WoMo-книга: А тепер усе інакше

Настя Мельниченко та її відверті розмови з підлітками

Якщо бути зовсім відвертими, то підлітковий наш період згадується зовсім не як безтурботне школярство, а як досить темна сторінка нашого психологічного життя. Ми не знали, як впоратись без дорослих, а вони не розуміли, що потрібні нам. А якби все було інакше? Якби ми вміли дивитися на ситуацію так, аби вона перестала нас травмувати? Настя Мельниченко, громадська діячка, голова ГО «Студена», ініціаторка флешмобу #ЯНеБоюсьСказати та авторка однойменної книги для підлітків, написала книгу для молоді «А тепер усе інакше», яка може допомогти впоратись зі складними життєвими ситуаціями.

Коли я була маленька, то потрапляла в купу дуже складних ситуацій. І мені страшенно бракувало когось, хто міг би прийти і «по-дорослому» розрулити ці непрості ситуації. Вже будучи дорослою я дізналася про чудовий терапевтичний метод, коли людина наче «переписує» певні травмуючі події, вводячи в сюжет тієї події мудрого порадника/порадницю чи вчасне розуміння, чи правильну відповідь. Ця книжка, по суті — це саме таке переписування. І це розмова на дуже непопулярні теми, як для дитячої літератури. Але на ці теми важливо говорити, аби діти знали, що вони не самі. І що вихід є.

Про що книга

У дитячій літературі ми звикли до того, що батьки подаються дуже ідеалізовано. Певно, чи не єдина книжка з тих, що я читала, де рідна мама героїні зображена «з тарганами»? — це «Синє озеро сьогодні зелене» Юти Трайбер (видавництво «Теза»). Але тоді звідки беруться всі ті люди травмовані батьками в дитинстві? Одна з героїнь моєї повісті пережила повне неприйняття батьком, сильну травму в зв’язку з цим, неприйняття себе і своєї жіночності, тілесності, і, як наслідок — розлади харчової поведінки (анорексію). У книжці ми разом з героїнею проходимо через цю історію і, зрештою, долаємо її. Ми говоримо також про ранню вагітність, асексуальність, анорексію, розлучення батьків, неприйняття батьками, алкоголізм батьків, цькування, зраду, смерть. У кінці книжки до кожної ситуації ми подаємо коментар фахівчині на описану тему. Проте, є вікове обмеження на книжку — 16 років. Певно, молодшим дітям читати її все ж не варто.

Уривок з книги

Батько незлюбив мене ще до мого народження. Він з дуже консервативної родини з російської глибинки, тому марив сином, як нічим більше. Але замість первістка мама подарувала йому Донату. Тож Доня була першою, хто сповна відчув татову нелюбов до дівчат. І перше, що вона зробила, як стала повнолітньою – це втекла з дому далі, ніж бачила. Потім була Катруся – що дорослішою вона ставала, то більше тато зривався на мамі. Він хотів сина, татову гордість, того, хто збереже його прізвище і продовжить у віках. А мав у домі дві дівчинки й жінку.

Потім мама не могла завагітніти десять років. Вічно вислуховувала від батька, яка вона нездара, як робить його нещасним та ганьбить сім’ю. І от нарешті довгоочікувана вагітність! Батько був на десятому небі від щастя, всім розповідав, що нарешті в нього буде спадкоємець і гордість – син!

Зрозуміло, що коли мама на ультразвуці дізналася, що буде донька, вона ридала безперервно години дві, чим геть спантеличила лікаря.

Батькові вона нічого не сказала. Мама взагалі думала втекти з дому, але не знала, куди податися: сама в чужій країні, з двома дітьми на руках. Її мама була далеко, тато помер. Моя мама дуже боялася, і від постійного страху в неї почало випадати волосся. Татові вона сказала, що на ультразвуці стать не роздивилися… А що їй ще було казати?

Женя тяжко зітхнула і посумнішала ще більше. Романа обійняла її за плечі, стривожено дослухаючись до кожного слова. Батько періодично погрожував мамі, що як не буде хлопець, то він вижене її втришия, з усім її «бабським царством». Про все це я дізналася пізніше – мама дуже довго приховувала від мене правду. Вона з жахом чекала пологів, коли її брехню буде викрито, і молилася, аби я не народжувалася якнайдовше. Але на сороковому тижні це сталося.

Тато стояв у коридорі, а під вікнами чекали його товариші – привітати і відсвяткувати за чаркою. Коли лікар вийшов і поздоровив з донькою, новоспечений татусь плюнув, розвернувся і пішов.
Мама «порвалася» при пологах, її зашивали… Ходити вона не могла, але тато так ні разу за п’ять днів не провідав її.

Коли вона повернулася зі мною додому, то не сказав їй ні слова, просто ігнорував. І це тривало майже місяць… А коли мама, як вона казала, спробувала розбити стіну мовчання, налагодити спілкування, кинув щось типу «ти для мене перестала існувати». На цьому маму ніби надломило.
Я росла в сім’ї, де мене сприймали як роз’ятрену рану. Де тато мене вперто не помічав. А якщо й помічав, то для того, аби сказати, яка я нікчема.

Мама занурилася в себе і визирала звідти дуже нечасто. Вона стала схожа на привида, на зомбі. Це я вже добре пам’ятаю. Бувало, застигне посеред кімнати і дивиться в одну точку. Я її кличу, а вона не реагує…

Я не заставала її в нормальному стані і побачила, що вона насправді дуже смішлива й життєрадісна, лише тут, коли мама розлучилася й повернулася в Україну.

Я росла, а тато дедалі частіше зривався, йому наче відрізало гальма. Не пам’ятаю коли, але він почав її бити. Постійно дорікав мною: «Оце мій син? Оце?»

Я весь час йому заважала, робила не те й не так, була страшною… Ох, скільки ж я наслухалася за дитинство!

І я росла з думкою, що краще б мене не було…

Чи варто про це писати для дітей

Насправді ніхто від поганого досвіду не застрахований. Я вчилася у дуже крутій школі, в дитинстві мене не били, я росла у родині інтелігентів. Між тим, майже всі історії сталися зі мною. І от тепер цю книжку читає моя тітка і пошепки питає: «А це справді було? Це справді сталося з тобою?» Чомусь люди не вірять, що з їх дітьми може статися щось лихе. Звісно, нам усім хочеться вірити, що діти виростають у світі рожевих поні. Але це не так. Звісно, комусь пощастить, і він чи вона ніколи не зіткнеться зі цькуванням чи зрадою, але дуже багато буде таких, хто зіткнеться. Моя задача у книжці була сказати дитині: «Ти не один/не одна. І все буде добре, з часом.» Певно, це те повідомлення, якого мені відчайдушно не вистачало в дитинстві.

  • Ціна: 145 грн
  • Де придбати: vydavnytstvo.com
— Читайте також: WoMo-книга: При надії. 9 особливих місяців

Мы в Facebook