Оксана Чехместренко про роботу водолаза

Як це - бути першою жінкою в Україні на цій посаді

Як українки скористалися відміною скасування наказу № 256 Міністерства охорони здоров`я України з «Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок»? Оксана Чехместренко стала першою жінкою-водолазом аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, про що вона розповідає у рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який реалізовується ГО «Скриня корисних справ» в Житомирі за сприяння БО «Український Жіночий Фонд».

Про себе

Я — мама трьох дітей, народилась в Івано-Франківську, але виросла у Луганську. З дитинства мріяла служити в армії, мені дуже подобалося все, що пов’язане з військовим життям: дисципліна, фізпідготовка, мене надихала ідея служби державі, людям. Ще зовсім юною побачила зсередини пожежну частину, куди мене привів мій двоюрідний брат, який там служив. І до військової мрії додалась ще мрія про рятувальницю. Однак родина моя, коли я закінчила школу, наполягла на тому, щоб я вступила до Луганського коледжу економіки та торгівлі. Я його закінчила, отримавши спеціальніть фінансиста. І все було б зовсім по-іншому, якби я не вирішила після коледжу переїхати до Києва і якби не скасували той наказ із «забороненим списком професій».

Як я стала рятувальницею

Я не полишала своєї мрії вступити до лав ДСНС, ходила, просилася, але мені пояснювали, що наразі можуть взяти мене тільки бухгалтером. Одного разу я готувалась до змагань «Be More Human» в Києві, і там я побачила команду спортсменів, які представляли Держслужбу з надзвичайних ситуацій і їм у команду не вистачало жінки. І вони взяли мене. Було важко, але я витримала і виступала разом із ними. Так я познайомилась з Володимиром Сковородкою, начальником відділення водолазно-рятувальних робіт, який наразі є рекордсменом по пробігу напівмарафону в повному бойовому одязі з апаратом на стиснутому повітрі під час Міжнародних змагань пожежно-рятувальних служб, відомих у світі як «Firefighter Combat Challenge». Я тепер у них теж беру участь, виступаю і займаю призові місця. Так, крок за кроком я прийшла до служби: я почала тренуватись у зануреннях у Київській морській школі та згодом, коли наказ МОЗ відмінили (ви не уявляєте моїх емоцій!), я нарешті отримала посаду рятувальниці-водолазки першою в Україні. Посада моя правильно звучить так: водолаз водолазно-рятувального відділення групи водолазно-рятувальних робіт частини спеціальних рятувальних робіт АРЗСП ГУ ДСНС України м. Києва.

Деякі кажуть, що це ж не пожежна служба, як я мріяла, але світ під водою, всі відчуття тіла, органів чуття — вони настільки різні там, на глибині, це справжнє випробування. Тим більше, що роботи, до яких нас залучають — не менш ризиковані, не менш відповідальні, ніж боротьба з вогнем.

Що робить рятувальник-водолаз

Ми беремо участь у пошуково-рятувальних роботах. Скажу чесно, наша робота важка, часто сумна. Нам доводиться шукати речові докази, працювати на місці затоплення суден, вантажів, і, звісно, шукати загиблих. Наші річки доволі брудні, іноді у воді ми не бачимо власних рук, ми рухаємося наосліп, не знаючи, що ми знайдемо, — наскільки це може бути страшно або небезпечно. Робота у нас є і влітку, і взимку, коли треба спускатися під лід, де, незважаючи на захисний костюм, холодно. Але найважчий досвід за майже рік моєї роботи — це коли ми витягли з водойми тіло дитини. Мені, як матері, було важко ще й тому, що я могла уявити стан батьків цього малюка. Це був перший раз, коли я брала участь у пошуках дитини, я не змогла втримати сліз. Мої колеги-чоловіки кажуть, що вони в таких випадках вміють опановувати себе. Але, чесно кажучи, я бачила сльози і в їхніх очах.

Які якості потрібні рятувальнику-водолазу

Ти повинен бути психологічно стійким, вміти контролювати свої емоції, щоб ти не побачив на глибині. Ти повинен сам вміти надати собі допомогу, якщо, наприклад, твій загубник за щось зачепився і випав. Так, ми працюємо зі страхуючим, ми прив’язані за кінець, але якщо паніка візьме верхи над тобою, ти ризикуєш загинути.

Фізична форма, звісно, теж дуже важлива, бо треба бути витривалим. Наприклад, я приймала участь не один раз у змаганнях Найсильніший пожежний-рятувальник в Україні та за кордоном, де неодноразово займала призові та найвищі місця на п’єдесталі. Дистанція, яку долають учасники, надскладна — подолання чотириповерхової вежі з рукавом у 20 кг, витягування рукавних скаток вагою 20 кг, робота молотом, прокладання рукавної лінії, слалом, та евакуація умовного постраждалого — манекена, вагою 79 кг. Уявіть, яким сильним повинен бути рятувальник.

Робота і сімейні обов’язки

На роботі перші часи мене випробовували: ти знала, куди йшла, тягни спорядження (спорядження важить 40 кг), вдягайся, занурюйся сама. І я все виконувала, без поблажок. Але тепер, коли чоловіки побачили, що я серйозна і не потребую особливого ставлення, вони іноді, коли умови дуже суворі, самі кажуть: давай ти сьогодні будеш страхуючою, а під воду піде хтось інший, в тебе ж діти.

Троє дітей мені не заважають, навпаки, вони мотивують на те, щоб планувати, встигати, заперечуючи ті стереотипи про жінок, яким не можна довірити якоїсь роботи, бо «у них діти». Плюс я дуже б хотіла, щоб мої діти пишалися мною. Наш день завжди проходить активно, ми ніколи не сидимо вдома, не сумуємо. Дітки заряджають мене енергією та любов’ю на повсякденну працю. Дивлячись на мене, діти теж займаються спортом — вільною боротьбою. Cтарша донька Марія ходить ще й на плавання, бо мріє стати водолазом-рятувальником, як мама, а хлопчики мріють бути пожежними рятувальниками. Мені дуже допомагають чоловік та старша донька Марія з меншими хлопчиками. Діти часто їздять зі мною у справах, на спортивні змагання, де також приймають участь у бігових перегонах.

Я займаюсь в своє задоволення бігом, в цьому році здійснила свою мрію — пробігла півмарафон 21 км, продовжую займатись вільною боротьбою, знаходжу час на в`язання, вишивку бісером та приготуванням смаколиків для сім`ї. Мій девіз: вірити, мріяти і наполеглево працювати!

Бесіду вела Тетяна Гордієнко

Фото: особистий архів Оксани Чехместренко, прес-служба Головного управління ДСНС України у м. Києві

— Читайте також: Профорієнтири: Чим займається біотехнолог

Мы в Facebook