Скок у гречку: 7 переосмислених фактів про невірність

З книжки сексотерапевтки Естер Перель

Відвідування сайту знайомств — це зрада? А перегляд порно? А спілкування з другом дитинства? Чому люди зраджують? Чим може стати випробування зрадою для подружжя? Сексотерапевтка, ведуча популярного підкасту «Where Should We Begin» та авторка бестселерів про бажання та сексуальність Естер Перель радить подивитися на зраду іншими очима, розповідаючи численні історії з власної практики. Зрозуміти, зцілитися і вирішити, як саме жити далі.

Зрада — не ознака невдалого шлюбу

Часто ми сприймаємо зраду як ознаку однозначно невдалого шлюбу, але Перель вважає, що це зовсім не так. «Невірність трапляється і в хороших шлюбах, і в поганих, і навіть там, де подружня зрада карається смертю. Парадоксально, але вона має місце й у відкритих стосунках, де позашлюбний секс заздалегідь обговорюється. Чомусь свобода вибору зі стосунків і легкість процедури розлучення не вивели зраду з ужитку. Занурившись у цю тему, я виявила, ще не існує єдиної правди і жодної всеосяжної типології для опису цього тяжкого людського випробування пристастю та зрадою.(…) Невірність яскраво свідчить про стан шлюбу — не тільки про ваш конкретний, але й про інститут шлюбу як такий.»

Зрада — не предмет для осуду

Авторка вважає, що зрада — досить мало вивчений феномен. Ми схильні однозначно засуджувати тих, хто зраджує і співчувати тим, кого зраджують. Перель застерігає читачів від категоричності.
«Неможливо вкласти заплутані лабіринти кохання й людських пристрастей у прокрустове ложе стандартних категорій добра і зла, в класичні образи жертви й провинника. Інакше кажучи, не засуджувати — аж ніяк не означає потурати і тим паче спонукати. Між розумінням і виправданням існує величезна різниця.»

Зрада — індивідуальне явище

Перель вважає, що кожна подружня пара має провести сама межу між тим, що є зрадою і що нею не є: спілкування у соцмережах, секстинг, перегляд порно, приєднання до спільноти фетишистів, потаємна активність на сайтах знайомств, секс за гроші, приватний стриптиз, масаж з «бонусом», підтримання контакту з колишнім партнером і тому подібне.

«Зрозуміло одне: всі характеристики подружньої невірності в сучасному світі включають поняття «порушення угоди виключно між двома особами». Наразі вона вже не становить гріха проти закону Божого, чи порушення сімейного альянсу, чи заплямування історії роду, чи розпорошення статків і спадщини. У наш час у серцевині зради лежить порушення довіри: ми очікуємо, що наш партнер поводитиметься відповідно до обопільно погодженого кодексу принципів і цінностей, оскільки керуємося цим кодексом у власній поведінці. Певна сексуальна чи емоційна поведінка не конче становить зраду; радше вона визначається такою, коли не відповідає спільним домовленостям подружжя. Що ж, схоже, цілком чесно. Але проблема в тому, що більшість із нас не надто багато часу приділяє детальному обговоренню й чіткому формулюванню цих домовленостей. Хоча називати їх «домовленостями», мабуть, буде перебільшенням.»

Зрада на рівні емоцій

Цей новий термін використовують і тоді, коли було бажання, але не було фактичного сексуального акту, або коли формуються поза шлюбом платонічні взаємини, що сприймаються як «занадто близькі». Чому це новий термін?

«Тому що у попередніх поколінь концепція шлюбу не ґрунтувалась на емоційній винятковості. (…) А ось коли інтимні потреби ми зосереджуємо на одній людині, то насправді шкодимо самі собі й робимо наші взаємини вразливішими.»

Зрада зумовлена моногамією

Авторка аналізує період 60-90-х років, як переламний у історії інституту шлюбу, звісно, ми говоримо про західну культуру, адже фемінізм, контрацепція та легалізація абортів, закони про розлучення за обопільною згодою подружжя дали жінкам змогу перебрати у власні руки контроль над своїм коханням і життям.

«Позаяк дружина тепер могла покинути чоловіка, вона дійсно потребувала вагомих причин, аби залишитися. Отже, відтоді планка якості подружнього життя помітно підвищилася. (…) Колись під моногамією розуміли одну людину на все життя. Сьогодні моногамія — одна людина за раз».

Зрада руйнує минуле

«Невірність — це пряма атака на одну з найважливіших психічних структур — нашу пам’ять про минуле. Вона не лише викрадає в пари їхні сподівання та спільні плани на майбутнє, а й вимальовує жирний знак питання над усією спільною історією. Якщо ми не можемо з певністю озирнутися назад і не здатні передбачити, що станеться завтра, то що ж нам тоді лишається?»

Зрада — спосіб знайти нового себе

«Іноді, шукаючи зацікавленого погляду незнайомця, від партнера відвертаємося не ми, а людина, якою ми стали. Ми не стільки шукаємо іншого коханця, скільки іншої версії себе. Мексиканський есеїст Октавіо Пас описує еротичність як спрагу інакшості. Тому нерідко найп’янкіший, найзбудливіший незнайомець, якого людина відкриває в перелюбі, — не новий партнер, а нове «я».

  • Ціна: 154 грн
  • Де придбати: bookchef.com.ua
Читайте також: Может ли измена любви безмерной положить конец?

Мы в Facebook