Уляна Березенко: Коли бачиш, як дитина прибігає до садка з радістю, розумієш, що займаєшся потрібною справою

Коли перед мамою трьох дітей Уляною Березенко постало питання, до якого дитячого садочка віддати наймолодшого сина, провівши ґрунтовні пошуки, вона обрала інноваційний дошкільний заклад «Kidswood». Садочок сподобався їй, але тоді він був на межі закриття. Аби цього не сталося, Уляна погодилася на пропозицію дирекції стати партнером та співвласником закладу, радикально змінивши напрямок своєї професійної діяльності. У інтерв’ю для WoMo Уляна розповідає про те, чому вирішила зайнятися дошкільною освітою, про перспективи цієї галузі, різницю у підходах до виховання дітей та конкретні результати навчання дитини у садку.  

Чому ви вирішили долучитися до проекту розвитку дитячого центру «Kidswood»?

У мене троє дітей, і всі вони ходили до різних дитячих садочків. Найстарший син – Олександр –  ходив до звичайного, класичного пострадянського державного садочка. Середній син – Іван – навчався у напівприватному садку, до якого в мене, щоправда, було дуже багато запитань. Коли народився третій син – Лука – я зрозуміла, що світ пішов далеко вперед: з’явилися нові підходи та методики виховання дітей у дошкільних навчальних закладах. Саме коли слід було віддавати Луку до дитячого садка, я для себе чітко вирішила, що хочу знайти навчальний заклад, який відповідатиме вимогам часу. Тому мені сподобався дитячий центр «Kidswood» у Конча-Заспі. Побувавши там, я зрозуміла, що це те, про що я мріяла, на що я чекала. Мене надзвичайно вразив підхід до дітей у цьому садочку, методики навчання, а ще там чисте і свіже повітря, гарна територія, розвинута інфраструктура. Мені захотілося, аби моя дитина тут навчалася. Згодом керівництво садочка запропонувало долучитися до цього проекту. Ми знайшли спільну мову, і я погодилась на пропозицію.

Як до вашої нової ініціативи стати співвласником дитячого садка поставився чоловік? Чи підтримує у нових починаннях? Чи допомагає, можливо, фінансово?

Мій чоловік ніколи не допомагав мені на жодній моїй роботі. Підтримував завжди і буде підтримувати, але ніколи не втручався. Так само він не брав жодної фінансової участі у цьому. Я достатньо заробляю, аби самостійно реалізовувати власні проекти, не турбуючи чоловіка. У нього дуже багато своєї роботи. Але ми часто обговорюємо плани, ділимося тим, як пройшов день, що відбулося цікавого, радимося один з одним. Спочатку він був дуже здивований моїм рішенням, адже це абсолютно нова для мене сфера діяльності, але цілком підтримав мене у цьому.

Чи не зникне у вас бажання займатися дошкільною освітою після того, як ваш син піде до школи?

Я вважаю, що кожна людина час від часу повинна виходити із власної зони комфорту. Я так робила майже кожні п’ять-десять років. З’явилась пропозиція, і мені стало цікаво спробувати. У юриспруденції я, в принципі, уже багато чого досягла, багато чого побачила. Згодом я усвідомила, що стала працювати «на автоматі». Не те, щоб це була рутина – робота юриста завжди активна і цікава, там все досить швидко змінюється, але я себе у цій сфері, гадаю, вже реалізувала.

Зізнаюсь, я й раніше думала над тим, аби зайнятись якимись проектами в освітній сфері. Вийшло так, що мої давні мрії та теперішні можливості співпали. Окрім того, робота з дітьми завжди надихає, окриляє тебе, її просто неможливо розлюбити. У цьому я вже переконалась! Ти бачиш результат своєї праці, бачиш, що дитина прибігає до дитячого садочка з радістю! Їй тут цікаво, подобається, вона хоче приходити сюди знову, – ти розумієш, що займаєшся потрібною справою.

Ще один важливий аспект: сьогодні саме у сфері дошкільної і особливо шкільної освіти в Україні відбуваються реформи, дуже багато робиться нового та корисного. Ми, можна сказати, йдемо семимильними кроками, наздоганяючи розвинені країни. Ще декілька років тому ми взагалі не знали, що таке інклюзія, що таке, наприклад, аутичний спектр. Зараз усе по-іншому. З такими дітками активно займаються, їх соціалізують. Це надзвичайно важливо. У цьому плані Україна дуже активно змінюється. Це така ніша, яка, насправді, напрочуд цікава і потрібна для розвитку дітей, особистого розвитку, для розвитку країни. Вважаю, що наступні 15 років цей напрямок буде активно розвиватися й абсолютно змінить нашу свідомість, підходи до виховання та навчання дітей.

Я за своєю природою максималістка і звикла доводити усі розпочаті справи до логічного завершення. Тому у мене не зникне бажання займатися дошкільною освітою, щонайменше до того часу, поки ми не досягнемо значних результатів. Я не виключаю, що в майбутньому на мене чекатиме черговий вихід із зони комфорту. Можливо, тоді я займуся шкільною освітою. Побачимо.  

Усі ваші діти ходили до різних дитячих садочків. Чи відчуваєте ви різницю між цими дошкільними навчальними закладами?  У чому вона полягає і як, на вашу думку, це впливає на розвиток дитини?

Різниця колосальна! По-перше, я не хочу обговорювати державні садки, оскільки коли туди ходив старший син, фінансування було мізерним, але інших варіантів не було. До того ж, такі державні заклади були майже безоплатними – це, безумовно, було перевагою. Вихователі, можливо, і віддавались максимально роботі,  але, розумієте, коли в групі 30, а інколи навіть 35 дітей, надзвичайно важко прослідкувати за всіма, нагодувати, навчити.

Другий син ходив до напівприватного садка, де навчалося понад 20 дітей у групі і було багато таких особливостей, які мені як мамі не подобались. Наприклад: діти вкрай багато дивилися мультфільмів, тому що їх потрібно було чимось зайняти, проте вони не гуляли на свіжому повітрі. Якщо набігали малесенькі хмаринки чи дощило, вихователі казали: «Все, на вулицю ми не йдемо». Часто траплялося так, що протягом дня діти взагалі з приміщення не виходили.

І тому, коли я шукала садок для третього сина, я зрозуміла, що найважливіше для мене – це підхід садочка до виховання дітей, їхнього здоров’я, до  навчання, проведення вільного часу. До того ж важливо віддавати належне тому факту, що діти зараз дуже часто буквально «пропадають» у гаджетах. Це потрібно лімітувати, але водночас вміти зацікавити чимось іншим, корисним для їхнього розвитку. Дітям необхідно більше гуляти на свіжому повітрі, рухатися, спілкуватись між собою, використовувати ті самі гаджети для навчання, а не тільки для ігор. І у цьому садочку робота побудована саме таким чином: індивідуальний підхід і розвиток дитини. Тому різниця між дошкільними навчальними закладами відчутна в усьому: підходах, навчанні, дозвіллі. Я можу говорити про це абсолютно впевнено, адже мені є з чим порівнювати.

Ви не боїтеся, що дитячий садок «Kidswood» у Конча-Заспі стане осередком «золотих дошкільнят»?

Ні, не боюся. Конча-Заспа вже давно перестала бути місцем, де живуть самі багатії. Це міф, який було створено багато років тому, але й досі він міцно сидить у свідомості людей. У нашому садочку навчається багато дітей, яких привозять з різних куточків області: з Вишгорода, самої Конча-Заспи, навколишніх сіл та містечок та з Києва. Переважно у нас навчаються діти батьків, яких прийнято називати середнім класом: фахівців у галузі IT-технологій, менеджерів, приватних підприємців тощо. Тобто це звичайні люди, які можуть собі дозволити віддати дитину до приватного дитсадка.

Чого саме ви очікуєте від навчання вашої дитини у дитячому садку? Чи цікавлять вас певні результати, наприклад, вміння читати, писати, знання мов тощо?

У першу чергу, як і будь-яка мама, я хочу, щоб моя дитина була щасливою. Знання мов, вміння рахувати, співати – це все дуже добре, але дитина має бути щасливою і почуватись у безпеці. Навчання не повинно бути чимось неймовірно страшним для дитини. Тому  наше завдання – виховати впевнених у собі щасливих діток, які вміють засвоювати нові знання, адаптуватися до нових умов і не відчувати при цьому внутрішнього дискомфорту. У нас, наприклад, є діти, батьки яких казали: «Ми плануємо віддати малого в таку-то школу, отже готуватися потрібно таким ось чином». І ми це враховували. На моє переконання, дитячий садок зобов’язаний підлаштовуватися під потреби дітей, відповідно, вихователі повинні бути гнучкими. Ми згадували про індивідуальний підхід – ось у цьому його суть. А не так, що у нас є державна програма, норми – і на цьому все. Наше кредо: «Дитячий садок «Kidswood» – затишно, як удома». Завдання нашого великого колективу – забезпечити кожній дитині подібний комфорт. Тому від садочка я очікую, щоб дитина була, в першу чергу, здорова, усміхнена, щаслива і впевнена в собі – це найголовніше.

Сьогодні в Україні дуже популярно наймати для догляду за дитиною няню. Чи була у ваших дітей няня і чи є такий підхід до виховання реальною альтернативою для дошкільних закладів освіти?

Так, у двох моїх менших синів була няня. Вона сьогодні є більше помічницею, ніж нянею. Ми її дуже любимо, бо вона для нас наче третя бабуся. Няня – це, звісно, добре, особливо якщо це компетентна людина, яка щиро любить працювати з дітьми. Вона дозволяє батькам мати час для роботи. Але, на моє глибоке переконання, дитина повинна ходити до дитячого садка для власного блага, а не заради вигоди батьків. Жодна няня, жоден гурток, секція чи дитячий майданчик не зможуть соціалізувати дитину так само якісно, як дошкільний заклад освіти. Коли дитина потрапляє в середовище, де є інші діти, кожен зі своїм характером, вона набагато швидше адаптується до зовнішнього світу. Одна справа – годину на день погратися з іншими дітками на майданчику, інша – постійно перебувати з ними у садочку, де дитина вчиться вибудовувати свої кордони, розвивати власні комунікативні навички. Я побачила це на прикладі своїх синів. Найменший пішов до садка майже у 3 роки. До цього часу він відвідував різні гуртки. Тим не менше перший тиждень у садку син тяжко проходив адаптацію. Він не звик до чіткого режиму, розпорядку дня, постійної присутності інших дітей. Але коли адаптувався – все зразу змінилось. У нього з’явилися друзі, нові інтереси, нові знання. Користуючись нагодою, хочу звернутися до усіх мам: не ігноруйте дитячі садки! Звичайно, кожна родина сама вирішує, у якому віці віддавати туди дитину, але я рекомендую обов’язково зробити це хоча б в останній рік чи два перед школою. 

У вас троє дітей різного віку, і кожному з них потрібно приділяти достатньо уваги. Де ви знаходите час на те, аби займатися ще й соціальними проектами?

Ну, по-перше, на 80% дитячим садочком займається директор – Варвара Лаштур. Це все-таки її ідея, її проект, і вона у цих питаннях – справжній профі. У нас повне взаєморозуміння та довіра одна до одної. Звісно, ми спільно працюємо над розвитком закладу, але більшість повсякденної роботи лягає на плечі директора.  Моє основне завдання в «Kidswood» – стимулювати розвиток і бути ідейним натхненником. Але у будь-якому разі реалізацією ідей в основному займається Варвара Володимирівна. У неї значно більше досвіду, часто вона говорить: «Оце буде цікаво, а це –­ ні. Це можна застосувати в наших реаліях, а це не спрацює».

Проте мені здається, що троє дітей не означає відсутності часу. Раніше жінки народжували і по сім, і по вісім дітей. У них не було  ніяких нянь, ніяких помічників, але вони з усім справлялись і все встигали. Тому все можливо зробити і встигнути, якщо є бажання.

Варвара Лаштур, директор інноваційного дитячого садочка «Kidswood» 

У мене давно виникла ідея створити приватний дитячий садок. Я її поступово реалізовувала, але настав такий період, коли я залишилася сама зі своєю ідеєю фактично без необхідного фінансування. Мені потрібно було виплачувати заробітну плату працівникам, платити за оренду приміщення, закуповувати матеріали, господарчі товари, щоб заклад функціонував і нам не довелося його закривати.

Я не знаю, як так вийшло, можливо, це доля. Уляна Ярославівна Березенко саме тоді шукала садочок для свого найменшого сина. Їй сподобався наш заклад, концепція, підхід до виховання дітей. Вона хотіла, щоб садочок функціонував і щоб її син тут навчався.  Я звернулася до неї за порадою: «Можливо, ви знаєте когось, кому це буде цікаво, чи, може,  ви хотіли б стати партнером». Вона обміркувала мою пропозицію – і погодилась. Ми обговорили усі деталі, Уляна Ярославівна запропонувала своє бачення, внесла певні корективи і стала його співвласником. Фактично, завдяки цьому наш садок отримав шанс на подальший розвиток. І я дуже щаслива, що так сталося. Впевнена – у дошкільних закладів такого типу велике майбутнє!

Інноваційний дитячий садок Kidswood знаходиться за адресою: Київська область, комплекс «Конча Заспа», Столичне Шосе, 24 кілометр. Також нещодавно у місті Києві відкрилася філія садочку Kidswood Klovesky, розташована за адресою: вул. Мечникова 10/2.

Детальнішу інформацію можна отримати на сайті закладу: kidswood.com.ua  

— Читайте також: Не все те булінг, що болить: Як не прищепити дитині відчуття безпомічності