Політ валькірій: Три жінки про те, навіщо вони займаються середньовічним боєм

Про синці, виснажливі тренування та обладунки вартістю з новий iPhone

Образ жінки, яка вправно володіє мечем, — один з найпривабливіших у сучасній теле- та кінопродукції. Амазонки, Жанна д`Арк, Арья Старк — хто б бодай не уявляв себе такою? Нещодавно пройшло змагання за кубок Європи з середньовічного бою «Зов Героїв» і ми поспілкувались з його учасницями.

Катерина Умярова

19 років, клуб «Айна Бера»

Катерина — двократна віце-призерка світу з середньовічного бою у номінації «3 на 3», у «Зові Героїв» 2018 року посіла друге місце у номінаціях «Щит і меч — жінки», «Алебарда» та «Довгий меч — жінки».

Про те, чому обрала середньовічний бій

Я — студентка, навчаюсь на четвертому курсі КПІ ім. Сікорського, на факультеті електроніки. У клуб потрапила випадково. У мене закінчився абонемент у тренажерну залу, а тіло потребувало фізичної активності. Побачила, що у «Бері» запрошують на пробні тренування. І вже після першого зрозуміла, що це надовго.

Клуб середньовічного бою «Айна Бера» існує більше 15-ти років, найголовніша частина нашої системи — це регулярні спортивні тренування та змагання. У нас займаються діти і дорослі, хлопці та дівчата, незалежно від рівня фізичної підготовки. Взагалі, у нашому спортивному колективі безліч різнопланових особистостей. І мікробіологи, і програмісти, і хірурги, і дизайнери. Усіх об’єднує любов до спорту, жага бути першим. Ну і, звичайно, захоплення середньовічною культурою.

Про спорт без гендерних упереджень

В першу чергу середньовічний бій — це спорт, бойове мистецтво. З регламентом і чітко встановленими правилами. З регулярними тренуваннями та відмовою від шкідливих звичок. Без добрих і поганих, без орків та ельфів. Сумніваюсь, що середньовічний бій має з рольовими іграми хоча б щось спільне.

Середньовічний бій важкий для будь-якої статі, і без підтримки і розуміння близьких мені було б дуже складно. Проте немає якихось специфічних умов, які б робили цей спорт «не жіночим». Але якщо більше часу приділяти тренуванням, то кращого результату можна буде досягнути. Шість годин на тиждень — обов’язковий, але не максимальний рівень. Усім бажаючим екіпірування надається клубом. Але якщо є мета покращувати результати, з’являється необхідність вкладати час, гроші і сили в обладунок. По Україні близько 10 відділень, в Києві два відділення. Усі наші тренери — діючі чемпіони світу.

Про рівність на полі бою

І на тренуваннях, і на турнірах усі б’ються на рівних, окрім випадків, коли участь в турнірі для певної статі обмежена правилами заходу. Кажучи простіше, є окремо жіночі номінації, і з розвитком спорту ці номінації збирають досить серйозну кількість учасниць. Але ніщо не заважає дівчині здолати у турнірі бійця чоловічої статі. Тож незалежно від статі, коли на тобі обладунок, коли закривається забрало твого шолому, для інших бійців ти у першу чергу — супротивник, оппонент. Що дає жінці такий вид спорту? Звичайно, не можу не сказати про такі базові речі як впевненість у собі та гармонійно розвинені м’язи тіла. Можливо, ще декілька синців після тренувань і життєво необхідні навички з шиття та полірування і ремонту обладунку.

Надія Лупенко

24 роки, клуб «Айна Бера»

Про те, чому обрала середньовічний бій

За освітою я художник та викладач образотворчого мистецтва. У команді я є бійцем, який виступає у турнірних та масових, бугуртних, номінаціях. У середньовічний бій мене привів друг, якого я знайшла на фестивалі «Срібний татош» весною минулого року. Я просто була приголомшена, що в Україні таке є. До цього я не знала про цей вид спорту, закохалась у все це, і вже восени почала займатися. Близькі позитивно віднеслися до того, що я почала займатись середньовічним боєм. Хоча мама переживала, коли бачила на мені синці. Друзі підтримують та навіть відвідують бої з нашою участю.

Про спорт та про рольові ігри

Середньовічний бій відрізняється від якихось рольових ігор у «Володаря перснів», на мою думку, абсолютно всім. Сама ігри я ніколи не відвідувала, тільки чула про таке. Але з розповідей людей можу зробити свої висновки. По-перше, рольові ігри — це своєрідний відпочинок (хоча ми теж жартуємо, що бої для нас відпочинок), вони відбуваються за сценарієм, на відміну від поєдинків, які є справжніми. По-друге, відрізняється спорядження: рольові ігри мають костюми, легкі та неповні бойові обладунки, а у середньовічному бої обладунки є аналогами історичних зразків або оптимізовані для бою, оскільки всі бої є справжніми, а масові, бугурти, — повноконтактними. Це є навіть особиста зацікавленість бійця — піклуватись про свій обладунок та захист, щоб уникнути травм та пошкоджень. Ігри відбуваються на великій території природного походження, ліс, наприклад, а бої відбуваються на ресталищі з чітко визначеними правилами та, здебільшого, регламентом часу.

Про тренування

Ми тренуємось три рази на тиждень по дві години. Наш тренер Антон Кузькоков є неоднократним призером у турнірних номінаціях та чемпіоном у командних номінаціях з середньовічного бою. Масові номінації (бугурти) та профтурніри є повноконтактними. Тут боєць показує свою майстерність не тільки з фехтування але і володінням прийомами вільної боротьби, дзюдо, тайждицу, боксу… Хоча середньовічний бій у обладунках колосально відрізняється від будь-якого повноконтакного бою, але елементи включаються та використовуються. Так, обладунки коштують грошей, але не дорожче, ніж новий iPhone.

Про чоловіків та жінок в одній команді

Якщо у турнірі із чоловіками виступає жінка, то тут всі права рівні. Дівчата запекло змагаються і у техніці можуть нічим не поступатись чоловікам. Хоча жарти про те «О-о-о! Програв дівчині!» чи «О-о-о! Побив дівчину!» мають місце. Але це жарти. Змагання є змагання. Середньовічний бій дає жінці те, що й інші види спорту. Але й кожному щось своє, індивідуальне. Як і для чоловіків. Тут люди проявляюсь характер, витримку, силу волі, без яких не буде роботи над собою. У середньовічний бій приходять, знаходячи у цьому щось для себе, або і самого себе.

Єлизавета Черкашина

19 років, клуб «Шарухань»

Єлизавета — срібна призерка чемпіонату України в категорії «софт», чемпіонка України в номінації «Щит і меч — жінки».

Про те, чому обрала середньовічний бій

У Харкові доволі часто проводяться показові заходи та турніри — я випадково потрапила на один з них і загорілась ідеєю випробувати себе у цій справі. Я вчуся на піаністку. У нас досить надійний захист рук, вірогідність травм доволі низька. За руки, все одно, трохи лячно, але саме це занепокоєння змушує діяти більш майстерно. Жіночий склад нашої команди: дві піаністки, флейтистка та вихователька. Мої близькі були здивовані моїм вибором, але в цілому поставилися до нового захоплення спокійно, без упереджень. Батько, наприклад, уболіває за нас на кожному турнірі.

Про поведінку без сексизму

Колектив у нас позитивний, в ньому немає місця сексизму. Відношення до нас у бою залежить від навичок суперника. Що дає мені середньовічний бій? Масу емоцій від спілкування з командою, гарну фізичну форму та можливість відвідати нові місця, зустріти цікавих людей.

Про клуб

Клуб історичної реконструкції та середньовічного бою «Шарухань» — один з найстаріших в Україні, він був створений у 2004 році та відомий далеко за межами країни. Ми реконструюємо переважно Схід, окремі регіони Монгольської імперії XIII-XIV ст. Середньовічний бій — це офіційно визнаний вид спорту, зі своїми змаганнями та чемпіонатами світу. Тому перед нами стоять інші завдання, ніж перед учасниками рольових ігор. Цей вид спорту вимагає більш високого рівня спеціальної підготовки бійців. Ми тренуємося три рази на тиждень, тренування триває від двох до чотирьох годин та проходять у спеціально облаштованій спортивній залі під наглядом сертифікованих тренерів. У цьому спорті використовуються прийоми з різноманітних видів єдиноборств, тому ми включаємо у тренування і їх елементи. Тренувальне спорядження надає клуб, так само як і кілька комплектів залізного спорядження, але це останнє краще мати своє, персональне, звісно, це потребує фінансових вкладень.

Фото: Ayna Bera

— Читайте також: Фотопроект: Ломая гендерные стереотипы

Мы в Facebook