Внутрішня краса: 7 фактів, які я не знала про гінекологію

Лікарська етика, мікрофлора, гормони

У багатьох жінок історія відносин з гінекологом є достатньо стандартною: профогляди, лікування кандідозу, скрінінг, облік у жіночій консультації, пологи, підбір протизаплідних засобів. Але наскільки ми включені у розуміння того, що відбувається з нашим «внутрішнім світом»? Наскільки адекватні засоби призначає нам лікар?

Кабінет гінеколога — це місце, де мені бувало дуже незручно, і це не про чудернацьке крісло. Одного разу на профогляді лікарка покликала полохливу стайку дівчат-абітурієнток, і вони чекали своєї черги, слухняно виконуючи суворий наказ «людини у білому халаті»: «От дивіться, як жіночка залазить на крісло — і ви так». Згадалися такі самі перші візити до гінеколога, яка щоразу виписувала на клаптику паперу свічки «Поліжинакс» проти молочниці, але вона з`являлась знову і знову. Згадалися дуже різні лікарі: безцеремонні й доброзичливі, ті, які виписували з десяток непотрібних препаратів і ті, що казали, що «після пологів це минеться». Аж ось до рук мені потрапила книжка гінекологині Наталії Лелюх «Відверта розмова про жіноче здоров`я» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля»), написана доступно, ще й легко, з гумором, — і я зрозуміла, що не тільки я особисто не знала багатьох речей про жіночий організм, а й, здається, багато хто з тих лікарів, у яких я була на прийомі, теж цього не знали.

Схема лікування

«Я вам розпишу схему лікування!» І вам до рук потрапляє папірчик з блокнотика фармацевтичної компанії з нерозбірливо написаними словами. Виявляється, юридичну і лікувальну силу такий «документ» може мати тільки за наявності у ньому:

1. Прізвища, імені та по батькові пацієнта (для некокетливих — і року народження).
2. Діагнозу, написаного розбірливо й читабельно.
3. Дати початку терапії.
4. Назви препаратів (читабельно) з дозуванням, кратністю прийому й зазначенням способів застосування (тут у лікарів може розігратися фантазія, але це нормально).
5. Дати наступного візиту (за необхідності).
6. І головне — прізвища, імені та по батькові ЛІКАРЯ, його підпису й печатки.»

Потрібне і непотрібне

«Якщо вам, крім препаратів, які безпосередньо впливають на ваше захворювання (а їх в амбулаторній схемі має бути не більш ніж 2—3), призначають так звані препарати «для печінки», «для підтримки кишківника» і ще жахливіше — «для імунітету», все ж спробуйте з’ясувати: чим саме буде угроблено вашу печінку? Ви ж ще й вихлопними газами дихайте дорогою на роботу, і їжу різну, в тому числі з «Макдоналдсу», їсте. Чому від лікування має постраждати кишківник? І найважливіше: а що такого непоправного трапиться з вашим імунітетом, що його доведеться рятувати? Раз так, то, може, в стаціонар? Де за показниками печінки, кишківника і (о жах!) за спаплюженим імунітетом щодня стежитимуть спеціально навчені люди, озброєні спеціально придуманими для цього аналізами.»

«Чудодійна» трава і «новітня розробка»

Лікарі іноді призначають не ліки, або не тільки ліки: харчові добавки, інтегратори, модулятори, які продаються де завгодно, але не в аптеці. Нова методика, інноваційна розробка? Лікар Лелюх радить:

«Не купуйте препарат, якщо він:

  • не ліцензований в Україні (у вашій країні);
  • не продається вільно (або за спеціальним рецептом) в аптечній мережі України (або вашої країни);
  • лікує відразу кілька абсолютно різних хвороб (на прикладі китайських диво-тампонів — це кіста яєчника, нетримання сечі, жіноче безпліддя і так далі);
  • препарат можна купити тільки в інтернеті, особисто у лікаря (медсестри), за рецептом сумнівного походження тільки на складі за містом;
  • методика (лікування або діагностики) не застосовується широко і повсюдно. Бо, які б ми, лікарі, не були негідники, ми все ж вважаємо за краще ділитися успішними результатами з колегами. Якщо автор диво-методики сидить у підвальчику й заробляє на ній гроші, а не їде з ними (з методикою та результатами) на конференції, щоб розповісти світу, — це нісенітниця, а не методика. Та й лікар, відповідно, далекий від ідеалу.»

Дещо з етикету

Лікарка Лелюх вважає, що без епіляції йти до гінеколога — не соромно! «Епіляцію придумали не так давно, а ми, нещасні гінекологи, як раніше справлялися, так і зараз справляємося», а ось на що потрібно звернути увагу, то це на період менструального циклу. Виявляється, якщо прийти на профілактичний огляд в останній тиждень перед менструацією, то сумлінний лікар відправить вас додому, а несумлінний «візьме мазки, отримає «запальний тип», призначить ПЛР на всі наявні в лабораторії ЗПСШ (мінус 2000—3000 грн з бюджету), нічого не знайде чи, що гірше, знайде гарднерели, уреаплазму, і навіть — о боги! — папілома-вірус. Після чого ви надовго забудете, що прийшли до лікаря взагалі без скарг, просто для профілактики.»

Жінки, з якими я спілкуюсь, мають багато нарікань до діючої етики багатьох лікарів, в тому числі гінекологів. Взяти, наприклад, ту саму ситуацію з «жіночкою», що лізе на крісло у якості «наочного посібника» для десятка абітурєнток, таких само потенційних пацієнток. Чи треба було це толерувати? Ні. Доктор Лелюх наводить приклади ситуацій, коли «ні» — єдина логічна відповідь на неправильні дії гінеколога.

Отже, не дозволяйте лікарям у гінекологічному кабінеті:

1. Відчиняти двері в коридор у той момент, коли ви лежите на кріслі, і кликати колег, щоб вони подивилися, який у вас там жах. Або кликати всіх, хто на момент вашого огляду перебуває
в кабінеті, щоб ті «помилувалися на цей кошмар».

2. Лякати вас на першому огляді без яких би там не було результатів аналізів, УЗД та інших способів обстеження такими фразами:

  • «Якщо ви не будете лікуватися, то у вас скоро буде рак!» (він може бути у всіх, і тут лікар не помиляється, але від усвідомлення цього факту ви не повинні терміново почати лікуватися від неіснуючих хвороб).
  • «Відправляйте вашого чоловіка на обстеження: у вас, швидше за все, венеричне!» (воно у вас, звичайно, може бути, особливо якщо ви живете статевим життям, але за запахом, кольором і кількістю виділень діагноз «хламідіоз» і йому подібні — не визначаються).
  • «Ви що, сто років не були на огляді, так себе запустили?!» (ця фраза за межею лікарської етики).
  • «Ви хоч би поголилися, до лікаря ж ішли!» (за таке — одразу ногою в око! Око лікаря якраз на рівні вашої стопи. Так, безумовно, у випадку різних операцій і маніпуляцій ми просимо жінку зробити епіляцію в зв’язку з тим, що шкіра без волосся простіше обробляється антисептиками. Але для огляду це зовсім не обов’язково).

3. Лікар не має права не пояснювати вам ваш стан, прикриваючись фразами на кшталт: «Для того, щоб це зрозуміти, потрібно сім років у медінституті вчитися!» Або: «Це довго пояснювати, просто повірте мені!»

4. Нарешті, лікар не повинен призначати вам лікування в перший візит, до отримання аналізів.»

Молочниця без молочниці

Що ж це була за така дивовижно вперта молочниця, яку ніяк не можна було вилікувати «магічними» свічками «Поліжинакс»? Виявляється, буває, що симптоми дуже схожі, але збудника молочниці немає, тоді у вас лише цитолітичний вагіноз, якому ніякий «Поліжинакс» не треба.

«Інколи вагінальний епітелій пошкоджується (під дією сперміцидних контрацептивів, розчинів для спринцювання, через нераціональне використовування тампонів, у другій фазі циклу, під час вагітності як продовження другої фази циклу), що призводить до масивного викиду глікогену. «Вау! — кричать лактобактерії. — Дієта відміняється, тортики і шашличок!» І починається активне споживання глікогену. А там, де активне споживання, — там біотуалетів не вистачає. Це відомо всім, хто бував на масових святах у центрі міста. Тому рівень молочної кислоти в просторі піхви починає зашкалювати, що й робить середовище дуже кислим. Звичайно, патогенна флора туди не наважиться лізти, а сапрофіти (не зовсім патогенна флора) сидітимуть у хатках із закритими жалюзі й ретельно затуленими щілинами. Звичайно, епітелій під дією кислоти почне руйнуватися ще більше. І, звичайно, господиня піхви відчує печіння, свербіж, біль і побачить незнані білуваті виділення. Відгадайте з двох разів, який діагноз вона сама собі поставить?»

Вагітність, коти й токсоплазмоз

Інфекція під час вагітності — це завжди ризик. Слова, які нам найлячніше чути — це «цитомегаловірус», «герпес», «краснуха» і, звичайно, «токсоплазмоз». Але токсоплазмоз — це не тільки про котів, виявляється заразитися можна, тільки якщо ооциста (дитинка токсоплазми) потрапить до вашого організму з грунтом: салатик з грядки треба добряче мити, а мясо — просмажувати чи проварювати ретельно! Доктор Лелюх пояснює: «Домашня кішечка може заразитися шляхом контакту з ґрунтом (ваші черевики, земля для вазонів — навіть із «Епіцентру», мішок картоплі, привезений із дачі турботливим свекром, і так далі). В організмі кішки токсоплазма стає статевозрілою і народжує до десяти мільйонів ооцист, які виходять із кішки — увага! — не через очі та рот, а з фекаліями. І — знову увага! — свіжа ооциста не здатна інфікувати людину, бо вона не завершила циклу дозрівання. Дозрівання відбувається в ґрунті (у землі) близько тижня. (…) Тобто, щоб заразитися токсоплазмозом, кішка взагалі вам не потрібна. Треба хоча б елементарне: ні в якому разі не мити помідорчики й огірочки та інші овочі-фрукти з городу; їсти м’ясо і пити кров травоїдних тварин за умови, що ці продукти не пройшли нормальної термічної обробки.»

Не можу схуднути!

Коли ми були студентками біофаку, то нам так захопливо розповідали про гормони! Гормони стали нашим улюбленим науковим поясненням для всього: прищів, нервовості, небажаного волосся на обличчі і, звісно, зайвої ваги. Доктор Лелюх прояснює ситуацію на двох прикладах, де справа дійсно у гормонах. Якщо у вас просто любов до їжі і нелюбов до руху, то вам до лікаря не треба, краще до дієтолога і спортзали.

Отже, приклад перший: «Зайва вага від 10 кілограмів і більше, до того ж тіло з набряками (ніби налите водою), тлусте, є жахлива сонливість і важко змусити себе щось зробити; надмірна плаксивість, сухість шкіри, випадання волосся, часті запори, затримка менструації і відсутність вагітності. В усьому цьому дивному «букеті» є особливість: усі симптоми розвиваються дуже повільно й непомітно для носія. Усе це дуже нагадує картинку гіпотеріозу — тобто в пацієнта знижена функція щитовидної залози з вироблення гормонів І, до речі, без розумного гормонального лікування цю проблему не виправити.»

Приклад другий: «Якщо надлишкові кілограми накопичуються різко, у верхній частині тіла (обличчя, шия, груди та живіт), супроводжуються появою на шкірі різко виражених широких темних розтяжок (стрій) із локалізацією на боковій поверхні живота та на внутрішній поверхні плеча; якщо обличчя стає типово схожим із бабусею по лінії тьоті Тані з Монголії — місяцеподібне з очима-щілинками; якщо шкіра суха й лущиться, часто набуває мармурового вигляду; до того ж м’язи рук, ніг і живота слабнуть і навіть зменшуються об’єми стегон, гомілок і передпліч — це все свідчить зовсім не про те, що пацієнтка як дві краплі води схожа на бабусю тьоті Тані, тим паче, що та з нею навіть не кровна родичка, а просто дружина її рідного дядька. Такі симптоми свідчать про те, що наднирковим залозам буквально гаплик і час іти на МРТ. (…) Гормон, який у цьому випадку бере на себе відповідальність за вагу, що збільшується, — це кортизол, який ще називають гормоном стресу.»

Не всі лікарі такі професійні, поінформовані, досвідчені й дотепні, тому, здається, що питання нашого здоров`я — то справа нашої наукової обізнаності і здатності не вимикати мізки навіть у кабінеті дипломованого лікаря, а перед телевізором, чи слухаючи поради родичок на кухні — тим більше.

— Читайте також: Еще не пауза: Что нужно знать о предклимактерическом периоде

Мы в Facebook