WoMo-книга: Шапочка і кит

Вы хотите прочесть своим детям добрую книгу о смелом мальчике, который научит ваше дитя быть внимательнее к друзьям, сопереживать тем, кто в беде, поддерживать тех, кто борется, быть счастливым не смотря ни на что, продолжать любить жизнь всегда? Вы хотите купить эту книгу, чтобы помочь бороться детям с онко-заболеваниями? Мы знакомим вас с чудесной книгой «Шапочка і кит», средства от продажи которой идут на лечение больных детей.

Книга  писательницы Катерины Бабкиной вышла в декабре прошлого года, тогда автор вместе с благотворительным фондом «Таблеточки», объявила акцию по сбору одного миллиона гривен от продажи книги для борьбы с детскими онко-заболеваниями. От продажи каждой книги издательство «Видавництво Старого Лева» перечисляет 5 гривен в благотворительный фонд «Таблеточки». Сбор средств продолжается, но для того, чтобы собрать заветный миллион нужна помощь всех: мы можем покупать эту книгу в подарок, мы можем закупать эти книги для работников наших офисов, мы можем все вместе сделать очень много.

А теперь о самой книге: главный герой — мальчик Шапочка, или сокращенно — Шап. Когда он был в больнице и проходил химиотерапию, он выбрал себе голубую шапочку и так все к ней привыкли, что в семье его так и звали — Шапочка, он и сам к этому привык. У него лейкоз и он сейчас заканчивает терапию согласно больничного протокола. Ему можно быть дома, но пока нельзя быть в школе. А еще нельзя есть всякие вкусности, играть с собаками и ходить в бассейн.  Но он все равно рад больше не быть в больнице, где мама плакала и где нужно было делать кучу неприятных обследований.  Теперь надо просто вовремя принимать таблетки. И вот однажды в небе над парком Шап увидел самого настоящего кита. И вот начались их приключения, философские беседы и настоящие чудеса. Лиричные и полупрозрачные иллюстрации — украшение книги, выполнила талантливая Юлия Пилипчатина, знакомая нам по книге-билингве «Dream/Мрія/Мечта». 

Нам захотелось побеседовать с автором о такой важной инициативе и о книге, которая может стать прекрасным поводом для взросления наших детей.

Катерина Бабкина, писательница

Чи є в маленького Шапа реальний прототип?

Так, їх кілька. Я уже багато про це розповідала. Спешу була Таня Шапочка – дівчина, котра прийшла до мене на курс creative writing в Дніпропетровську, і не знімала шапку, навіть в приміщенні – я дала їй це прізвисько, Шапочка, а потім виявилося, що в Тані рак і вона щойно після хімії і не факт, що видужає. Тепер Таня видужала, купила собі футболку з китом, набила тату з китом з моєї книжки на руці і подорожувала пів року по екзотичних країнах. Нещодавно знову прийшла до мене на курс – добре пише. Інші прототипи – це один мій знайомий, котрий багато хворів в дитинстві, а також маленька Даша.

Чому Вам захотілося написати дитячу книжку? Чому саме про дитину, яка бореться з хворобою?

Це не перша моя дитяча книга. Діти – класні. То чому би не писати для них? А про хворобу – тому що хочеться в маленьких головах і душах долати соціальні стереотипи, які уже надто вкорінилися в дорослих людях. В нас звикли списувати хворих, не таких, особливих – їх треба заховати в спецзаходи і тихо чекати, доки їх не стане, а самим провадити своє здорове, нормальне життя. Це дуже неправильно. Навіть якщо людині лишилося жити кілька місяців, чи навіть днів – щодня в неї відбувається своє повноцінне життя, є свої відповідальності, плани, надії. І в цьому житті вона не має лишатися самотньою. Таким людям потрібне в першу чергу розуміння – розуміння їхніх потреб і особливостей, і прийняття їхнього права на кожен окремий день.

Чи були у Вас «консультанти» маленькі чи дорослі під час написання цієї книги?

Даша та її мама, Марія, котрі згадані в присвяті в цій книжці, були моїми консультантами – вони самі пройшли через цю історію, Марія погодилася в деталях все мені розповісти, і про те, як усе відбувається, й про те, що думають, кажуть, на що спираються і чого бояться всі учасники процесу. Також я спілкувалася з лікарями і багато про це писала. Не можна обманювати, коли говориш про такі речі, тому довелося добряче підготуватися.

Чому ви співпрацєте у даному проекті саме з фондом «Таблеточки»?

Мені подобається по-перше, прозорість їхньої діяльності – я слідкую і співпрацюю з фондом з моменту його створення, розумію добре принципи його функціонування і вони мені близькі. Мені подобається, що вони не так збирають кошти, як організовують системну допомогу і підтримку – займаються обладнанням лікарні, законодавчими змінами, перші в Україні підняли питання палеативної допомоги (це допомога тим, хто вже не видужає), добилися відкритих реанімацій. Вони розуміються на тому, що роблять, підходять до цього системно і професійно. Їм хочеться допомагати.

Я пам`ятаю дискусію про «Білого Біма Чорне вухо», тоді ще радянські батьки критикували книгу: навіщо «нервувати» дітей сумники історіями? Чи була така критика на адресу «Шапочки і кита», і що Ви думаєте з приводу «сумних» книг для дітей»?

Це дуже радянська історія – про те, що всі сумні речі треба сховати з очей подалі. З такими історіями якраз і виростають діти, котрі схильні заховати всіх не-таких і зберігати візуальну чистоту суспільства, як я уже сказала, це дуже неправильно. Від того, що ми не називатимемо на ім’я хвороби, смерть, розлучення, розлади, насилля, війни – вони не перестануть існувати в об’єктивному світі, але діти не знатимуть, як з ними взаємодіяти і як про них взагалі думати і говорити. “Шапочка і кит” – не сумна книжка. Це просто правдива книжка про життя, а життя, як ми знаємо – прекрасне!

Стоимость: 75 грн.

Где найти: starylev.com.ua

Беседовала: Татьяна Гордиенко

— Читайте также: WoMo-книга: Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття