Секрети спокою «лінивої мами»: 10 інсайтів з книжки Анни Бикової

Як заспокоювати себе та дитину

Концепція «материнських лінощів» — новий підхід у вихованні. Звісно, лінощі беруться у лапки, адже йдеться про здорове ставлення матерів до власних потреб у відпочинку, відновленні енергії, реалізації й поза родинним колом, а також до потреб дитини, зокрема, в автономії, дорослішанні. Саме про це пише дитячий та сімейний психолог Анна Бикова. Її  перша книжка від видавництва BookChef «Самостійна дитина, або Як стати «лінивою мамою» користується великою популярністю, а от нова, «Секрети спокою лінивої мами», звертає увагу на те, що спокій матері — фундаментальна передумова успіху усіх виховних процесів. Отже, що і як робити?

Хто така «спокійна мама»

Нам, мамам, дуже важливо вміти повертатися до стану рівноваги. Тільки з точки рівноваги адекватно вирішуються будь-які дитячі конфлікти, знаходяться потрібні слова для переконання, втішання, вмовляння. Лише абсолютно спокійна мама може виявитися достатньо містким контейнером, у який дитина щедро вихлюпуватиме свою емоційну напругу. (…) Ця книжка про те, як стати спокійнішою. Ні, не про те, як навчитися володіти собою, боротися з негативними емоціями. Не про те, як зберігати на обличчі маску спокою, коли всередині вирує буревій. Ви дійсно станете спокійнішою, змінюючи якісь звички, погляди, установки й очікування. Але станеться це тільки за умови тривалого та регулярного виконання вправ.(…) Три тижні по 15 хвилин на день — як на мене, чудова ціна за спокій.

Хто така «ідеальна мама»

Соціальні мережі сприяють популяризації образу супермами. А образ супермами сприяє своєю чергою, невротизації мам звичайних. (…) Виникає бридке відчуття неповноцінності.(…) У реальному житті я таких мам не зустрічала: у тих, хто робить кар’єру є няні або інші помічники; у тих, хто активно займається творчістю, немає ідеального порядку, ті, хто з дитиною щодня малюють/гуляють/читають/майструють, не працюють в офісах. Ідеальна мама — це збірний образ. (…) Якщо зазвичай ви розміщуєте в соціальних мережах ви розміщуєте фотографії, що сприяють поширенню образу супермами, демонструючи світлий бік вашого життя, то покажіть і те, що в тіні. Майте сміливість залишатися собою.

Очікування

З розвитком когнітивних функцій (пам’ять, мислення, увага тощо) у нас з’явилось очікування. Очікування того, як все має бути. Разом із базовими емоціями очікування породило нові емоції: образа, провина, роздратування, сором, розчарування. (…) Провина і сором — дуже токсичні відчуття, здатні отруїти життя людині. (…) Ми можемо звинувачувати дитину або самі зануритися у відчуття провини, тому, що чекали від себе певної педагогічної майстерності, уміння домовлятися з дитиною та змінювати її погану поведінку на гарну. Але (це важливо зрозуміти!) ці очікування — наші! Отже, ми можемо з ними щось зробити. Уявляєте, якщо прибрати очікування, то, втративши підгрунтя, розсиплються і образа, і провина, і сором, і розчарування, і роздратування. (…) Поміркуйте, від яких очікувань варто відмовитися заради спокійнішого життя? У цьому вам допоможе таке завдання. Складіть список того, що вас регулярно (дуже часто і дуже сильно) дратує,ображає, обурює. Висновок: що довший цей список, то більше у вас очікувань щодо того, як має бути, і пов’язаних з ними особистих правил, переконань, установок.

Як запобігати дитячій істериці

Якщо дитина знає, чого хоче і плачем вимагає бажаного — це вимога. Якщо дитина знає, чого не хоче — це протест. Якщо дитина не знає, чого хоче, якщо вона нічого не хоче, якщо все її дратує — це примхи. Причини, з яких дитині спадає «примха»: утома (порушення розпорядку, зміна обстановки, надлишок нових вражень), нездужання, чужий поганий настрій (діти добре відчувають емоційний стан близьких). Якщо це примхи, то марно вдаватись до виховних заходів. Слід заспокоїтися, заспокоїти дитину, нагодувати, покласти спати — залежно від ситуації. (…)

Прийом «Як з очей, так і з думки» дуже ефективний для запобігання істериці-вимозі «Хочу те, чого не можна». Прибираємо геть з-перед очей дитини те, чого їй не можна брати. Ще можна скористатися прийомом «Перемикання уваги», який особливо ефективно діє на малюків. (…)

Є ще прийом запобігання істериці «Умовна згода». Формула така: «так, звісно, тільки потім» або «так, але…».

Миттєво припинити гру буває складно, і тут у нагоді стане прийом «Попередження». Дитину ліпше попередити заздалегідь, дати трохи часу, допомогти довести сюжет гри до логічного завершення.

Прийом «Перетягування». Частину ігрової ситуації «перетягуємо» в нові обставини. Щоб нагодувати юного будівельника, замість «Залишай кубики, йдемо їсти суп», можна оголосити «в бригаді» обідню перерву.

Прийом «Альтернативне запитання». Його ще називають «вибором без вибору». Працює це так: дитина включається у вибір і водночас автоматично погоджується з рішенням. «Ти спочатку збереш машинки чи солдатиків?». Ключове слово тут «збереш».

Прийом «Підміна понять». Класичний приклад з відомого кінофільму: «Сніданок у дитячому садку сьогодні скасовується! Ми летимо на космічній ракеті на Марс! Прошу взяти космічні ложки…»

Коли та як можна порівнювати

Я розповім, як можна це робити. (…) Порівняння, яке робиться ненароком, не завдає жодної шкоди. У стані «свій все одно наймиліший» порівнювати безпечно. Травмує порівняння в стані заздрощів і супутніх негативних емоцій.

Як без слів підтримати дитину

Трапляються ситуації, коли дитину необхідно підтримати, але будь-які слова недоречні. Тоді можна скористатися певним невербальним сигналом. Одного разу ми із сином домовилися: якщо я, тримаючи його за руку, міцно стисну долоньку тричі поспіль, це означатиме «Я тебе люблю».

Позиції та потреби

Конфлікт виникає, коли кожен стоїть на своїй позиції і змінювати її не збирається. Але за кожною позицією прихована певна потреба. Якщо зрозуміти цю потребу і задовольнити її, то можна уникнути конфлікту.

Право відмови

Якщо у вас постійно викликає негативні емоції щось конкретне, то подумайте, як можна це усунути або мінімізувати. Десь не ходити. З кимось не зустрічатися. Якщо з певних причин зовсім не бачитися не можна, то хоча б постарайтеся мінімізувати зустрічі й тривалість спілкування, перегляньте формат комунікації. (…) У вас є право вибору. У вас є право відмови. Навчитися говорити «ні» тому, що не подобається, можна в будь-якому віці. Це надто важливо, якщо у вас є діти. І не лише тому, що для дітей слід встановити певні межі. Ця навичка їм теж знадобиться.

Дім як «місце сили»

До речі, місцем сили може бути не весь дім, а окрема кімната. Чи навіть не вся кімната, а лише крісло. Є в мене знайома, в якої місцем сили в квартирі стало підвіконня, де можна пити чай, мріяти, читати або вишивати. (…) Коли вас оточують речі, які дарують радість, значно легше й веселіше жити.

Як робити тільки те, що хочеться

У житті дорослої людини, по-справжньому дорослої, якщо заглибитися в суть, за кожним «треба» криється «хочу». Навіть за «треба зробити дитині укол» є усвідомлюване дорослим «хочу, щоб дитина одужала». Спробуйте протягом дня відстежувати всі думки, які починаються зі слова «треба», і виявляти, яке «хочу» за цим стоїть. Поступово усвідомите, що майже всі наші дії протягом дня — наш особистий вибір. З ранку до вечора ми займаємося задоволенням своїх бажань. чудово, чи не так?

— Читайте також: Источник сил для уставшей мамы: Практическое пособие по тайм-менеджменту

Мы в Facebook