Я захищаю Її: Флешмоб українських юристок

Історії, в яких все закінчилося добре завдяки сестринству та професіоналізму

Асоціація юристок України «ЮрФем» організувала флешмоб до професійного свята, Дня юриста в Україні, що відбудеться 8 жовтня. Тепер за хештегом #ЯзахищаюЇї можна прочитати успішні історії захисту адвокатками прав жінок. Авторками ідеї флешмобу є правозахисниці Лариса Денисенко та Олена Зайцева.

Чому цей флешмоб важливий

Олена Зайцева, юристка, членкиня ЮрФем, Національна консультантка ООН Жінки

Нарешті поглянути на юриспруденцію очима жінок, розставити нові акценти – флешмоб #ЯзахищаюЇї і про це також. Ми, юристки, — не прикраса офісів юридичних компаній чи корпорацій, не радість для чиїхось очей і не спосіб відволікання уваги в судах. Саме тому до дати 8 жовтня, нашого професійного свята, виникла ідея показати юристок експертками, успішними та ефективними, поставити акцент на професійні якості та реальні досягнення, звернути увагу на зміст, а не на форму.

Іноді люди не розуміють, чому так важливо робити жіночі перемоги видимими і визнавати значимість проблем, з якими стикаються жінки, в тому числі юристки. Тому що рейтинг цінностей суспільства далеко не завжди базується на логічних критеріях і адекватній оцінці. Ми нерідко применшуємо значимість точки зору, якостей та досягнень жінок. Ми все ще вважаємо жіночі таланти меншими, професійний розвиток — вторинним, амбіційність – перешкодою «жіночому призначенню». Ми судимо під впливом стереотипів, які одні не усвідомлюють, а інші – заперечують. Саме час почати це змінювати.

Христина Кіт, адвокатка, к.ю.н., юристка ГО «Центр «Жіночі перспективи», голова ГО «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем»

Флешмоб #Я захищаюЇї , який проводиться до Дня юриста/-ки, покликаний привернути увагу суспільства та юридичної спільноти до професії юриста/-ки, як соціально важливої. Підсилити роль юристок у професійному середовищі, які також через наявні гендерні стереотипи зазнають дискримінації. Чому саме #ЯзахищаюЇї? Ми хотіли підкреслити та наголосити на важливості сестринства, підтримки одна одної та сказати, щоб жінки, які потерпають від дискримінації не боялися звертатися за захистом. Для нас важливим є актуалізація питання множинної дискримінації жінок та необхідності включеності юридичної спільноти до захисту прав таких жінок.

Чому Я захищаю Її

Адвокатка Оксана Гузь, про представництво інтересів трансгендерної людини

Можливо, я взялася за цю справу тому що продовжую вірити у дива та справедливість, а ще тому, що слухаючи цю розповідь, відчувала жах Марини і її зневіру. Абсолютно переконана, що ніхто не має права принижувати людину і вирішувати наскільки вона відповідає «загальноприйнятим» стандартам чоловічого і жіночого.

Із дитинства Марина відчувала дискомфорт, не розуміла чому її звуть Михайлом і весь час пояснюють, що вона хлопчик, тому мусить поводитися, як хлопчик. У студентські роки, отримавши більше інформації, вона зрозуміла, що вона — трангсендерна людина, відкрилася батькам, але вони сприйняли це як жарт.

Згодом Марина звернулася до лікарів для отримання медичного свідоцтва про корекцію статевої належності, котре потрібне для внесення змін до документів про особу та ін. Пройшовши всі обстеження, отримавши діагноз, здійснивши повний об’єм можливої та доступної хірургічної корекції, Марина прийшла на медичну комісію за отриманням медичного свідоцтва. Однак лікарі відмовили у видачі документу, вимагаючи попередньо провести повну стерилізацію.

Під час судового процесу було доведено протиправність відмови у видачі свідоцтва. Суд прийняв рішення на користь Марини та зобов’язав видати медичне свідоцтво.

Зараз Марина живе своїм життям з документами, в котрих її гендерний маркер відображає її гендерну ідентичність.

Адвокатка Тамара Бугаєць про захист маленької дівчинки, що зазнала насильства з боку вітчима

Єві зараз 10 років. А у свої 6 вона пережила фізичне, психологічне та сексуальне насильство з боку вітчима. Після закінчення судової справи, проходження психологічної реабілітації, дівчинка відвідує школу та намагається жити повноцінним життям.

Коли матері не було вдома, дівчинка залишалась зі своїм вітчимом, який з’явився у її житті, коли їй було 5 років. На початку він їй подобався, добре до неї ставився, купував подарунки та відводив у садочок. Проте поступово його поведінка змінювалася. Спочатку здавалось, що це були жартівливі щипання інтимних частин тіла дитини, однак вони набирали систематичного характеру та завдавали Єві фізичного болю. Коли дитина починала плакати, це злило її вітчима і він проявляв жорстокість до неї: засовував пальці ніг до рота, нахиляв головою вниз до унітазу та спускав воду, заставляв їсти лушпиння від цибулі та погрожував відрізати ніс ножиком, що лякало Єву найбільше. Дитина була настільки налякана, що боялась розказати матері. Одного разу мати побачила синці на інтимних частинах тіла Єви та запитала звідки вони. Тільки в той момент Єва набралась сміливості та розказала про те, що сталось, матері, яка на початку не повірила дочці і тільки зранку заявила до поліції.

Початок розслідування справи був дуже складним. Вітчим Єви все заперечував, казав, що дитина все вигадала, нафантазувала та він таких жахливих речей по відношенню до неї не робив. Фактично було слово дитини проти слова дорослого та відсутні будь-які свідки. Лише після того, як справа була поставлена на контроль обласної прокуратури, органів поліції, Уповноваженого Президента України з прав дитини, вдалось зрушити розслідування з мертвої точки та довести справу до обвинувального акту за ч. 2 ст. 156 КК України – розбещення малолітньої дитини, допомогла судово-медична експертиза яка підтвердила наявність тілесних ушкоджень на інтимних частинах тіла дитини. Інші жахливі дії залишились поза юридичною кваліфікацією, оскільки слів дівчинки виявилось недостатньо для доведення вини вітчима.

Ще складнішим був розгляд справи у судді першої інстанції. Перше, що зробив суддя – це змінив міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання, чим підкреслив своє відношення до захисту прав дитини. В кінцевому випадку, враховуючи «позитивні характеристики з місця роботи та проживання, вчинення злочину вперше», суддя першої інстанції звільнив вітчима Єви від кримінальної відповідальності з випробуванням, тобто дав можливість відбувати покарання без позбавлення волі. Змінити це рішення вдалось лише у Апеляційному суді, який на першому судовому засіданні змінив міру запобіжного заходу на тримання під вартою, та у кінцевому результаті засудив до реальної міри покарання.

Важливо відмітити в цій справі те, що Вища рада юстиції дійшла висновку, що суддя першої інстанції всупереч захисту прав та інтересів малолітньої дитини «допустив вчинення дій, які викликають сумнів у його неупередженості та об’єктивності, порочать звання судді та принижують авторитет судової влади», а тому винесла подання Президентові України про звільнення з посади судді за порушення присяги.

Більше історій про захист жінок юристками України за хештегом #ЯзахищаюЇї

Фото: кадр із серіалу «Гарна дружина»

Читайте також: 90-60-90: Що не так з конкурсом краси для адвокаток?

Мы в Facebook