Не все те булінг, що болить: Як не прищепити дитині відчуття безпомічності

Батькам треба вміти бачити ситуацію

Нещодавно ЗМІ обговорювали пропозиції нового законопроекту, покликаного сприяти у боротьбі з булінгом. Зокрема, автори проекту пропонували «штрафи» за булінг. Проблема цькування у навчальних закладах серйозна, але чи всі правильно розуміють, що булінгом є, а що не є? Брейден Белл, педагог та автор книжок з проблем виховання, пропонує уважно це дослідити.

Специфіка булінгу

Як вчитель, я часто чую від батьків термін «булінг» у розповідях про негативні епізоди взаємодії їхніх дітей з однолітками. Булінг дійсно існує, його наслідки руйнівні й в найближчій, і у віддаленій перспективі. Але булінг — це, до того ж, дуже специфічне явище. Визначення можуть бути різними, але у них є спільні пункти. Сайт державної програми Stopbullying.gov визначає булінг як «небажану агресивну поведінку між школярами». Згідно цього ресурсу, він повинен включати дисбаланс влади, повторюватися або бути потенційно повторюваним. «Булінг включає у себе такі дії, як погрози, поширення чуток, фізичні або вербальні напади, навмисне виключення когось з групи», — зазначено на сайті.

Не все те булінг…

Коли відбувається булінг, треба діяти негайно та ефективно. Майже завжди необхідним є втручання дорослих — від вчителів та батьків, до правоохоронців. Але нещодавній досвід з одним з моїх дітей продемонстрував мені, що не будь-яка небажана поведінка між дітьми є булінгом. Отже, моя дитина стала об’єктом саркастичних та різких ремарок з боку приятеля. Це було грубо, і моя дитина відчула себе невпевненою та ізольованою. Я досвідчений вчитель та батько 5 дітей, мені скоро 50 років, але мій досвід мало допоміг у перший момент: дізнавшись про цю ситуацію, я страшенно розгнівався. Я думаю, що багато хто з батьків відчуває саме це, коли діти скаржаться на некоректне ставлення до них однолітків. У такому стані «булінг» — це перше, що спадає на думку, особливо тому, що у булінгу є чітка структура «агресор-жертва». Але для батьків важливо втриматись від негайного присвоєння конфлікту іншого визначення — «булінг».

Коли я трохи заспокоївся і проаналізував ситуацію, я побачив, що вона не підходить під визначення булінгу: по-перше, дисбалансу влади (популярності, вправності, статусу) не було. Хтось може бути нечутливим, безвідповідальним, незрілим, злим і навіть агресивним, але не вчиняти при цьому булінг. І дуже важливо, щоб діти це розуміли, і ось чому: щастя та успіх наших дітей від шкільних років і до віку буде залежати від того, наскільки вправно вони зможуть орієнтуватися у взаєминах з іншими та розв’язувати міжособистісні конфлікти. Якщо кожний неприємний інцидент ми визначатимемо як булінг, ми не підготуємо як слід наших дітей до дорослого життя. Як мінімум ми подаємо приклад встановлення неправильного діагнозу.

Наслідки неправильного визначення

«Коли ми не відрізняємо булінг від звичайної підлості, ми можемо пропустити серйозні випадки абьюзу між однолітками,» — коментує Ейлін Кеннеді-Мур, клінічний психолог та колумністка у Psychology Today. — «Крім того, називаючи кожний акт ницості «булінгом», ми даємо нездорове повідомлення дітям: «Ти — крихкий. Ти не можеш сам впоратись з ситуацію, коли хтось навіть у найменшій мірі недобрий до тебе».

І ось я, як педагог, роками бачу, як деякі батьки культивують крихкість в своїх дітях, неправильно застосовуючи термін «булінг». Приклад з життя: учениця, в якої було своє коло подруг, захотіла приєднатися до більш популярної групи дівчат. Там дівчата були дуже близькими — їх родини дружили десятками років. Вони не були недобрими до іншої дівчинки, вони були навіть ввічливими, розмовляли із нею, приймали її запрошення в кіно. Але вони не пускали її до свого внутрішнього кола. І щоразу, коли вони робили щось поза школою, не запрошуючи цю дівчинку, її батьки одразу звинувачували дівчат у булінгу.

Іншій дівчинці так сильно подобався певний шкільний предмет, що одного разу вона була на уроці дуже захопленою, а перерві хтось з цього ентузіазму покепкував. Батьки школярки негайно повідомили про булінг.
Це неідеальні, можливо, неприємні ситуації дитячої взаємодії, але вони не відповідають критерію булінга. Батьки розуміють справжній біль їхньої дитини, але перебільшують наміри та дії інших дітей, одночасно мінімізуючи значення дій та рішень власних дітей. І діти починають бачити себе у ролі жертв, які не можуть змінити ситуацію. Зростаючи, такі діти стають менш стійкими, вони глибше та швидше ображаються у ситуаціях, які не є булінгом. Негативним наслідком є поступове виключення таких дітей з компанії однолітків через їхню реакцію.

Коли ми мінімізуємо

З іншого боку, застерігає Кеннеді-Мур, коли ми повідомляємо адміністрації школи про інцидент, яий булінгом не є, кредит довіри до нас та нашої дитини різко зменшується. А це значить, що у майбутньому і однолітки, і адміністрація будуть менше нам вірити. Звісно, й звинувачення у булінгу може мати різко негативні наслідки для дитини: і соціальні, і академічні. На неї можуть повісити ярлик, що залишиться надовго, особливо тому, що шляхи для відновлення репутації неочевидні. Уявіть, якщо такий ярлик наліплено несправедливо. Тоді це дорослі цькують дитину, яка захищає себе, кажучи: «це не я» або «це було не так».

Як діяти, коли це не булінг?

Чіткої відповіді на це питання не існує, бо є різні ситуації і різні діти, але я знайшов одне гарне запитання: «Що ти обираєш?» і за ним: «Які будуть наслідки цього вибору?» Коли дитина хоче розповісти про поведінку іншої, я слухаю і співпереживаю. Потім я ставлю питання: «Що ти обираєш?». Можливість вибору дає дитині надію і наснагу. Іноді дитина не може відповісти, бо надто засмучена, або тому що їй бракує досвіду. У випадку, який я навів раніше, моя дитина була нерішуча щодо того, як діяти. Ми з дружиною обговорили ситуацію, поспілкувались з дитиною та підказали можливі способи розв’язання проблеми. Одна з підказок дійсно допомогла. Більш того, моя дитина навчилась, як працювати з викликами. Але нічому вона б не навчилась, якби ми просто прийшли з претензіями до керівника, або звинуватили у булінгу однокласника.

Вчитися чесно оцінювати складну ситуацію, бачити динаміку відносин та реагувати розумно, значить розвивати в собі чесність, проникливість та самоусвідомлення. Ми можемо допомогти нашим дітям розвинути такі навички, коли самі їх демонструємо та розвиваємо. І про це собі треба періодично нагадувати.

Джерело: washingtonpost.com

Від редакції WoMo

Визначення булінгу в законодавстві України

Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу № 8584, від 10.07.2018, на жаль, має недоліки, які були зазначені у висновку Головного науково-експертного управління від 05 вересня 2018 року. Зокрема, зауваження стосувалися і самого визначення булінгу у тексті проекту: «Насамперед, викликає зауваження запропоноване визначення терміну «булінг», як «моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

Булінг — це складне соціально-психологічне явище, що являє собою тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або інших дітей. Тобто це – систематичне насильство. Особливою ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Розрізняють емоціональний, фізичний, економічний, сексуальний та кібербулінг, який передбачає цькування через соціальні мережі. Мета цькування, в першу чергу, – самоствердження агресора через слабшу духом дитину, бажання заслужити собі загальний авторитет, а не підпорядкування однієї особи іншій, як випливає з визначення українських законотворців.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує; той, кого переслідують та ті, хто спостерігають. При цьому, булінг негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я. Також булінг може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача.

Виходячи з наведеного, можна стверджувати, що запропоноване у законопроекті визначення терміну «булінг» потребує доопрацювання, оскільки не відображає всієї повноти сутності цього явища і може призвести до неправильної оцінки ситуації.

— Читайте також: Буллинг и как его преодолеть: Рекомендации психолога

Мы в Facebook