Людмила Петрановська — сімейний психолог та видатний автор книг для батьків. А от у видавництві «Віват» нещодавно вийшов її бестселер для дітей «Що робити, коли…» — своєрідний підручник самодопомоги для наших хлопців і дівчаток.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.ua
Слово до батьків
Нам хочеться, щоб дитина була сміливою, вірила в себе і в людей, не боялася труднощів. Водночас же хочеться, щоб вона була тричі обережною, аби з нею нічого не сталося! Ми показуємо дітям фільми і читаємо книжки, у яких їхні улюблені герої часто-густо роблять усе те, чого в жодному разі не можна робити сучасній дитині, особливо тій, що живе у великому місті: розмовляти з незнайомцями (які навряд чи виявляться добрими чарівниками), вирушати самому або з друзями на пошуки пригод, шукати скарби, битися зі злочинцями, рятувати слабких. Як тут дітям розібратися? Як мати і як сімейний психолог, я багато думала про те, як говорити з дітьми про страх, про все те, що їх лякає або об’єктивно може виявитися небезпечним. Говорити так, щоб не посилювати страх, щоб попередити, але не залякати. (…) Самі діти, яких психологи запитували, чого вони бояться найбільше, називали не пожежі, не маніяків, не монстрів, не стоматологів і навіть не покарання. Найбільше вони бояться сварок батьків. Бережіть свою родину, свої відносини, доброзичливу атмосферу в оселі, і ваші діти йтимуть по життю впевнено, не піддаючись страху.
Замість того, щоб просто боятися
Іноді від тебе залежить майже все. Наприклад, ніхто краще за тебе не зможе НЕ висовуватися по пояс у вікно. І нічия допомога в тому, щоб НЕ пустувати із сірниками, тобі теж не потрібна. Тут і самому можна чудово впоратися. Насправді щось можна зробити майже завжди. Іноді це щось дуже просте — наприклад, вчасно покликати тата. Іноді найважливіше чогось не робити — наприклад, не бігти стрімголов. В одних ситуаціях потрібно щось знати, у других — щось уміти, у третіх головне — набратися терпіння. Ось про це і йдеться в цій книжці. Про те, які бувають у світі небезпеки, як їх упізнати і що робити, замість того, щоб просто боятися.
Чотири найважливіші правила поведінки
1. Бути готовим. До більшості небезпечних ситуацій можна просто ніколи не потрапити, якщо знати деякі речі. Хоча б що гриби бувають отруйні, а на червоне світло переходити дорогу не можна. В інших випадках можна врятуватися, коли заздалегідь дізнатися, як правильно поводитися. Що робити, коли пожежа, що — коли у квартиру лізуть злодії. Коли ти читаєш цю книжку, то теж виконуєш правило «бути готовим». Ще бути готовим — значить тренувати своє тіло, бути сильним і спритним, займатися спортом. Людина тренована, навіть якщо, наприклад, впаде з велосипеда, пораниться набагато менше. Обов’язково потрібно вміти плавати, кататися на роликах або ковзанах, лазити через паркан і безпечно зістрибувати із чогось високого. Ти багато граєшся з дітьми у дворі? Отже, вже готуєшся!
Останні новини
2. Звертатися по допомогу до дорослих. Є багато такого, про що діти не поспішають повідомляти дорослим. Наприклад, що брали без дозволу їхні речі, довше дозволеного дивилися телевізор або з’їли кілька зайвих шоколадок. Щоб не лаяли, не забороняли, не карали. Нарешті, у дітей можуть просто бути свої таємниці й секрети. Але. У разі небезпеки секрети недоречні. Є ситуації, які мають вирішувати дорослі, а не діти. Рятувати повинні рятувальники, ловити злочинців — полісмени, лікувати — лікарі, вгамовувати хуліганів і забіяк — вчителі та батьки. Вони цього вчилися, вони добре це вміють. Тому перше, що потрібно зробити в будь-якій небезпечній ситуації, — повідомити дорослим. Батькам, сусідам чи просто будь-яким дорослим людям. А потім допомагати їм і робити те, що вони говорять.
3. Не врачати голови. Якщо вже потрапив у небезпечну ситуацію, важливо не боятися і не впадати у відчай. Від сліз і криків мало пуття. Вони забирають сили й час, заважають діяти. Потрібно зібратися, заспокоїтися, згадати все, що ти знаєш і вмієш. Завжди є хоч трохи часу, щоб зупинитися й подумати. Подумай — потім роби. Іноді дорослі в небезпечній ситуації стають занадто суворими, навіть грубими. Вони можуть крикнути, смикнути тебе за руку, штовхнути. Їм нема коли тебе вмовляти, пояснювати. Вони повинні витягнути тебе цілим і неушкодженим. Тому в жодному разі не можна сперечатися і заважати тим, хто тебе рятує.
4. Життя понад усе. Твоє завдання в небезпечній ситуації — врятуватися. Можливо, тобі страшно, ти хочеш їсти чи пити або боїшся, що тебе будуть лаяти. Зрозумій: у разі серйозної небезпеки все це неважливо. Важливо — зберегти життя і здоров’я. Все інше можна виправити потім. Рятуючи себе або допомагаючи врятуватися іншим, потрібно зробити все, що у твоїх силах. Іноді це означає — відмовитися від деяких правил звичайного життя. З дорослими треба бути ввічливим, але якщо незнайома людина намагається відвести тебе кудись — це правило скасовується. Твоє життя важливіше за правила, тому ти можеш і навіть повинен кричати, кусатися, брикатися і зробити все, щоб тебе відпустили. Речі треба берегти, але якщо рятуєш життя, можна і треба кинути, розбити, забруднити будь-яку річ. Хоч як не було б важко, важливо не впадати у відчай, боротися до кінця і пам’ятати: допомога обов’язково прийде.
Що робити, коли ти загубився
Пам’ятай: батьки десь поруч. Вони вже тебе шукають. Вони нікуди без тебе не підуть і не поїдуть. Вони тебе знайдуть — обов’язково. Допоможи їм:
1. Якщо ти тільки-но загубився — стій на місці як укопаний! Насамперед дорослі повернуться шукати тебе туди, де тебе бачили. Якщо навколо дуже штовхаються, спробуй вийти на відкрите місце або залізь на лавку, щоб тебе було добре видно.
2. Не плач, а голосно клич: «Мамо! Я тут!» Усі діти плачуть схоже, а голоси у всіх різні. Батькам легше впізнати і знайти тебе за голосом.
3. Якщо тебе не знайшли швидко, проси допомоги у дорослих. У кого саме? Перш за все шукай людину у формі. У магазині це продавець, у метро
— черговий по станції, на вулиці — полісмен. Якщо не бачиш такої, підійди до будь-якої жінки, яка здасться тобі підхожою. Скажи, що ти загубився і як тебе звати. А ще можна домовитися з дорослими заздалегідь: якщо загубимось, ідемо до якогось здалеку видного місця, наприклад до фонтану або великого рекламного напису. Там ви одне одного відразу знайдете!
Що робити, якщо ти сам удома, а в двері дзвонять
Це тільки в кіно хлопчик, залишившись сам удома, дуже весело впорався з бандитами, тому що бандити йому дісталися якісь несправжні — нерозумні й незграбні. А в житті ті, хто залазить у чужі квартири, зовсім інші. І краще з ними не зустрічатися. Тому сміливо скажи: «Я не можу вам відчинити, батьки мені забороняють. Зараз я запитаю у них дозволу». Так варто сказати, навіть якщо насправді ніяких батьків удома немає. Якщо за дверима недобра людина, вона поспішить піти, щоб не зустрічатися з дорослими. Якщо вона не йде і продовжує наполягати, щоб ти відчинив двері, можна сказати: «Зараз я зателефоную мамі (або татові) й запитаю дозволу». І насправді зателефонуй. Якщо не додзвонився і мама не сказала інакше, діє попереднє
правило: нікому не відчиняти. Якщо людина не йде, а кричить, погрожує, наполягає, вмовляє, значить, час попросити про допомогу. Дзвони сусідам або батькам і розкажи їм, що відбувається. Ще важливо знати номер поліції. Якщо у двері ломляться — телефонуй одразу туди. Тільки не плач і не бурмоти, а говори чітко, виразно: «Мені вісім років. Я вдома сам. Хтось намагається відчинити двері. Допоможіть! Моя адреса…»
Що робити, коли занадто холодно
Найбільше в мороз страждають найменші частини тіла — пальці, вуха й ніс. Вони такі маленькі, що наша кров не встигає їх добре прогріти, мороз виявляється сильнішим. Так може статися обмороження. Як дізнатися, що твоїм вухам і пальцям загрожує небезпека? Перша ознака — вони стають ніби чужими. Уже не відчувають холоду і взагалі нічого не відчувають, немов їх немає. Ще вони білішають (коли руки просто замерзли — пальці, навпаки, червоні). Якщо відбувається щось подібне, потрібно терміново зайти до приміщення. Чекати не можна! По-справжньому небезпечним холод стає в поєднанні з водою й вітром. Ось у такій компанії можна захворіти навіть під час невеликого похолодання. Саме тому дорослі говорять таким жа-а-ахливим голосом: «Гляди не промочи ноги!» Справа тут не в мокрих ногах як таких, ти ж їх мочиш, коли купаєшся ввечері, і нічого. Справа — в мокрих шкарпетках і взутті, які, замість того щоб утримувати тепло, забирають його у твого тіла. Те саме з одягом: можна пройтися в прохолодний день вулицею майже голим — і не захворіти, а можна навіть у теплий погуляти в мокрій майці — й усе скінчиться погано. Що прохолодніше на вулиці, то сухішим має бути весь одяг. Якщо він вологий від поту, якщо ти облився водою і полінувався переодягнутися, якщо забув просушити рукавички або чоботи після минулої прогулянки — чекай неприємностей. Ти замерзнеш дуже швидко і дуже сильно. Краще затриматися вдома на деякий час і просушити все як слід на батареї або феном — здоров’я дорожче.
Основні правила поведінки в холод:
- Рух зігріває найкраще. Пострибай!
- У холод усе повинно бути абсолютно сухим.
- Важливо зберегти сухим одяг, а не тіло! Не страшно змокнути, якщо потім можна буде переодягнутися в сухе.
- Багато шарів тонкого одягу можуть врятувати від холоду не гірше від теплої куртки.
І головне правило: загартовуйся!
Що робити, коли тебе дражнять
Пам`ятай: жодні особливості людини не роблять її жертвою кривдників самі по собі. Ти можеш бути товстим (худим) рудим (лисим) заїкою (мовчуном) в окулярах (різних шкарпетках), і при цьому тебе зовсім не захочеться дражнити. Насправді кривдник вибирає готових образитися. Готових розплакатися, почервоніти, втекти, поскаржитися вчительці. Готових стати жертвою. Це схоже на одну злу гру, у яку іноді люблять грати діти. Вихоплять у когось шапку або іншу річ — і кидають одне одному по колу. А бідолаха бігає між ними, намагається забрати, просить, гнівається, але завжди не встигає. Шапку кидають далі, і всім дуже смішно. Крім того, чия шапка. Що можна йому порадити? Піти в секцію баскетболу, наполегливо тренуватися три роки і навчитися ловити шапки на льоту? Така собі порада. Тому що річ не в тому, добре чи погано він ловить. Річ у тому, що він ловить. Тобто погоджується грати в погану гру. Адже грають насправді не в шапку. Грають — у нього. Усе задоволення від гри — у його сльозах, гніві, безпорадних стрибках. Гиденьке таке задоволення кривдників. Що більше жертва намагається відібрати шапку, то більше їх нагороджує, то більше дарує їм задоволення. Тому найрозумніше в такій ситуації — не грати. Розвернутися й піти. Навіть якщо річ дуже потрібна. До речі, коли жертва йде, кривдники часто відразу втрачають інтерес і кидають річ, а іноді й віддають просто в руки — адже вона їм насправді не потрібна. Якщо річ була цінна і тобі її не повернули, скажи про це батькам — це їхні гроші були витрачені на її придбання, і вони мають право вимагати їх повернути. (…) До речі, справжніх кривдників, тих, хто все розпочинає, мало. Може, один на весь клас або два. Інші діти приєднуються до них просто так, не подумавши. Їм просто спочатку здається, що це дуже весело — показувати на когось пальцем, повторювати образливі слова і сміятися. Поки ти жертва, вони думають, що саме так і треба з тобою поводитися. Але якщо ти будеш вести себе правильно, вони відчують себе ніяково. Можливо, їм навіть стане соромно. А хтось із них, дуже можливо, почне тебе поважати й захоче з тобою дружити.
Що робити, коли ніхто з тобою не дружить
Загалом, коли в людини є добрі друзі — це щастя.
А якщо немає? Подумаймо, чому з деякими дітьми не хочуть дружити? Іноді це одразу зрозуміло. Ніхто не хоче дружити з :
- ябедами
- жаднюгами
- злюками
- постійно незадоволеними скигліями
- із забіяками теж якось не дуже
- і з бруднулями
- і з гордіями
Якщо все це не про тебе, а з друзями все одно поганенько, можливо, ти припускаєшся однієї з чотирьох помилок. Ось вони:
Помилка перша: думати, що так і має бути
Ми вже говорили про це, коли з’ясовували, чому декого дражнять. Варто тільки почати думати: «Зі мною ніхто не дружить, тому що я погано вчуся», або «тому що я неспортивний», або «тому що в мене немає дорогих речей» — і пиши пропало.
Насправді, дружать з людиною не тому, що вона якась зразково-показова (спортивна, дотепна, модна, красива). І не тому, що в неї є якісь речі. Якби це було так, тоді всі хотіли б дружити тільки з окремими щасливчиками, а ми бачимо, що друзі є майже у всіх.
Помилка друга: навіть не намагатися
Деякі діти, яким важко подружитися з однолітками, вирішують узагалі перестати спілкуватися з ними. Сидять цілими днями за комп’ютером.
Насправді, що більше часу ти проводиш з комп’ютером замість живих людей, то важче тобі буде навчитися того, що ти погано вмієш: знайомитися, дружити, спілкуватися. З кожним роком усе важче. Навіщо так запускати? Чи не краще просто зараз налаштуватися рішуче, зібратися із силами — і на-
вчитися спілкуватися?
Помилка третя: занадто намагатися
Тобі дуже хочеться, щоб з тобою дружили. Ти думаєш про це постійно. Ти готовий на все, щоб тебе прийняли в компанію. Ти намагаєшся говорити, одягатися, поводитися, думати, як ті дітлахи, про чию дружбу ти мрієш.
Насправді, якщо ти так налаштований, то ні в які друзі тебе не візьмуть. У кращому випадку дозволять бути в компанії «хлопчиком на побігеньках» або «дівчинкою, яка постійно з нами ходить». І в будь-який момент зможуть прогнати або образити. Така «дружба» тобі не сподобається, май на увазі. Дружба — це стосунки рівних. Її неможливо випросити або вислужити. Заспокойся. Твоя дружба нікуди від тебе не втече. Хтось знаходить своїх найближчих друзів у дитсадку, а хтось — тільки в інституті. Це обов’язково станеться і з тобою, не зараз, так завтра, не завтра, так за рік. Ось Гаррі Поттер не мав друзів аж до 11 років, до вступу в Хогвартс. Йому було нелегко, але він не став підлизуватися до дружків свого двоюрідного брата або намагатися бути схожим на них.
Помилка четверта: «Нехай буде все так, як я хочу!»
У деяких дітей не виходить із дружбою тому, що вони не вміють спілкуватися на рівних. Увесь час командують. Пропонують грати тільки в те, що їм самим цікаво. Хочуть, щоб завжди було так, як вони придумали. Щоб друзі завжди хотіли того самого, що й вони. І ще — щоб в усіх іграх завжди тільки вигравати. А якщо їм не дають командувати, то ображаються і сваряться або йдуть. І їм здається, що ніхто їх не розуміє, і дружити з ними не хоче, і їм просто не пощастило, що дісталися такі однокласники або сусіди — дурні, нудні й неприємні. Насправді: дружба, як ми вже говорили,— стосунки рівних. Дружба — це коли добре всім, а не комусь одному. Ти хочеш, щоб тебе почули — й інші теж. Ти любиш грати цікаві ролі — й інші теж. Тобі здається, що ти чудово придумав,— й іншим теж. Переконайся, що ти не командуєш. Послухай, що пропонують інші діти, це може бути цікаво. Навчися не злитися через поразки — адже це не чемпіонат світу, а просто гра з друзями! Тепер добре подумай, чи не робиш ти одну із цих помилок.
Що робити, коли чіпляється незнайома людина
Все-таки час від часу трапляється так, що дитину кудись веде або відвозить чужа людина, і потім цю дитину ніколи не знаходять або знаходять уже покаліченою, а то і вбитою. Їм просто кажуть: «Ходімо, я покажу тобі кошеня» або «Хочеш, пригощу морозивом» — і дитина сама дає чужій людині руку і йде з нею. Вона думає в цей момент про кошеня і про морозиво, а зовсім не про те, що говорили батьки про нікуди, ніколи, нізащо. І опиняється в повній владі злочинця. Якщо ти вже досить великий, щоб гуляти у дворі або ходити в магазин і в школу без дорослих, то можеш зрозуміти: на світі є по-справжньому погані люди. Рідко, але вони трапляються. Ти нізащо не відрізниш ззовні зловмисника від звичайної людини. Тому правило звучить саме так: ніколи нікуди нізащо. На будь-які пропозиції кудись піти із чужою людиною потрібно твердо відповідати «ні» й відразу ж іти туди, де є інші люди. Якщо людина, яка тебе покликала, не зловмисник, вона не образиться на твою відмову й не буде наполягати. Зловмиснику потрібно, щоб усе пройшло тихо й непомітно. Якщо ти будеш опиратися, здіймеш шум, якщо вас побачать інші люди — вважай, що ти вже врятований. Злочинець, імовірніше,
просто кинеться навтьоки й відчепиться від тебе. Або розгубиться, і ти зможеш вирватися і втекти. Кричати потрібно так: «Я вас не знаю! Я нікуди з вами не піду!» Якщо поблизу є люди, проси допомоги, звертайся просто до них, кричи: «Я не знаю його! Він хоче мене забрати! Допоможіть!»
Також усе це важливо пам’ятати, якщо відводять не тебе, а іншу дитину. Якщо в цей момент поблизу зовсім немає дорослих, а твого друга хтось кудись повів, не йди за ними, а негайно біжи туди, де є дорослі: у найближчий магазин, у двір, де сидять бабусі, на дитячий майданчик, де гуляють мами, на автобусну зупинку.
Що робити, коли ти боїшся темряви і монстрів
А деяким дітям щастить — вони сплять в одній кімнаті з батьками, або з бабусею, або з братом чи сестрою. Це, звичайно, зовсім інша справа, коли не сам. Навіть кішка чи собака дуже заспокоюють. Ще допомагає увімкнути нічник або залишити відчиненими двері — тоді звідти надходить світло й чути, як дорослі розмовляють тихенько, або посуд дзвенить, або клавіші комп’ютера клацають. Мирні звуки, звичайні. Під них усілякі страхи здаються
смішними й дурними: ну звідки в нас удома монстри? Але варто зачинити двері — і знову все стає іншим.
Ми вже знаємо, що впоратися зі страхом за допомогою розуму не виходить. Фантазія легко його перемагає, кладе на обидві лопатки. Розум знає, що це просто халат на стільці. Але фантазія бачить, що це причаївся монстр: ось його лапа і морда, і він навіть, здається, щойно поворушився. Тому перемогти страх вдається теж за допомогою фантазії! Ось як можна зробити. Починати краще вдень. Візьми аркуш паперу й намалюй того, хто лякав тебе вночі. Намалюй докладно, так, як уявляв собі, коли боявся. Вийшло? А тепер трішки зміни малюнок. Додай щось кумедне. Дурне, смішне. Що фантазія підкаже. У відьми може з’явитися зачіска з бантиками або ролики на ногах. Ну, вчиться вона кататися, хіба не можна? Тому, до речі, і ніс кривуватий — не розрахувала… А труну на коліщатках — не просто так, а модну, останньої моделі. Ну просто «мерседес», з мигалкою на даху і сигналізацією! Ну як, уже не страшно? Навпаки, смішно? Ось вона — сила фантазії!
Ціна книги: 165 грн.
Де придбати: vivat-book.com.ua
