Я піду в далекі гори: Тревелхаки Оксани Кузьменко для соло-мандрівниць

Пакуйте наплічник!

Ви б пішли «в далекі гори, на широкі полонини» абсолютно самі? Кузьменко Оксана, співзасновниця НУО “Гроно ініціатив” у Тернополі, організаторка проекту “Клуб жіночої самооборони”, а також авантюристка, мандрівниця та журналістка, сміливо відправилась досліджувати Карпати у сольному пішому поході.

А чим би то таким зайнятися в кінці вересня, щоб розігріти кров та збагатитися новими враженнями? Правильно, піти в соло-похід Карпатськими горами! Як організаторка тренінгів з виживання в минулому я мала відчути на своїй «шкурі» поради тренера і піддати своє тіло і дух випробуваннями. В цій статті я поділюся з вами порадами та лайфхаками, які стали у пригоді під час самостійної подорожі. Отож…

Якісна підготовка — це вже півподорожі: Маршрут

Якщо перша думка «хочу в гори» є по своїй суті доволі абстрактною, то «хочу на гору Кукул» є конкретною, і вже має під собою підґрунтя, а саме: визначений маршрут.

Я знала заздалегідь, що не хочу нести у рюкзаку намет і хочу звідати не дуже популярні серед туристів стежки. За таким запитом подруга підказала мені гору Кукул, що знаходиться поблизу сіл Ворохта і Вороненка. З довколишніх гір відкривається вид на Чорногірський хребет і Говерлу, можна також побачити Свидовецький хребет і навіть Близниці.

Ночувати без намету можна, але в літню пору. В осінній період тимчасовим прихистком можуть слугувати колиби, або ж хатчини (по-закарпатськи) — місця, де влітку живуть вівчарі та пастухи. Якщо серед ваших друзів та знайомих немає таких людей, що сходили Карпати вздовж і впоперек і знають все про них, то можна звернутися до традиційних сайтів з описаними маршрутами.

Мапи, орієнтування і язик

Якщо ви не вмієте читати карту і користуватися компасом, то можете йти по туристичному маршруту. Як на нього вийти? Легко. Язик до Києва доведе, не те що в гори. Питаєте у місцевих, як із села найкраще вийти на маршрут. Вони залюбки все покажуть і розкажуть. Зазвичай, всі маршрути з маркуваннями починаються в центрі села або біля найближчого великого магазину.


Дивіться на дерева та стовпці. В мене, наприклад, був жовтий маршрут. Позначка повторюється кожні 200 метрів, а особливо в місцях з розгалуженою дорогою. Також я користувалася Google картами, щоб відшукати втрачений маршрут, коли відходила. Але він залежить від інтернету, якого в горах не густо. Тому краще завжди мати із собою заміну: MapsMe. Програмка на смартфон, яка завантажує необхідні карти обраної місцевості, коли ви ще маєте доступ до 3G. Таким чином, ви не залежите від інтернету, а лише від заряду батареї. Ось чому варто вміти орієнтуватися на звичайних мапах — залежите лише від себе самих.

Дім на плечах. Пакуємо наплічник

В рюкзак треба класти лише найнеобхідніше. Не беріть зайвого. Краще розкладіть речі перед походом на ліжко і ще раз критично все огляньте. Три футболки, дві кофти, дві пари штанів, купа шкарпеток — це все про вас? Перебирайте.

  • На три дні я брала з собою: 2 теплі кофти, 1 проста кофта на довгому рукаві, 1 змінні штани і легінси, 2 пари теплих шкарпеток, 2 пари звичайних шкарпеток і білизну.
  • Змінне взуття — сандалі, щоб ходити по колибі, поки буде висихати основне. Найкраще, звісно ж, крокси.
  • Моя екіпіровка у поході: британський мультикам (штани і піджак), кофта на довгому рукаві, куртка з непромокної тканини, трекінгове демисезонне взуття, а також 2 пари шкарпеток (звичайні і товсті), щоб не натерти ноги. В окремому пакеті шапка флісова, баф, балаклава і рукавички.
  • До речі, про пакети. Кожен окремий елемент речей необхідно пакувати у герметичні пакети, щоб вміст рюкзака залишався сухим. На допомогу прийде також і рейнкавер (дощовик для рюкзака). Але якщо ви випадково впадете у воду, то все намокне так чи інакше. Бюджетний варіант — звичайні целофанові кульки і файлики. Більш професійний — герметичні торби з туристичних магазинів.
  • Потрібно подбати також і про захист від води для техніки і документів. Для айфона я купила спеціальний герметичний чохол фірми NatureHike, в якому зручно робити світлини, не витягаючи телефон із чохла. Бюджетний та просунутий варіант описані вище.
  • Стандартно не забути про каремат (двошаровий, щоб не простудити нирки), спальник (в мене Deuter Dream Lite 300), піддупник (шматок каремату під п’яту точку). Лайфхак: піддупником дуже зручно роздмухувати полум’я.
  • Також я брала із собою сокиру, щоб «наламати дрів», але з цього походу я винесла урок, що без сокири можна було би обійтись. По-перше, у відкритих ватрах в колибах вогонь можна підтримувати відверто великими колодами. Якщо треба менші на розпал, то в лісі можна назбирати купу хмизу. По-друге, в пічках у колибах теж підійте простий хмиз та невеликі поліна. Тому зверніть увагу на кишенькову ручну пилу. Вона і місця займає мало, і важить небагато, і ефективна.
  • У наплічник не забудьте покласти ніж, термос, сірники та запальничку, свічки, запасні батарейки, ліхтарик, power bank , зарядку до смартфона, чашку, менажку, пластикову ложко-виделку, сміттєві пакети, ручку і нотатник, дощовик пластиковий, зубну щітку і пасту, шматок мила, шкрябачку для посуду, салфетки.

Що б то такого з’їсти смачненького?

Забіжу наперед і скажу: я взяла забагато харчів. На один повний день і два неповні я взяла з собою банку консервованого свинячого м’яса, 2 пачки сушеного суп-набору, півкіло гречки, 2 шоколадки, козинаки, каву, сіль-цукор-спеції, 1 морквину та цибулину, пшеничні галети, сирок плавлений, півпалки копченої ковбаси. Лайфхак: у Франківську мені дали в дорогу печеня, яке складалося з двох частин — внизу шоколад, а зверху печенюха. Дуже ситно і енергетично. Це щоб окремо печеня та шоколад не носити.

Позичила у друзів пальник, щоб вперше за все життя зварити на ньому їжу. Могла б і не брати, бо в колибах можна варити як на ватрі, так і на пічці. Але мені дуже хотілося такого досвіду, я не пожалкувала.

Чому харчів виявилося забагато? В літньо-осінній період в горах є чим поживитися. Наприклад, чорницями (афинами по-закарпатськи) влітку, а білими грибами — восени. Свій суп із сочевиці я проапгрейдила зажаркою із грибів, м’яса, моркви та цибулі. Вийшло ситно і поживно. Це були мої вечеря і сніданок.

А ще мене підгодувала випадкова компанія і гуцули. Але розраховувати на такі зустрічі не варто, тому краще харчі залишити в останній день вгорі, ніж бути голодними і спускатися вниз у пригніченому стані.

А що залишається у підсумку?

Повідомте свій маршрут одній дуже близькій людині і кожного дня намагайтесь виходити з нею на зв’язок. Оговоріть останній термін, коли їй треба буде викликати службу порятунку, якщо ви не подзвоните. Випишіть собі номер служби порятунку і тримайте у надійному сухому місці.

І наостанок — насолоджуйтесь горами наодинці і не бійтеся їх, тоді буде вам щастя!

— Читайте также: Сольная партия: Украинки, которые путешествуют в одиночку

Мы в Facebook