Заради дітей: Чому не варто лишатися у шлюбі, якщо стосунки зіпсовано

Повна сім'я - не означає щаслива сім'я

Чи варто жити у нещасливому шлюбі «заради дітей» та як пом`якшити травму дітей від розлучення батьків розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.

«Дитина повинна зростати в повній сім`ї!», «Мама, тато, я — щаслива сім`я!», «Най буде лихо, аби тихо!», «Він же так любить дітей….» А з якими стереотипами «справжнього щасливого сімейного життя» ви стикались? За роки своєї практики я багато разів чула подібні фрази, водночас констатуючи, що в родині існує загроза морального та фізичного насилля, що при цьому страждає не лише дружина, а й діти. Такого типу установки можна пояснити психологічним захистом та вторинною вигодою, але наразі я б хотіла підняти болісне питання (певно що для обох батьків): то де краще дитині — в повній чи не повній сім`ї?..

«Правильна родина»

Наразі у суспільстві сформовано своєрідну картину «правильної» сім`ї, де є тато, мама і діти. І все, що виходить за межі «правильного», є «не таким, як треба» та засуджується, або ж викликає співчуття. Наприклад, батько, який виховує дітей самостійно, сприймається як справжній герой, а мама, котра залишилась сама, викликає жалість або ж зневагу. Мовляв, не змогла втримати чоловіка біля себе. Коли я чую подібні репліки, щоразу відмічаю, що вони звучать дико. Однак радує те, що стереотипи ламаються і приходить інша реальність, яка приймається суспільством, хоч і «зі скрипом», інша реальність, де сім`я — це не лише тато і мама, а може бути мама і мама, або ж тато і тато. Або лише мама, лише тато.

Де дітям краще?

Скажімо так, дітям буде краще там, де немає насилля та страху, де немає напруження та перепадів настрою у батьків. Де є спокійна мама і врівноважений батько. Розлучення завжди лишатиме слід у душі дитини і відображатиметься на її поведінці. З іншої сторони, коли дитина виривається із ряду травматичних, насильницьких подій, наступає відносно спокійна атмосфера — це, безумовно, набагато здоровіше та краще, ніж перебування в насильницькій атмосфері.

Для дитини життя після розлучення буде поділятись на «до» та «після». Розлучатись, змінювати, прощатись — це завжди страшно та боляче, а особливо дітям. Задача батьків — забезпечити спокій та прийняття емоційних переживань дитини. Тому не варто миритись «заради дітей», не обманюйте себе та їх, бо миритеся ви заради себе і власної вигоди. Щоб вирішити кризу сімейну, спробуйте знайти хорошого та компетентного спеціаліста, де на окремих зустрічах ви і будете вчитись розуміти одне одного. А дітей у партнерські стосунки втягувати не варто.

Отже, дорослим варто дотримуватись певних правил, щоб, в першу чергу, підтримати дитину. Основне правило: ви завжди залишатиметеся батьками для своїх дітей. Дорослим варто залишатись дорослими у будь-яких складних ситуаціях для того, щоб дитина відчувала опору та підтримку під час стресу, а не була стабілізатором особисто для вас.

Якщо ви вирішили розлучитись…

Якщо ж ви прийняли рішення розлучитись, раджу врахувати обом партнерам наступне, аби мінімалізувати дитячий стрес.

Щиро поговорити

Щиро та турботливо поговорити з малюком, повідомити про рішення розлучення слід обом батькам. Варто сказати, що мама і тато ніде не діваються, але жити вони не можуть разом. Але це не означає, що вони перестануть любити дитину. Вона так і залишиться найдорожчою для батьків. Може трапитись так, що малюк не одразу відреагує на цю новину. Говоріть про його страхи щодо майбутнього, про переживання. Вони однозначно будуть, але можуть проявитись значно пізніше.

Не ідеалізувати, не брехати

Якщо батьки так і не зуміли повідомити звістку про розлучення разом, то відповідальність, на жаль, впаде на плечі когось одного. І ось тут не варто вигадувати казок на кшталт «татко полетів у космос», або «мама поїхала у подорож». Не фантазуйте, таким чином ви не пом`якшете кризу втрати і переживань для дитини, а навпаки розбурхаєте її фантазію, де вона додумає свій «ідеал», швидше за все, нереалістичний. Скажіть правдиво, відповідно дотримуючись вікових особливостей дитини.

Не знецінювати

Не варто в очах дитини знецінювати (принижувати), або надміру ідеалізувати відсутнього батька чи матері. Спробуйте керуватись розумом, а не емоціями, коли згадуєте про колишнього партнера чи партнерку.

Не навіювати почуття провини

Вчіться розрізняти істинне почуття провини та помилкове. Швидше за все, у батьків виникне тягуче почуття провини перед дитиною. Це закономірне явище, про яке варто говорити, або із друзями, що мають подібний досвід розлучення, або із спеціалістом. Якщо ж ви одразу будете спокутувати провину через надмірні покупки коштовних подарунків (особливо, якщо до того не балували так дитину), то малюк одразу зрозуміє що до чого та яку вигоду можна отримати в цій ситуації. Як наслідок — діти намагатимуться при будь якій нагоді маніпулювати вами. Довіряйте собі та своїм батьківським правилам та вихованню.

Не використовувати

Перестаньте бути егоїстами та використовувати дитину у подальших війнах. Досить часто стикаюсь із ситуацією, коли дорослі дяді та тьоті маніпулюють почуттями дітей щодо власної вигоди. Або іншими словами — намагаються вплинути на чоловіка чи дружину через дітей. І продовжується така гра, за моїми спостереженнями, від декількох місяців до двох-трьох років (коли накал емоцій спадає, у колишніх партнерів з`являються нові стосунки і маніпуляції, по суті, не потрібні чи не актуальні). Хто зацікавлений в цьому? Звісно, колишні партнери, в руках яких є такий вагомий важіль управління, як дитина. Ви досягнете такої бажаної мети — зробите боляче колишньому чи колишній, — але по-справжньому боляче ви робите дитині, котра залишиться зі шрамами минулого на душі.

Підтримувати

Як я вже згадувала вище, батькам варто готуватись, що гнів та страх, сум, істерики, агресія дитини може проявитись в будь-який момент. Будьте чуйними та приймаючими батьками, будьте уважними до дитини.

Проявити терпимість

Для кожного із партнерів розлучення — це втрата, що проживається по різному. Дайте можливість прожити її та заручіться підтримкою близьких. Буде важко, непросто і по-іншому. Я раджу своїм клієнтам піклуватись не лише про дитину, а й про себе. Є чудова та корисна книга американського автора Боба Дейтса «Наутро после потери». Я раджу її прочитати всім тим, хто проживає процес втрати та горювання, хто знаходиться в пошуку нової самоідентифікації. Адже і ваше життя також ділиться на «до» та «після» розлучення.

— Читайте також: Развод — не конец семьи: Принципы воспитания детей с бывшим мужем от Маим Бялик

Мы в Facebook