Поговоримо про школу: 10 порад та застережень від спікерів TED

Універсальні інсайти для батьків і вчителів

«Традиційні школи застарілі», ‒ сміливо стверджує під час свого виступу на конференції TED індійський вчений і просвітник Суґата Мітра. Кілька років поспіль він проводив освітні експерименти, залишаючи дітей наодинці з комп’ютером і доступом до інтернету. Результати його приголомшили – одні за короткий час вивчили англійську, інші – розібралися в структурі ДНК. Нікому з них не знадобилася допомога вчителя. Мітра не одинокий у своїх поглядах – з року в рік спікери TED розповідають реальні та надихаючі історії реформування освітньої системи. WoMo вибрали універсальні інсайти з їх виступів, які стануть в нагоді дітям, батькам і вчителям.

Не тавруйте таланти

Кен Робінсон, експерт з освіти, письменник: «Якщо подумати, то система загальної освіти по всьому світу — це затяжний процес вступу до університету. Як наслідок, багато талановитих, обдарованих, творчих людей себе такими не вважають, адже те, що їм гарно вдавалося в школі, не цінувалося або навіть таврувалося. В дитинстві багатьох, мабуть, відводили вбік від речей, які подобалися насправді, на підставі того, що цим ніколи не вдасться заробити на життя: «Не займайся музикою, ти не будеш музикантом; не займайся мистецтвом, ти не будеш художником». Я вважаю, що продовжувати в тому ж дусі не можна».

Застосовуйте нові технології – це гуманізує освіту

Салман Хан, засновник освітньої організації «Академі Хана»: «Коли вчителі відмовляються від стандартної лекції у класі і дають учням змогу самостійно, у зручному для них темпі, пройти лекцію вдома, а потім виконати завдання у класі під наглядом вчителя і в співпраці з однокласниками, то заняття стають людянішими завдяки новим технологіям. У традиційній моделі вчителі здебільшого зайняті лекціями, оцінюванням, і так далі. Всього-лише 5% свого часу вони сидять поруч учнів і дійсно з ними працюють. Тепер вони можуть присвятити цьому 100% свого часу. Нові технології у класі не тільки перевертають заняття догори дриґом, вони посилюють людський фактор у п’ять чи навіть десять разів».

Дозвольте освітньому процесу самоорганізуватися

Суґата Мітра, дослідник освіти: «Нам варто подивитися на навчання як на плід освітньої самоорганізації. Якщо ви дасте змогу освітньому процесові самоорганізуватися, відбудеться навчання. Йдеться не про те, щоб організувати навчання. Йдеться про те, щоб відкрити йому шлях. Вчитель запускає увесь процес, а тоді стоїть осторонь і захоплено спостерігає, як відбувається навчання».

Вбудуйте навчання в контекст реального світу

Кіран Сеті, засновниця школи Ріверсайд в Індії: «Якщо розмити межі між школою та життям, тоді діти підуть шляхом розуміння знань. Вони зможуть побачити зміни, випробувати їх на собі, змінитися, а потім допомогти іншим і повести їх за собою. Ця тактика одразу збільшує успішність учнів. Діти стають більш обізнаними та менш безпорадними».

Тестування не має панувати в освіті

Кен Робінсон: «Панівна культура освіти зосередилась не на викладанні чи навчанні, а на тестуванні. Це проблема. Тестування важливе. Стандартизовані тести мають бути. Проте, вони не повинні бути панівною культурою освіти. Вони повинні діагностувати. Вони мають допомагати, а не перешкоджати цьому процесу. Таким чином, замість допитливості у нас розвивається культура безхребетності. Наших дітей та вчителів заохочують дотримуватися звичних алгоритмів, а не пробуджувати силу уяви та допитливості».

Розповідайте історії

Тайлер ДеВітт, науковий ентузіаст: «Мова сучасних підручників є дійсно малозрозумілою. Схоже, наука стала тим жахливим співрозмовником, котрий вивалює на вас купу деталей, і йому при цьому байдуже, як ви це сприймаєте. Майстерна розповідь забезпечує емоційний контакт. Ми повинні переконати своїх слухачів, що ми говоримо серйозні речі. Я цілком розумію важливість деталізованої, спеціально-наукової комунікації між вченими, але не тоді, коли ми вчимо 13-літніх дітей».

Правильна відповідь – це не ключ

Діана Лауфенберг, викладачка з 15-річним стажем: «Якщо продовжимо дивитись на освіту як на прихід у школу, щоб лише здобути знання, а не як на експериментальне навчання, розширення можливостей студента і сприйняття його невдач, то ми втратимо мету освіти. І все, про що зараз говориться, не є можливим, якщо ми збережемо ту систему освіти, яка не цінує ці якості, тому що ми не досягнемо успіху із стандартизованими тестами, ми не досягнемо успіху з теорією однієї правильної відповіді».

Питання учнів – це насіння знань

Рамсі Мусаллам, викладач хімії: «Навчальний план не дає нам знання у повному обсязі. Якщо ми приділяємо увагу методикам освіти більше, ніж допитливості наших студентів, то ми обкрадаємо самих себе, тому що втрачаємо найцінніший інструмент вчителя — питання. Наприклад, якщо перенести нудну лекцію з аудиторії на екран мобільного пристрою, це зекономить час, витрачений на пояснення».

Підтримуйте дитину

Ріта Пірсон, викладачка з 40-річним стажем: «Викладання і навчання мають приносити радість. Яким би сильним був би наш світ, якщо б діти не боялися ризикувати, не боялися думати і мали наставника? Кожна дитина заслуговує на підтримку дорослого, який ніколи не відвернеться від неї, того, хто розуміє силу зв’язку та наполягає на тому, щоб вона максимально реалізувалась. Чи важка це робота? Звісно, на сто відсотків. Але вона цілком під силу. Ми можемо це робити. Ми освітяни. Ми народилися, щоб змінити світ».

Любіть своїх учнів і вірте в їх можливості

Лінда Кліатт-Вайман, директорка школи у Філадельфії: «У моїх учнів проблеми: соціальні, емоційні та економічні, яких ви собі навіть не можете уявити. Дехто з них вже став батьками, дехто зовсім один. Коли дивлюся на них, то бачу, ким вони можуть стати, і це тому, що я така ж, як і вони. Я також виросла в бідності. Я знаю, як це — ходити до школи, яка зовсім не є школою. І я знаю, як це роздумувати, чи коли-небудь виберешся з бідності. Проте завдяки моїй чудовій мамі, я навчилася мріяти, незважаючи на бідність, що оточувала мене».

Фото: TED

— Читайте также: Слово учителя: Каждому ребенку нужен чемпион

Мы в Facebook