Це зробили вони: Важливі дати в історії українського жіноцтва

Довкола Міжнародного жіночого дня не вщухають суперчки: чи потрібен він взагалі сучасним українським жінкам? Можна додати й таке питання: можливо, він не потрібен сучасним українським чоловікам?

20 лютого головою Верховної Ради України було підписано раніше прийняту Постанову ВРУ № 2287-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році». Серед 139 видатних особистостей, яких ми вшануємо цього року жінок лише 16. Це 11,5%. У той час як серед населення України жінок 54%. Але знайти 16 видатних українок — це вже для комісії при Верховній Раді значний прогрес: у 2017 році у списку видатних ювілярів жінок не було взагалі. У 2016 році серед 58 видатних українців, дати народження яких вшановувались на національному рівні, було 9 жінок. А от у 2015 році — знову жодної.

Можливо, громадськість та ЗМІ змогли б підключитися й допомогти депутатам скласти список видатних українок на 2019 рік «з метою консолідації та розвитку історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті»?

Хто ж ці 16 героїнь 2018 року, пам`ять яких ми будемо вшановувати?

3 лютого — 100 років з дня народження Любові Забашти

Поетеса

(1918-1990)

Любов Забашта краще відома тепер як дитяча письменниця, але в її доробку є й кілька поетичних збірок для дорослих («Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982) , проза (роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), п’єси і драматичні поеми («Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968); «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971); «Леся Українка», (1973); «Софія Київська», (1982). А цей вірш багато хто памятає з дитинства:

Яблунька

Посаджу я яблуньку
У дворі,
Буде веселіше
Дітворі.

Дні стоять осінні
Та ясні.
Заквітує яблунька
Повесні.

Гіллям наша яблунька
Зашумить.
А до неї бджілка
Прилетить.

А як вродить яблучко
Виросту і я.
Дотягнусь до яблуньки,
До гілля.

3 березня — 130 років з дня народження Наталени Королевої (справжнє прізвище — Дунін-Борковська)

Письменниця, художниця, актриса, археолог

(1888-1966)

Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена народилась в Іспанії і була графинею. Батьком її був польський дворянин, то ж дівчинка виховувалась то в іспанських родичів, то у волинських. Студіювала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи, вміла фехтувати, стріляти. Під час Першої світової війни опинилась в Києві, три роки була сестрою милосердя Червоного Хреста на фронті, була нагороджена солдатським хрестом «За хоробрість», дістала три поранення, перенесла тиф і кілька запалень легень. Перебравшись до Праги, стала дружиною письменника, культурно-громадського діяча та видавця Василя Королева-Старого, за порадою якого стала писати. Після публікації першого оповідання 1919 року понад 20 років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали, а також журнали, що виходили в Чехо-Словаччині, вміщували її твори: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313»(1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942—1943).

24 квітня — 100 років з дня народження Богдани Світлик-Литвинко

Письменниця, підпільниця ОУН

(1918-1948)

Богдана-Марія Юліанівна Світлик (псевдоніми «Марія Дмитренко», «Доля», «Ясна», «Світла») була керівником Львівського міського жіночого проводу ОУН, у 1939 році була арештована польською поліцією, засуджена й ув’язнена в тюрмі «Бригідки». Після звільнення продовжувала підпільну роботу: активно діяла як член підпільних редакцій «Смолоскип», «Ідея і Чин». 29 грудня 1948 року Богдана загинула у бою з енкаведистами в карпатському селі Либохорі.

5 травня — 190 років з дня народження Ганни Барвінок (справжнє ім’я та прізвище — Олександра Білозерська-Куліш)

Письменниця

(1828-1911)

Ще один псевдонім Олександри Куліш — А.Нечуй-Вітер. Олександра була дружиною Пантелеймона Куліша, сестрою Василя та Миколи Білозерських. Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Автор оповідань із селянського життя: «П’яниця», «Хатнє лихо», «Молодича боротьба», «Русалка» та ін.

17 травня — 110 років з дня народження Валентини Драбати

Педагог, активістка правозахисного руху

(1908-1983)

Валентина Драбата, викладач фізики Української сільськогосподарської академії так писала у листі до редакції газети «Літературна Україна»: «11 січня випроводжали в останню путь нашого видатного і улюбленого поета-лірика В. Сосюру. Я теж була на кладовищі і слухала прощальні промови над його труною. А потім взяла до рук траурний номер «Літературної України» та й очам своїм не повірила. Як там спотворено промову Малишка! Її так обскубано, так обкромсано, що навряд чи залишено хоч третину… З тексту викинуто майже всі словесні новотвори Малишка, навіть пристрасне Сосюрине «Любіть Україну», за яке у свій час він гірко поплатився. Що, і тепер у цьому хочуть відшукати націоналізм? Чому ж ніхто не закидає в націоналізмі, скажімо, Михалкову, який пише:
Мы тогда лишь вольно дышим,
когда речь родную слышим,
речь на русском языке.
Чому ми так боїмося відстоювати право на рідну нам мову? Чому й зараз ми нею так нехтуємо?! Кому і для чого потрібне це зубожіння духу народного?»
Валентина Павлівна Драбата брала активну участь у різноманітних заходах щодо захисту мови, культури, духовності українського народу, мала проблеми у стосунках із КДБ, а в 1983 році її знайшли мертвою коло свого помешкання. Офіційна версія — випала з балкона 4-го поверху. Неофіційна — випала за допомогою чекістів.

7 липня — 90 років з дня народження Ірини Заславської

Фізик, математик, художниця, активістка правозахисного руху

(1928-1976)

Ірина Георгіївна Заславська — кандидат фізико-математичних наук, працювала у закладах АН УРСР. Була в числі організаторів, збирала підписи та особисто підписала у 1968 році «Письмо-протест 139» адресований Леоніду Брежневу, Олексію Косигіну, Миколі Підгірному. У листі, зокрема, зазначалося: «Обращаем внимание на недопустимость факта, когда во многих случаях ставится в вину выражение взглядов, которые ни в коем случае нельзя считать антисоветскими. Это была только критика отдельных явлений нашей жизни и критика ужасных отступлений от социалистических идеалов, а также недопустимость нарушения провозглашенных основ@. Після смерті художниці та дисидентки Алли Горської займалась вихованням її сина. У 1974—1975 роках Ірина Заславська створила мозаїку у генконсульстві Польщі та колаж у генконсульстві Чехословаччини.

25 липня — 90 років з дня народження Юлії Ткаченко

Актриса, народна артистка України

(1928-2008)

Юлія Семенівна Ткаченко закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, у якому почала викладати з 1986 року. Була актрисою Національного українського драматичного театру імені І. Франка. Знялась у фільмах: «Веселка» (1959, Наталка), «Не судилось» (1967), «Іду до тебе…» (1971),
«Кассандра» (1974, т/ф, Кассандра), «Ти тільки не плач» (1979, Познанська),
«Далекий голос зозулі» (1985), «Київські прохачі» (1992, т/ф), «Людське щастя» (1992, відео), «Дорога на Січ» (1994), «Острів любові» (1996, т/ф, 10 с.) та ін.

28 серпня — 100 років з дня народження Олени Яблонської

Художниця, графік

(1918-2009)

Олена Нилівна Яблонська була не тільки сестрою знаменитої художниці Тетяни Яблонської, вона й сама була яскравою й талановитою мисткинею. Першим учителем для Олени став її батько. У 1934 році дівчина вступає до Києвського художнього технікуму і проходить трирічну програму за один рік. З 1946 року — учасниця республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок. З 1944 року — член Спілки художників УРСР, викладала в Київському художньому інституті, Республіканській художній середній школі імені Т. Г. Шевченка. Авторка ілюстрацій до дитячих книг, 20 років пропрацювала у видавництві «Веселка». Працювала в галузі станкового малярства та плакату. Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Луганському художньому музеї, Музеї сучасного образотворчого мистецтва в Києві та приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Канади, США.

29 серпня — 150 років з дня народження Людмили Старицької-Черняхівської

Письменниця, громадська діячка, драматург, перекладач, театрознавиця, літературознавиця

(1868-1941)

З дитинства почала віршувати, складати казки. Автор драматичних творів, які за радянські часи не ставилися: «Гетьман Петро Дорошенко» (1908), «Крила» (1913)
«Останній сніп» (1917), «Розбійник Кармелюк» (1926), «Іван Мазепа» (1927). Переклала лібретто до опер: «Орфей» К.-В.Глюка, «Ріголетто» Дж. Верді, «Аїда» Дж. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Чіо-чіо-Сан» Дж. Пуччіні, «Золотий півник» Миколи Римського-Корсакова.

8 вересня — 120 років з дня народження Наталії Ужвій

Актриса, народна артистка СРСР, голова Українського театрального товариства

(1898-1986)

Наталія Ужвій лауреат Державних премій, народна артистка СРСР. У репертуарі Ужвій близько 213 ролей у театрі і 20 в кінофільмах. Особливо запам`яталися глядачам такі її кіноролі:

Ярина («Тарас Шевченко», 1951),
Марина («Тарас Трясило», 1927),
Настя («Прометей», 1936),
Анна («Украдене щастя», 1952),
Марія («Земля», 1954, за однойменною повістю О. Кобилянської) та ін.

10 вересня — 100 років з дня народження Ольги Авілової

Лікар-пульмонолог, хірург

(1918-2009)

Авілова Ольга Матвіївна — учениця академіка М. М. Амосова, автор близько 300 наукових праць, у тому числі двох монографій. Авілова стала засновником наукової школи реконструктивної хірургії трахеї та бронхів. Лауреат Державної премії СРСР (1975), Заслужений діяч науки України (1982), Заслужений лікар України (1962), доктор медичних наук (1974), професор (1975), завідуюча кафедрою торакальної хірургії та пульмонології (1975−1988). Нагороджена орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями.

20 вересня — 80 років з дня народження Наталії Лотоцької

Актриса театру та кіно, народна артистка України

(1938-2007)

Наталія Лотоцька закінчила Навчально-театральну студію при театрі ім. М. Заньковецької у Львові у 1961 році. У 1961–1963 рр. — артистка Львівського державного драматичного театру ім. М. Заньковецької. З 1963 року — артистка Національного театру ім. І. Франка у Києві. У 1977 році отримала звання заслуженої артистки України, а в 1993 — народної. Була ведучою радіопередачі «Від суботи до суботи», брала участь у записах на радіо за творами О. Кобилянської, О. Пчілки, Лесі Українки, У. Кравченко, К. Гриневичівної, Л. Костенко, І. Жиленко, М. Коцюбинського, І. Франка, О. Маковея, І. Нечуя-Левицького. Знімалась у фільмах «Буйна» — роль матері (реж. В. Василенко), серіал «Царівна» — роль тітки Павлини (реж. О. Туряниця), «Мина Мазайло» — роль Мазайлихи (реж. С. Проскурня).

14 жовтня — 100 років з дня народження Пелагеї Стельмащук-Шмигельської

Учасниця підпілля ОУН, зв’язкова УПА

(1918-1999)

На жаль, редакції не вдалося розшукати відомостей про Пелагею Стельмащук-Шмигельську. Сподіваємося, що до дня її ювілею, у ЗМІ з`явиться багато публікацій про життя цієї видатної жінки.

18 жовтня — 150 років з дня народження Євгенії Ярошинської

Письменниця, перекладачка, етнограф, педагог, громадська діячка

(1868-1904)

Закінчила 6 клас Чернівецької гімназії й учителювала по селам Буковини, одночасно записувала народні пісні, збірка яких числом 450 «Народні пісні з-над Дністра» вийшла друком 1972. Крім того, Ярошинська була активною діячкою жіночого руху. Свою літературну діяльність розпочала, як і більшість буковинських письменників того часу (Ю. Федькович, С. Воробкевич, О. Кобилянська), німецькою мовою. З причини, що твори Ярошинської довго не перевидавалися, вона якийсь час була напівзабутою. За останні десятиліття твори її перевидано двічі: «Вибрані твори» (К., 1958) і «Твори» (К., 1968).

28 жовтня — 80 років з дня народження Лідії Гук

Лікар, політв’язень радянського режиму

(1938-2011)

Гук Лідія, навчаючись у Київському медичному інституті, входила до неформального гуртка студентської молоді, яка виступала за українське національне відродження. Послідовно відстоювала право викладання предметів у вишах українською мовою. Підписалася під вимогою відкритого суду над заарештованим у серпні 1965 р. студентом Ярославом Гавричем. Брала участь у зборі коштів на пам’ятник Василеві Симоненку. Щороку брала участь у вшануванні пам’яті Т. Г. Шевченка 22 травня. 9 грудня 1972 року була заарештована і 9 лютого 1973 року засуджена Херсонським обласним судом за «зведення наклепів на радянський державний і суспільний лад» на один рік таборів загального режиму. З 1989 р. брала участь у створенні Народного Руху України.

5 листопада — 80 років з дня народження Стефанії Шабатури

Художниця, політв’язень радянського режиму, член Української гельсінської групи

(1938-2014)

Стефанія Шабатура — митець-килимар.  Працювала художницею в текстильній промисловості. Проектувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках, зокрема в Республіканській виставці-ярмарку 1971 в Києві. Була членкинею Української Гельсінської групи. Співавтор листів і звернень до міжнародних і радянських організацій. Заарештована у 1972 році за підозрою в «антирадянській діяльності» разом з Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В’ячеславом Чорноволом. Засудили її на п`ять років таборів суворого режиму і три роки заслання. Стефанія Шабатура брала активну участь у протестних акціях в’язнів. КДБ знищив 70 екслібрисів і понад 150 рисунків Шабатури. Кавалер орденів «За мужність» І ступеня, княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів.

— Читайте також: Джастин Трюдо: «Если женщины начинают говорить, мы должны их слушать и, что более важно, — верить»