WoMo-книга: Серце, плач

Як говорити з дітьми про смерть

Як розмовляти з дітьми про смерть? Може, взагалі не говорити про це, не псувати їм дитинства? Видавництво «Видавництво» вкотре пропонує читачам книжку на «незручну», табуйовану тему: «Серце, плач» данського дитячого письменника Гленна Рінгтведа.

В оригіналі назва книжки звучить як «Серце, плач, але не розбивайся». Але як пережити втрату найдорожчої, найближчої людини і не зламатися, як жити далі і зберегти здатність відчувати радість, сміятися?

Історія в книжці зовсім невелика, така, яку ви могли б розповісти дитині, яка вперше зіткнулася із втратою. Герої книги, онуки дуже хворої бабусі, намагаються відволікти страшну гостю — Смерть, від її місії. Смерть у казці — не безжальна й лиха, вона вміє співпереживати. Їй доводиться пояснювати дітям, що сум і радість допомагають нам ціните те, що важливе для нас. Не буває радості без суму, не буває життя без смерті.

Історія книжки почалась, коли помирала мати Гленна, а він не знав, як говорити про це зі своїми дітьми, які її дуже любили. Тоді бабуся запропонувала їм такий вираз: «Серце, плач, але не розбивайся». Таким чином, горювати дозволено, не треба ховати біль, робити вигляд, що нічого не відбувається, але й не треба відмовлятися жити після втрати.

Тема смерті у нашому суспільстві — складна та табуйована, захована за великими дверима. Особливо, коли це стосується дітей. Як говорити з дітьми про втрату близьких, розповідає Катерина Габрієль, психолог, травмотерапевт, EMDR-спеціаліст.

«Не хочу, не буду, не треба — я все зроблю, аби не було так боляче» — основне бажання близьких захистити дітей від болю втрати. Так, коли помирають рідні, близькі люди — це надзвичайно великий біль! На жаль, так склалось, що про смерть дітям або не говорять — приховують, відтягують розмову (залишаючи дітей наодинці із роздумами), або вигадують казку про те «як дідусь пішов на небо і дивиться на тебе з хмаринки». Власне, нас ніхто не вчив, як потрібно повідомляти про смерть… Тому батькам, опікунам дітей варто знати, як говорити та як підтримати малюка у важкий період. Для дітей різного віку ступінь сприйняття важкої теми не однаковий. І те, як сприйме новину 3-річний малюк і як відреагує 10-річка — різні речі.

1. Не відтягуйте та не приховуйте новину про смерть близької людини. Дитина помітить, що з мамою або татом «щось не так» і ваші слова про те, що «все нормально, заспокойся» навряд чи допоможуть. Діти схильні до фантазій. Не лишайте їх наодинці з їхніми фантазуваннями, натомість повідомте правду. Якою болючою вона б не була.

2. Нехай про смерть повідомить дитині людина, з якою в неї є найбільший емоційний зв`язок. Але пам`ятайте, що ця людина сама повинна бути стабільною, а не в стані істерики, та взмозі говорити, підтримувати та приймати будь-які реакції дитини (гнів, істерику, плач).

3. Будьте готовими до різноманітних реакцій дитини, інколи не зовсім зрозумілих, інколи — запізнілих. Може трапитись і так, що малюк ставитиме не зовсім зрозумілі питання. Наприклад, коли одній маленькій дівчинці повідомили про те, що її кішку «забрав Бог на небеса», першим питанням дитини було: «А навіщо Богу дохлий кіт?!»

4. Процес горювання — не проста річ, він має п`ять етапів: шок/заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття (нова ідентифікація). Задача близьких дитини — підтримати та витримати всі емоції, що будуть відбуватись під час горювання. Важливий момент — говорити про смерть близьких простими словами, не створювати простору для фантазій та надмірної тривоги. Тому не варто казати, що «мама\тато пішов на небеса» — це буде не зрозумілим дитині і викличе більше питань, на які, можливо, ви не знатимите відповіді.

5. Дайте час та можливість попрощатись із близькою людиною. Однозначної відповіді на питання «бути чи не бути дитині на похороні» я не маю, це залежить від багатьох факторів. Але сказати «прощавай» можна різними способами: сходити на кладовище, залишити іграшку, намалювати малюнок, написати лист, поплакати, посумувати разом із близькими.

Дайе горю слова. Біль втрати для кожного з нас є унікальним. Горе має свої слова і малюк має право говорити про свій біль та своє горе, коли відчуває потребу в цьому.

  • Ціна книжки: 200 грн
  • Де придбати: vydavnytstvo.com
— Читайте також: WoMo-книга: Благо Абетка

Мы в Facebook