WoMo-портрет: Мар’яна Каганяк

Мар’яна Каганяк, керівник Офісу з просування експорту (Export Promotion Office), мама Маркіяна (10 років), розповідає, якій головній цінності навчає свого сина, що вона зрозуміла після річної перерви у кар`єрі, та чому поняття гендерної рівності для неї це більше про прагматизм, ніж фемінізм.

Про досвід материнства

Мого сина звати Маркіян, і він – це покращена версія мене. Я – не мама-квочка, це точно. У декреті пробула вісім місяців, так, можливо, син бачив мене недостатньо, але у нас дорослі відносини. Я вчу його бути незалежним, бо для мене незалежність і свобода – найважливіші цінності. Вчу бути відвертим і висловлюватись напряму. Але разом з тим я його вчу бути відповідальним, намагаюсь своїм прикладом показати, що все в його руках. Якщо людина чогось хоче, то вона зможе досягти мети, інших варіантів немає.

Про те, чого мене навчив син

Я абсолютно впевнена, що діти даються для розвитку особистості. Дуже часто син працює для мене дзеркалом, особливо тому, що дуже схожий на мене, і я можу подивитися збоку на свою поведінку. Він часто себе поводить так, як я.

Однозначно він мене навчає любити, навчає терпінню, я досить нетерпляча людина. Материнство загалом – дуже цінний досвід, мені дуже цікаво спостерігати, як людина розвивається. Мені здається, що важливо, щоб у дитини був свій шлях. Батькам його треба зрозуміти і не заважати дитині. Не можна її затискати і таким чином руйнувати їй життя. Дитина має сама себе відчути, зрозуміти. Ясна річ, що в десять років це неможливо, але якщо не тиснути, то дитина буде успішною.

Маркіяну, наприклад, подобається футбол. В якийсь момент він зацікавився цим і завдяки YouTube вивчив про цей вид спорту все, що тільки можливо. Якби він брав участь у «Що? Де? Коли?» чи в іншій вікторині, то виграв би її, бо має дуже глибокі знання. Узагалі, мені здається, якщо б всю систему освіти перенести в YouTube, то діти мали б середню освіту за рік. Вони здатні сприймати значно більше інформації, ніж ми, і особливо через відео. Якщо була б відеокнижка з фізики, впевнена, вона мала б успіх.

Про кар’єру

Я завжди була проактивна, генерувала бізнес-ідеї. Але, відверто, я зрозуміла свій шлях після 30 років. Після школи визначитися неможливо. Я навчалася на відділенні міжнародних економічних відносин у Львівському національному університеті, і те, чим я зараз займаюся, — це моя спеціальність, я потрапила у правильне місце. Моя робота – поєднання правильного бекграунду, правильного часу і віри, бачення, що все це може в країні спрацювати.

Я не планувала цю діяльність, просто в якийсь момент зрозуміла, що можу допомогти своїм досвідом, знаннями, і прийшла в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України волонтером. У липні 2015 року мав проходити українсько-американський форум, це була перша подія, куди уряд, десант реформаторів-високопосадовців, їхав, щоб представити оновлену Україну. Заступник міністра Наталя Микольська попросила мене допомогти з цим проектом. Я погодилася, і майже три місяці волонтерила в рамках підготовки до форуму. Зокрема, вперше було зроблене відео Ukraine. Open for U – єдине, яке досі всі використовують для промоції країни, до нього і після нічого кращого ніхто не зробив. Ми використали абсолютно новий підхід, щоб Україна була якісно представлена, щоб було гарне враження про нашу державу.

Я зробила цей проект, і після того три тижні відпочивала, бо було дуже напружено, стресово, але, з іншого боку, було й розуміння, що я роблю важливі для країни речі. Після форуму виникла ідея створити Офіс з просування експорту, котрий ми почали створювати з нуля. За ці два роки ми еволюціонували до команди, яка зараз працює над створенням повноцінної інституції з промоції експорту. Подібні організації є в інших країнах, і нам вона також потрібна. Для мене експорт – це вміння заробляти. Нам треба усвідомити, що ми самі мусимо собі допомагати. Позичати гроші можна все життя, але треба вчитися їх заробляти. Враховуючи економічну ситуацію зараз у країні, єдина можливість це робити – на закордонних ринках, проводячи певну інтернаціоналізацію бізнесу. Це непросто, але багато компаній успішно пройшли цей шлях.

Про роль освіти для бізнесу та успішного майбутнього

Одні з найкращих умов для ведення бізнесу із тих країн, з якими ми співпрацюємо, однозначно в Канаді. Там це підтримується урядом, включно до того, що вони роблять торгові місії виключно для жінок. Часом мене дивувало, що в листах від канадійських підприємиць є підпис owned by women – настільки вони це акцентують.

Основа всього – це освіта, саме економічна, щоб людина розуміла, як влаштована економіка, як влаштований світ, які зв’язки. По своїй дитині можу сказати, що освіта, яка залишилася нам у спадок, зовсім не відповідає потребам наших дітей. Мені потрібно знайти такі умови для розвитку особистості моєї дитини, щоб він був успішним на глобальному ринку. Зараз бути успішним на українському ринку недостатньо. І це навіть не про самі знання, а про середовище, підходи, взаємодію з людьми, презентацію ідей. Це дуже добре, що зараз іде реформа освіти. Я вважаю, що зараз для нас є дві найважливіші речі – реформа освіти і реформа державної служби. Це дві базові речі, щоб відбулися зміни. Але щоб реформа освіти спрацювала, треба час – через десять років діти вивчаться, потім почнуть застосовувати свої навички на практиці.

Про стереотипи

Я бачу багато успішних жінок у бізнесі, які дають мені натхнення. Звичайно, є стереотипи, з якими стикаються всі жінки в нашій країні, не тільки експортери, зокрема, «якщо жінка веде свою справу, то вона — погана мама». Рівноправ’я починається з дому, і насправді це дуже правильно. Якщо в тебе є 24 години, освіта така сама, як у чоловіка, і треба займатися домашньою роботою і дитиною, то на роботу залишається дуже мало часу. У сучасному світі ніхто не може працювати з 9.00 до 18.00, це нереально. Сподіваюсь, що більшість жінок приймає це рішення свідомо, на сімейній раді, що працює той, хто більше заробляє. Я знаю, що за кордоном дуже багато таких випадків – якщо чоловік заробляє менше, то він свідомо приймає рішення не працювати, бо його жінка, працюючи, принесе більший дохід. Але на жаль, мені здається, що українські жінки собою жертвують. Це однозначно роблять наші мами. Мені здається, що я значно ефективніша і успішніша в тому, що роблю, аніж я б сиділа дома і варила борщі.

Для мене активна участь жінок у бізнесі – це не стільки про фемінізм, скільки про прагматизм. До речі, є багато досліджень, які говорять про мільярди недоотримуваного світового ВВП через те, що жінки не активні економічно. Для глобального ринку економічне залучення жінок подібне до ще однієї країни, що розвивається. Всі бачать цей потенціал і хочуть допомогти, і не тому, що їм так шкода жінок, це абсолютно прагматичний розрахунок.

В мене так складалася кар’єра, що мені щастило – я завжди була оточена успішними жінками. Причому вони були заміжні, мали по двоє-троє дітей, це були приклади для мене. У мене є улюблена пісня, «My way» Френка Сінатри, і я вважаю, що в кожної людини є свій шлях, головне, щоб людина його усвідомлювала і ним йшла. Якщо жінка бачить свій потенціал, можливості в тому, де вона може бути успішна, і це її шлях, то чому ні?

Про work/life balance

Після того, як я знайшла свій шлях, я зрозуміла, і всім про це говорю – немає такої речі, як work/life balance. Це ілюзія. Можливо, люди думають, що знайшли цей баланс, але в реальному житті все одно є перекіс, виходячи з потреб та ситуації, або в сторону роботи, або навпаки. Я не вірю в work/life balance, це неможливо, тим більше в наших сучасних умовах, у нашому швидкому житті. Тому для мене це не робота, а стиль життя. Якщо я подорожую, то мені допомагає онлайн-спілкування. Якщо після відрядження випадають вихідні, то чоловік приїжджає, і ми проводимо час разом.

Про партнерство

З чоловіком ми разом більше 20 років, знайомі з ним з першого курсу університету. У шлюбі чи будь-якому іншому виді партнерства важливо, щоб партнери допомагали одне одному і не заважали зростати. Кожен проходить свій шлях, а для мене однозначно це шлях, де я відчуваю себе вільною. Якщо я хочу працювати – працюю, був і період, коли я не працювала. 

У мене був рік активної насолоди життям. Я свідомо зробила цю перерву, змогла це собі дозволити. Я відчула, що не хочу шукати нову роботу. Чоловік мене підтримав, і це був прекрасний період – всім раджу. Досить цікаво, що після мене багато моїх друзів – жінок і чоловіків – зробили те саме, бо їм сподобалося, яка я була в той період, і їм також захотілося це пройти. Мені здається, при нашій швидкості життя такі перерви треба робити усім. Але прийшов момент, коли я сказала собі «досить» і повернулася до роботи.

Про портрет мами XXI століття

Сучасна мама має бути щасливою, самосвідомою, приймати рішення, чим займатися, що їй подобається. Сучасна мама однозначно не має бути жертвою. Мені здається, що це жінка, яка йде своїм шляхом. Вона робить свідомий вибір: якщо вона хоче мати трьох дітей і працювати або мати одну дитину і не працювати – це її вибір. Вона має це право, і має до цього прийти.

Розмовляла Тетяна Касьян. Фото із особистого архіву Мар’яни Каганяк

— Читайте також: WoMo-портрет: Оксана Макаренко