WoMo-книга: Ґендерне тяжіння

Ексклюзивний уривок про вживання фемінітивів

Ґендерна політика в Україні: наскільки її питання актуальні та важливі для розвитку нашої держави? Оскільки йдеться про боротьбу з дискримінацією та про рівні можливості, то ґендерна проблематика — один з пріоритетних напрямків роботи держави, або, принаймні, повинна такою бути. З чого почати і як продовжити почату роботу з досягнення ґендерної рівності, розповідає Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко у своїй книзі, уривок з якої ексклюзивно для WoMo надало видавництво «Фоліо».

В центрі уваги авторки – питання розвитку та укріплення інституційного механізму ґендерної політики на національному та регіональному рівнях, ґендерна інтеграція, формування ґендерних компетенцій державних службовців та фахівців сектору безпеки та оборони, стандарти міжнародних документів з прав жінок та їх втілення в національному законодавстві, питання сучасних інструментів реалізації ґендерної політики, як-то ґендерно-орієнтоване бюджетування, формування статистичних даних, дезагрегованих за ознакою статі, ґендерно-правова експертиза законодавства, здійснення ґендерних аудитів доступності тощо.

Авторка Катерина Левченко — Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, докторка юридичних наук, професорка, з травня 2006 року по червень 2007 року – народна депутатка України, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, з травня 2010 року по березень 2018 року – президентка Громадської організації «Ла страда – Україна». Рішенням Уряду 14 лютого 2018 року призначена Урядовим уповноваженим з питань ґендерної політики.

«Мої нариси – особистий погляд на те, як державна ґендерна політика розробляється і реалізується, які має перспективи і як вписується в міжнародний контекст. Бо мій «ґендерний» досвід базується не лише на роботі в Україні, але й узагальнює участь у багатьох подіях, які стали частиною світової історії становлення концепції ґендерної рівності. Наприклад, участь у Четвертій Всесвітній Конференції ООН щодо становища жінок, яка проходила в Пекіні 1995 року, або багаторічна робота як експертки Ради Європи.

Оскільки маю вже понад 25 років досвіду в громадському та жіночому русі, усі розділи книги висвітлені крізь призму подій, документів, до розробки багатьох із яких я мала особисту причетність – ви можете знайти ретельне правове обґрунтування позову до суду проти колишнього Прем’єр-міністра України, прочитати про важливість використання фемінітивів та необхідність ратифікації Стамбульської Конвенції, про те, що таке дискримінація і як з нею боротися, чому важлива анти-дискримінаційна експертиза підручників, і про те, як зароджувалися анти-гендерні рухи.

У книзі чимало посилань на статті, інтерв’ю, мої дописи в соціальних мережах, що, сподіваюсь, робить книгу легкою в читанні, водночас не знижуючи наукової цінності викладеного матеріалу.

«Більшість шансів для більшої кількості людей» – одна з провідних ідей сучасного суспільного поступу. Такий підхід стосується і чоловіків, і жінок, але для нас він особливо актуальний, зважаючи на існування дискримінації та порушення прав».

Уривок із книги «Ґендерне тяжіння»

«Друге принципове питання — використання фемінітивів у діловій мові. Я вживаю фемінітиви. Я їх люблю. І мої колежанки їх також люблять. Взагалі фразою «Я люблю…» готова розпочинати розмову про багато речей. Вона мені нагадує оповідання Михайла Зощенка, яке було у мене в дитинстві на вініловій платівці. Батьки часто ставили її для мене. «Я і моя сестра Зоя дуже любили вечеряти з дорослими», — розповідав «вініловий» голос. Ця фраза викарбувалася в пам’яті, наче напис на граніті. От так само я люблю фемінітиви.

Я — професорка, докторка наук, Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, викладачка, президентка, юристка, вчена, експертка, очільниця, виступаюча, авторка, співаторка, тренерка. Ну і багато всього іншого. Хоча моя посада в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, яку я обіймаю з березня 2018 року, називається «Урядовий уповноважений з питань ґендерної політики». Бачите, не «Урядова уповноважена», а «Урядовий уповноважений». Бо фемінітиви у нас не прийнято як складова ділової мови. Мої подруги — адвокатеси, правозахисниці, проректорки, доцентки, працівниці, письменниці, громадські діячки, бухгалтерки, керівниці — перелік також можна продовжувати. Бо їх багато. Жінок. Посад. І фемінітивів. Ну нехай трохи менше, ніж слів у мові.

А як ви ставитеся до фемінітивів? Не дивуюся з того, що вони не всім подобаються. Я нерідко чую від жінок: не називайте мене професоркою, авторкою, тренеркою, експерткою, юристкою! І пояснюють: я — професор, автор, тренер, експерт, юрист. Вони так звикли. І часто посилаються на те, що це усталена форма в мові, в правописі, яку не можна змінювати. А дехто ще й жартує: мовляв, це ж просто анекдот — директорка! А якщо вона — посол, то яким буде фемінітив? «Послиця» чи «посличка»?

Почуття гумору — не найгірша штука. Вона — амбасадорка! Але! Почнемо з мови та можливостей її змін. Мова — явище соціальне. І як будь-яке соціальне явище перебуває в постійному розвитку, оновленні, модернізації. Те, що вчора видавалося незмінним каноном, сьогодні з легкістю набуває нових форм.

У мові з’являються нові слова, які відображають нові соціальні явища, речі, відносини тощо. От не було ж колись літаків, гвинтокрилів, космічних кораблів, підводних човнів, автомобілів, двигунів, лінз та інших досягнень технічної сфери. Не знали про атоми, молекули, нейрони, протони. Відколи все це з’явилося, виникла й потреба вигадати для них назви, нові слова. Збагатити мову.

Колись нетрадиційними для жінок були багато професій та посад. Снайперка. Водолазка. Водійка. Слюсарка. Та що перераховувати: навіть слово «продавчиня» колись звучало дивно!
Наприкінці 2017 року Міністерство охорони здоров’я України скасувало атавістичний наказ 1993 року, який забороняв понад 450 професій для жінок. Тепер вони почнуть їх опановувати. Вже почали!

І всім таким новелам потрібно дати адекватні назви. «Легалізації» фемінітивів у діловому мовленні багато в чому сприяла діяльність науковиць та експерток Євгенії Луценко, Олени Суслової, Галини Плачинди, Олени Малахової, журналісток та письменниць Лариси Денисенко, Ірини Славінської, Лізи Кузьменко народних депутаток Світлани Войцеховської, Ірини Суслової, керівниць та членкинь міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, заступника міністра закордонних справ та багаторічного голови Комісії з питань ґендерної рівності Ради Європи Сергія Кислиці та багатьох інших жінок та чоловіків. Фахівчині Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики також активно застосовують фемінітиви!

Часом я думаю, що неприйняття багатьма людьми фемінітивів у мові є певним проявом ксенофобії — побоювання всього «іншого», чужого. До речі, такі побоювання можуть культивуватися не лише в мовній сфері, але й у багатьох інших. Хтось чіпляється за застарілі норми, традиції, сподіваючись утримати хоч якісь стабільність і спокій. Але світ розвивається і змінюється. І в цьому його цінність і принада. Тому фемінітиви опановуватимуть дедалі більший мовний простір.

Варто звернути увагу і на інший бік проблеми. Вчителькам, швачкам, секретаркам, трактористкам, машиністкам уже не потрібно виборювати місце у словнику — свою нішу вони отримали. Можливо, через те, що мають традиційні для жінок професії. А от депутатки, міністерки, президентки — це вже жіноче зазіхання на сферу владних відносин, у яких, попри позитивні зміни в державній політиці, наразі домінує патріархат. Вважаю, тут бояться не фемінітивів, а реальної участі жінок в управлінні державою. От і все пояснення!

Коли мене вперше назвали «юристкою», це було досить незвично. Навіть дивно! Але відтоді минуло п’ятнадцять років. Тепер я не уявляю себе «юристом».

І ось зовсім хороші новини: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) нещодавно видала перший словничок фемінітивів для своїх прес-офіцерів та прес-офіцерок. У нас починаються реальні зміни. Хто наступний?»

  • Ціна: 146 грн
  • Де придбати: folio.com.ua
— Читайте також: WoMo-книга: Чому не варто боятися фемінізму

Мы в Facebook