Агресор, жертва та спостерігачі: Психологічні портрети учасників булінга

Психолог Ольга Адажій про те, як розпізнати у своїй дитині одного із них та виправити ситуацію

22.05.2018

Темі цькувань одними дітьми інших дітей ми вже присвячували ряд публікацій. Багато хто з експертів наголошував, що булінг стається тому, що на нього не реагують дорослі, отже ми замислилися: як можна спонукати батьків та вчителів до рішучих дій припиняти знущання? Відповідь нам підказала  психолог Федерації Krav Maga Ukraine Ольга Адажій. В рамках просвітницького проекту «Стоп шкільний терор» вона розповість про те, за якими поведінковими рисами можна визначити учасників булінгу, щоб мати змогу зарадити йому. 

Система булінгу

У цькуванні приймають участь три типи: жертва, агресор і спостерігачі. Цькування починається однією людиною, зазвичай вона лідер в класі, успішна в навчанні або ж, навпаки, агресивний неук. Спостерігачі, як правило, не відчувають задоволення від булінга, але змушені або включатися, або мовчати, побоюючись, що самі опиняться в ролі жертви. Більш сміливі з них встають на захист жертви. Але пасивна та мовчазна підтримка булінга з боку дорослих змушує їх відступити. Жертва залишається віч-на-віч зі своїми мучителями або мучителем.

Сам процес булінга відбувається тільки при збігу таких факторів:

Беззахисність. Важливо, щоб жертву ніхто не захищав, інакше цькування дуже швидко припиниться. Якщо малюків б’ють у кутку старші хлопці, і ніхто не реагує, знущання будуть продовжуватися і далі. Фізично слабкі хлопчики також піддаються підвищеним утискам з боку більш сильних однолітків. Але за умови реакції батьків і педагогів, випадки булінга не повторюватимуться. Тому булери поводяться хитро: вони або вибирають беззахисну жертву, або послідовно знищують симпатії оточуючих до неї.

Неготовність битися «до останнього». Булери, насправді, боягузи. Саме тому вони обирають для цькування слабших, тих, хто гарантовано не зможе їм відповісти. Жертва не дає відсічі агресорові з кількох причин:

  1. очевидної переваги сил;
  2. страху отримати у відповідь ще більшу агресію;
  3. небажання бути «поганим».

Деякі діти не захищаються через установки батьків «битися — це погано». Якщо їх переконати у тому, що захищатися можна й, тим більш, необхідно, то ситуація виправиться.

Низька самооцінка. Жертвами стають діти, які дуже сильно невдоволені собою або такі, які відчувають себе винними через будь-що. Особливо яскраво це проявляється у дітей із особливостями розвитку: гіперактивністю, синдромом дефіциту уваги, заїканням тощо. У зоні ризику також дівчата й хлопці, яких не підтримує сім’я, у яких немає довірливих відносин з рідними.

Висока агресивність. Іноді жертвами стають діти забіякуваті, емоційно і болісно реагують на будь-яке зауваження або прохання. Тут агресивність носить реактивний характер і йде від високої збудливості і беззахисності.

Психологічні та соціальні проблеми. Самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з ровесниками, комплекс неповноцінності, глибинне переконання в негативній картині світу, насильство у власній родині, пасивна покірність насильству — ось передумови для того, що дитина виявиться в ролі жертви в школі. Лякливість, тривожність, чутливість і недовірливість, як індивідуальні риси характеру, роблять дитину беззахисною, приваблюють агресора.

Хто є жертвою

Жертвою булінга може стати будь-хто. Досить просто опинитися в більш слабкій позиції або перейти комусь дорогу. Але найбільш часто в розряд жертв потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, успіхами в навчанні, матеріальними можливостями навіть просто характером. А для того щоб стати жертвами більш старших дітей, не потрібно й цього — достатньо просто бути молодшим за віком.

Домашнє насильство може виступати і в образі турботи про майбутнє. Якщоб атьки проходу не дають дитині через оцінки, кричать на неї та ображають через погані результати, позбавляють прогулянок і смачного, створюють жорсткий режим занять, не залишаючи часу для відпочинку, дитина поводитиметься в школі так само. Але її агресія спрямована більше на суперників. Втім, більш слабких учнів такі діти просто зневажають.

Хто є агресором

Приблизно 50% шкільних агресорів самі є жертвами психологічного чи фізичного насильства. Вони піддаються жорстокому поводженню у власній родині. Наприклад, хлопчаки, яких б’є батько, прийшовши до школи, відіграватимуться на слабших однокласниках. Також спільною рисою всіх булерів є нарцисичні риси:

1. неврівноваженість, самозакоханість. Будь-які стимули, які можуть знизити думку про себе, сприймаються як особиста загроза і вимагають негайної дії. Авторитет піднімається не за рахунок особистих досягнень, а шляхом приниження інших. Дівчата частіше діють нишком, підмовляючи оточуючих. Вони нечутливі до страждань інших і таким чином просто розважаються. Іноді булінг для них — це інструмент для боротьби з суперницями. При цьому жертва необов’язково повинна кидати виклик явно. Досить бути вродливішою і успішнішою.

2. надмірна злість, ворожість, бажання «почесати кулаки». Нападник — завжди шанувальник культу сили, насильства та «закону джунглів». Соціальні норми і правила розмиті й необов’язкові до виконання. Відчуває презирство до слабших. Фізичний розвиток в нормі або вище норми. Всі питання вирішує за допомогою конфліктів, крику, шантажу, фізичних погроз і побоїв. Часто бреше. Присутні садистські нахили.

3. підвищений статус у суспільстві. Такі булери мають високий соціальний авторитет. Вони впевнені в своїй зовнішності й ніколи не відчували себе нещасними через те, що у них чогось немає. Батьки потурають всім примхам і часто в присутності дитини висловлюють презирство до оточуючих. Ставлення до світу меркантильне, до людей — споживацьке. Такі діти ні в чому не знають відмови, на всі їхні витівки батьки закривають очі, вважаючи за краще відкупитися солідною сумою або дорогим подарунком, ніж проводити час разом. Дитина звикає, що все купується і продається.

Наслідки для жертви булінга

Опинившись в ролі жертви булінга, дитина одержує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті.

Розлади психіки. Навіть одиничний випадок цькування залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога. Дитина стає агресивною і тривожною, що переходить і в доросле життя. У неї виникають проблеми у поведінці. Вона частіше за інших схильна до депресій.

Складнощі у взаєминах. Шанси стати жертвами мобінга (мобінг (від англ. Mob — натовп) — форма психологічного насильства у вигляді цькування співробітника в колективі, як правило, з метою його подальшого звільнення. — Прим. Ред.) на робочому місці у людей, які пережили булінг в дитинстві, зростають в багато разів. Світова статистика стверджує, що дорослі, які перенесли знущання в дитинстві, в більшості своїй залишаються самотніми на все життя, їм важче підніматися кар’єрними сходами. Тому вони частіше за інших вибирають надомну роботу. Більше спілкуються в соціальних мережах, ніж в реальному світі.

Хвороби. Результатом булінга дуже часто бувають фізичні нездужання. Відомі випадки, коли у хлопчиків від стресу і безсилля починалися серйозні проблеми з серцем. Дівчатка-підлітки схильні до іншої недуги: глузування й образи призводять їх до анорексії або булімії. Можливі розлади сну і переростання травми в психосоматику. Наприклад, підліток страждає від болів в нирках, але обстеження і аналізи нічого не показують. Больовий синдром йде тільки після роботи психолога.

Застосування фізичного насильства над дітьми також є кримінальним злочином, так саме як і подібні дії щодо дорослих. Синці та садна можна зафіксувати в лікарні, де їх походження записується зі слів дитини. Лікарня зобов’язана передати інформацію в поліцію, а поліція — відреагувати. На бесіду викликаються батьків булера, а школі доведеться пояснити, як вони допустили цю ситуацію.

Наслідки для булера

Агресор менше страждає від наслідків буллінга, ніж жертва, але все ж безслідно це не проходить і для нього:

Неблагополучне майбутнє. Примітивні асоціальні способи поведінки перестають діяти в дорослому світі, й булери опиняються на узбіччі життя. У той час, як колишні жертви, заучки і ботани, закінчують університети, отримують хорошу роботу і забезпечене майбутнє, агресори потрапляють до тюремної камери. У кращому випадку вони працюють на низькокваліфікованій та низькооплачуваній роботі ті з заздрістю дивляться на своїх колишніх шкільних товаришів.

Проблеми у взаєминах. Діти, які примудрялися поєднувати булінг з високим соціальним статусом, стають диктаторами в сім’ї та справжнім покаранням на роботі. Це пліткарі та інтригани. Вони пліткують про успішних колег, підсиджують, ставлять підніжки, йдуть до своєї мети «по головах». Багато з них досягають високих результатів в кар’єрі. Тому рано чи пізно наживають собі ворогів, а решта їх недолюблюють і бояться.

Терор в сім’ї. Навіть якщо вже в дорослому житті такі особи  успішні, то оточуючим з ними незатишно. Розважатися чужими нещастями — їх хобі на все життя. Вони не вміють вибудовувати теплі відносини з дітьми, з коханими, часто просто копіюють поведінку своїх батьків. Досвід насильства руйнує механізми формування близькості з іншими людьми, і вони ніколи не зможуть створити довірчих теплих відносин з партнерами, навіть з власними дітьми завжди буде на відстані.

Фото: кадри із фільмів «Carrie» та «That’s What I Am»

— Читайте також: Открывая стеклянный колпак: Как дать детям беззаботное детство, если вы полны тревоги за них

Новини партнерів