Наші традиції: Нова школа і старий День вчителя

Як висловити людині вдячність за гарно виконану роботу?

Реформа шкільної освіти в Україні намагається боротися з багатьма пережитками старої системи: формалізмом навчання, застарілим змістом програм, з сумнозвісними «поборами» на ремонт класу, на вікна у вестибюлі і… на подарунки до Дня вчителя, який наближається. До речі, з таким явищем як низька заробітна плата для педагогів реформа теж мала б боротися. Що про «дари» вчителям думають педагоги та батьки?

Наталя Кулабуха, викладачка німецької мови, перекладачка, отримавши розсилку Приватбанку до Дня вчителя, поділилась на своїй сторінці у Facebook дуже цікавими роздумами, які, насправді, розділяє багато хто з нас.

«Напередодні свята. Я нарешті можу трохи сформулювати, які думки маю з цього приводу.
Мені не подобається сакралізація вчителя. У мене чомусь відразу виникає відчуття, що наступним або позанаступним кроком буде принесення у жертву. Окрім того, коли професія та праця перетворюється на культову діяльність, то вчителі вимушені жити не з зарплатні, а з «підношень вірян», й начебто навіть не мають морального права на бажання гідної оплати праці. Вони мають служити. Таким чином, за допомогою тієї фальшивої сакралізації вчителів перетворюють на обслугу, яка всім чогось винна: і виховання, й знань, й зразкового способу життя. А ще мені не подобається ось ці зітхання про складність професії. Плавали — знаємо. Є інші, не менш важкі, ну й, власне, все завжди залежить від ставлення, нервової конституції, керівницва й т.д. Ну й стресові професії потребують не зітхань, а гідної оплати, так щоб фахівчині та фахівці мали змогу відновити сили, а не думати, де б заробити додатково. Не несіть вчителям ось ті віники та цукерки тільки тому, що так треба. Їм воно не треба. Це ж ви робите для себе. Хоча вони, як і всі люди, дуже радіють щирій увазі, повазі та любові у будь який день.
Ну й, любі колеги, я колись би попри все ще хотіла б повернутися у ваші ряди у повний зріст. Мабуть.
Ну й для ілюстрації — сьогоднішня розсилка від ПБ. Ганьба як вона є».

Напередодні свята.Я нарешті можу трохи сформулювати, які думки маю з цього приводу.Мені не подобається сакралізація…

Опубліковано Natalya Kulabukha Середа, 3 жовтня 2018 р.

Ірина Мінковська, менеджерка з партнерства і комунікацій руху EdCamp в Україні

«Ми в EdCamp Ukraine віримо у те, що і відношення вчительства до дітей, і рівень їх професійності не завжди і не повністю залежать від матеріальної компенсації. Такі «подарунки» на шкільні свята є насправді одним з виявів корупції, адже батьки у цей момент намагаються «заплатити» за комфорт їх дітей і за свій власний. Але нова українська школа несе в собі багато сучасних інструментів забезпечення якісного і недискримінаційного освітнього процесу — як для дітей, так і для дорослих. Тому я особисто вважаю такі «традиції» застарілими і такими, що насправді принижують всіх стейкхолдерів освіти і Україні».

Письменник Дорж Бату, він же Андрій Васильєв, автор бестселеру «Франческа повелителька траєкторій», у минулому журналіст, тепер працює оператором корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США

«У США батьки можуть наприкінці року вручити своєму вчителю так званий «appreciation gift», це більш ознака вдячності, аніж якесь зобов‘язання. Зазвичай, вартість подарунку не може перевищувати десь 25$ – це регулюється законом. Все, що вище цієї суми, може розцінюватись як хабар. Частіше за все, «appreciation gift» виглядає як подарунковий сертифікат на Amazone або магазин канцтоварів Office Max (що дуже актуально, бо часто вчителі купують канцтовари своїм коштом). Також серед популярних подарунків браслети на пам`ять, кавові чашки, картки у Starbucks або Dunkin Donuts. Але особливо цінними вважаються подарунки, котрі діти зробили для вчителя своїми руками: малюнки, прикраси, тощо. Чим більше таких подарунків у вчителя у класі, тим більше його рейтинг».

Вікторія Примаченко, співзасновниця, директорка ГО Prometheus (проект масових відкритих онлайн-курсів)

«В мене доросла дитина, і погляди на шкільні подарунки не дуже модерні. Я щиро поважаю життя і працю вчителя. Моя мама, вчителька української мови, пішла на пенсію зі школи у 72 роки — 46 років педстажу. Мою першу вчительку в далекій донецької селищній школі звали Надія Костянтинівна Варшавська. І саме грізне попередження, яке я винесла зі школи було: «Ти обов’язково це вивчиш, дівчинко, інакше я засмучусь». Вона була вже в похилому віці, але сонячна, прекрасна і легка, і дуже любила квіти. Не знаю, може, троянди або хризантеми, не знаю, але ми завжди дарували їй гладіолуси. Великі тендітні променисті квіти. Так у мене школа назавжди і пов’язана з цими чудовими квітами. І всім своїм друзям, а вони батьки, я кажу: Даруйте вчителю квіти, даруйте гладіолуси, і нічого, крім квітів, — бо це може засмутити справжнього вчителя. Тому, що Служіння не вимагає благ, але потребує того, щоб ви розділили увагу та любов до дитини. Почніть з квітів вчителю, батьківська дорога довжиною у шкільні роки багато чому вас навчить. Але в дорозі у вас буде надійний досвідчений супутник — шкільний учитель, цінуйте і поважайте його завжди. У вас єдина ціль та дорога до неї».

— Читайте також: Ви, ваша дитина і школа: 10 найкращих інсайтів з книги Кена Робінсона

Мы в Facebook