Повчитись у Ізраїля: 6 висновків щодо підходу до підприємництва у цій країні

Спостереження Мар’яни Каганяк

Чи можна виховати у громадян своєї країни такую рису, як підприємливість? Якщо подивитись на приклад Ізраїлю, виходить що так, от тільки роботу у цьому напрямку треба починати заздалегідь. Як це відбувається у цій країні на практиці, своїми спостереженнями ділиться Мар’яна Каганяк, керівник Офісу з просування експорту (Export Promotion Office).

Коли ти бачиш, наскільки різні люди, великий світ, то розумієш, що можливості – дуже великі, нескінченні. Про них постійно треба думати і помічати. Тому мені й так подобається моя робота, бо ми показуємо ті можливості, які, буває, компанії не помічають. Я намагаюсь працювати з можливостями, не з проблемами.

Однозначно, кожна країна індивідуальна, але мені сподобалося мислення ізраїльтян під час навчання у Хайфі на курсі інноваційного підприємництва.

1. По-перше, вони всі досить активні, навіть у дуже дорослому віці. Якщо у нас людина з важкою хворобою закриється від світу, то в Ізраїлі вона активна, викладає, далі займається улюбленою справою.

2. Українці також дуже підприємлива нація, у нас багато стартапів, але після перших невдач ми розчаровуємося і більше цього не робимо. А в Ізраїлі культивується ідея про те, що з помилок треба робити висновки і йти далі. Нам також це треба зрозуміти і вчити, насамперед, дітей, що помилка – це свого часу, може, навіть добре, ти можеш зробити висновки і отримати потрібний досвід.

3. Я помітила, що українцям треба вчити більше іноземних мов, бо на навчанні всі знали по дві-три іноземні мови. І це також умова глобалізації – ти мусиш бути готовим до цього, не можна тільки з українською чи російською мовою вийти на глобальний ринок і бути повноцінним гравцем.

4. Ця програма в Ізраїлі для мене, по суті, стала прикладом, як можна промотувати країну. Це довгий шлях – запросити 30 людей з різних країн, навчати, показувати культуру, але виїжджають вони повними фанатами Ізраїлю. Я зрозуміла, що ми, українці, недостатньо про себе розповідаємо, і не тільки глобально, але й між собою. Я впевнена, якщо ми б уважніше придивилися, то й про Україну можна було б не менше розказати. Нам є чим пишатися, є багато речей, які можна показувати іноземцям, розповідати про історію, можливості. І це потрібно робити постійно, системно, і цим повинна займатися і держава, і кожна людина на своєму рівні.

5. Нам показали, і теоретично, і практично, як плекають інноваційне підприємництво в Ізраїлі. Мені здається, що українським підприємцям недостає практичної освіти, конкретних прикладів, куди бізнес може прийти і чогось навчитися. А Ізраїль як держава дуже багато вкладає і в розвиток малого та середнього бізнесу, і в освіту – діти з 12 років вчать про підприємства та стартапи. Підприємців фактично вирощують. Хоча вони самі говорили, що процент успіху – 3% зі 100.

6. Також можна було б перекласти на український досвід те, що Ізраїль оточений ворогами, і вони живуть сьогоднішнім днем. Вони говорять: ми не знаємо, що буде завтра, але знаємо, що є сьогодні. І вони вкладають гроші насамперед у себе: на освіту і на подорожі, але щоб розширити світогляд, не просто на туризм for fun. Вони відверто говорять, що, крім основної роботи, у них є ще якийсь бізнес-проект, вони постійно шукають, як можна заробити, щось розвинути. У цьому – їх стиль життя, тип мислення.

— Читайте також: Іванна Климпуш-Цинцадзе: «Українки занадто себе самоцензурують»

Мы в Facebook