молекулярного биолога

Мы в Facebook