Двоє на полі бою: Жінки та чоловіки у збройних силах

Формула безпеки

Гендерна рівність передбачає однаковий статус і для жінок, і для чоловіків. Вона означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх прав та однаковий потенціал для здійснення свого внеску у національний, політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток. І інститут армії та безпеки не є винятком. Про роль жінок у безпеці та обороні таких країн, як Норвегія та Україна, говорили у рамках дискусії у межах освітньої програми до виставки «Україна — НАТО. Формула безпеки», що проходила у Мистецькому Арсеналі.

Енн-Крістін Бергене, заступник директорка офісу НАТО в Україні

Зазвичай, вважається, що для збройних сил характерана маскулінність та твердість. Проте нові дослідження у Норвегії показують, що у збройних силах люди мають демонструвати ті риси, які ми звикли називати «жіночими»: вміння слідувати правилам, виконувати накази та високі моральні якості. З моменту завершення Другої світової війни суспільство пережило значних змін. Змінились і збройні сили, хоча й не такими темпами. Згідно того ж самого дослідження, жінки стикаються із опором, тому що їхня присутність ставить під питання традиційне сприйняття солдата як сильної людини.

Норвегія, яка у багатьох питаннях стосовно гендерної рівності була однією з лідерів, в аспекті збройних сил не показувала високих результатів. Тому з 2006 року фокус змістився на те, щоб рекрутувати більше жінок до лав збройних сил. Сьогодні їхня кількість складає 10,2%, а метою є досягнення 20% до 2020 року. У демократичних країнах кожний громадянин має право захищати свою державу. А у моїй країні пішли ще далі: власне, у нас є не лише право, а й обов’язок захищати свою країну. У нас діє універсальний призов як для чоловіків, так і для жінок, які народились після 1997 року. Це нас повертає до того, що таке гендер. А гендер — це перспектива, у рамках якої ми намагаємось отримати ресурси з усієї країни.

Ми часто вважаємо, що на визначення кар’єри впливає те, що нам здається правильним. І якщо перед очами дівчинки немає успішних рольових моделей, наприклад, жінок-генералів, то і вона себе не бачитиме на цій посаді. У 2014 році у Норвегії була створена перша группа спеціального призначення, яка повністю складалась із жінок. Їх назвали «Hunters» («Мисливиці»). Для цієї групи дівчата проходять суворий відбір, і вони ні чим не поступаються чоловікам. Як ми цього досягли? Маю сказати, що все почалось з довгострокового плану, що був прийнятий у Норвегії ще у 80-х роках. Будь-який процес має починатись із планування. І у першу чергу, потрібно забезпечити якісну систему догляду за дітьми. Але нам ще багато чого потрібно зробити для досягнення гендерної рівності, і це важливо тому, що таким чином це дозволить нам бути більш ефективними та впливовими і досягти кращого миру для всіх. І сьогодні головне завдання полягає у тому, щоб інтерналізувати концепцію гендерної рівності. Адже гендерні стереотипи досі активно використовуються, у тому числі у гібридній війні.

Марія Берлінська, координаторка проекту «Невидимий батальйон», голова ГО «Інститут гендерних програм», керівниця волонтерського «Центру підтримки аеророзвідки»

Будучи комбатантом, виконуючи аеророзвідку на лінії фронту, я почала стикатись з тим, що жінки, які там знаходяться, часто оформлені не на ті посади. Снайперки — кухарками, артилеристки по факту — швачками на папері і так далі. Я почала вивчати ці питання і побачила, що ця проблема закріплена на закондавчому рівні. Якщо коротко, то список військових спеціальностей був поділений на два стовпчики, де у стовпчику «чоловіки» були дозволені усі спеціальності, а у стовпчику «жінки» — тільки деякі. І про який кар’єрний зріст може йти мова для швачки? Ніякий. А як, наприклад, пояснити, якщо в неї є поранення? Ніяк. Аналогічно швачку дуже важко нагородити якимось орденом за «мужність». До речі, такі нагороди — окрема тема. В українській мові є чимало влучних слів: відважність, хоробрість, сміливість, але якщо жінок ми нагороджуємо за «мужність», то чому не нагороджувати чоловіків за «жіночність»?

На тлі цих спостережень народився проект «Невидимий батальон». Мені було важливо створити суспільний тиск на керівництво збройними силами для того, щоб відбулись реальні зміни для цих жінок. У результаті після проекту був прийнятий наказ і вперше в українській історії був розширений перелік посад для осіб солдатського, сержантського і старшинського складу на 63 позиції. І з червня 2016 року жінки отримали право служити на посадах снайперів, розвідниць, фотографів, водіїв. Разом з тим 2/3 посад досі закриті для жінок. Цей наказ також не торкнувся десантників, офіцерського складу, і зараз в українській армії немає жінок, які відповідають за стратегічні рішення. Крім того, постає питання доступності військової освіти для дівчат. Зараз велика частини дівчат хоче закінчити військовий вуз, і вам скажуть, що освіта для жінок доступна. Так, доступна, але знову ж таки тільки на деякі окремі спеціальності.

Звідки цей опір? Цей опір йде від чоловіків, які виховувались у рядянській армії і стали керівниками нашої армії. У них є просте уявлення, що жінка — друг людини. Для них жінка в армії — це нонсенс, максимум вона може бути діловодом або медиком. А от жінка, яка керує якимись процесами, для них це страшне. Ми маємо розуміти, що найбільша проблема, з якою ми стикаємось, це те, що наші чоловіки виховані у патриархальній доктрині, де повністю відсутнє поняття гендерної рівності. Відповідно, для них успіх жінки є власною поразкою. Разом з тим є невелика частина чоловіків в армії, на яких можна опиратись. Під час опитування для проекту один офіцер, командир роти сказав мені: «Для мене немає значення, жінка чи чоловік. На війні можуть бути або хороші, або погані солдати».

Я створила Інститут гендерних програм, щоб далі займатись питанням входження жінок у сектор безпеки та оборони. Це не означає, що Марія Берлінська хоче усіх жінок загнати в армію, як часто мені інкримінують у Міністерстві оборони. Це означає, що я хочу, щоб армія формувалась за професійним принципом, щоб ми могли обирати найкращих, щоб і жінки і чоловіки мали можливість проходити навчання, тому що під час війни важливо максимально залучати в оборону ресурс кращих фахівців І це має відбуватись не таким чином, як це виходить зараз, коли в армію йдуть люди, які зовсім не мають до неї стосунку, які не є професіоналами, а просто гарматним м’ясом. Але у 21 столітті ми маємо воювати інтелектуальними технологіями, щоб піддавати своїх людей мінімальному ризику.

Вирішенням цих питань потрібно займатись інклюзивно. Окрім досліджень (зараз ми плануємо провести дослідження проблеми гендерної рівності у Національній гвардії), є питання жінок-ветеранок. Адже ніхто не цікавиться, як виходять жінки з цого стану після війни, а це відбувається дуже по-різному. Є питання і тренінгів та навчання вищого командування стосовно того, чому дискримінація людини за будь-якою ознакою це не є добре, адже воюючи з Росією, ми не можемо спиратись на їхні закони. Вирішення проблеми дискрімінації треба починати і з дітей. Вони мають бачити приклади, що жінки можуть служити, що є успішні жінки-генерали, полковники, — тоді картина світу буде змінюватись.

Любов Цибульска, експертка зі стратегічних комунікацій силового блоку Українського кризового медіа-центру

На жаль, в уряді не вдалось включити гендерну проблематику в програму реформ на 2017-2020 рр. Однак за рахунок підтримки наших партнерів, місцевих громадських активістів цей процес поступово рухається. Зараз буде представлений новий перелік професій для жінок, також збираються змінити віськовий статут, наприклад, жінки теж зможуть виходити в наряд разом з чоловіками. Раніше це могли робити тільки віськові медики та зв’язківці.

Хочу поділись результатами дослідження Міністерства оборони, яке було проведено анонімно серед 3207 респонденток. Понад 90% жінок-віськовослужбовців висловились про задоволення службою. 50% сказали про відсутність негативних факторів, які б ускладнювали їм проходження служби. При цьому підтримку цивільного оточення щодо вибору професії відчувають 68%. Однак ми побачили, що велика кількість жінок йде на службу через матеріальне забезпечення, що безумовно відображається на професіоналізмі. І тут виникає одна проблема. Як може жінка розмірковувати про те, що вона може та має приймати рішення та йти у наряд разом з чоловіком, коли у той же час у рекламі одягу поширюється абсолютно сексистський мем про те, що «я — девочка, я ничего не хочу решать», а «95-й квартал» жартує про вагу жіночого мозку?

Тема гендеру — це не тема жінок. Це про суспільство. І хочемо ми цього чи ні, але медіа, реклама, музика, кінематограф формує суспільну думку та мораль. Тож просування ідеї гендерної рівності у політичному просторі матиме шалений опір, якщо ми не будемо працювати в інформаційному полі. Ми усі повинні починати широку дискусію, залучаючи усі верстви населення і пояснюючи, що таке сексизм, гендерна рівність, чим загрожує дискримінація. Бо поки що ми знаходимось на тому етапі, коли жінки готові сміятись із жартів про фемінізм. Узагалі, мені здається, що поняття фемінізму дуже спотворено в українському суспільстві. Ми розуміємо природу цього. Український інформаційний простір був роками фактично окупований російським контентом. А пострадянська російська масова культура багато в чому побудована на приниженні за різними ознаками. І жінка в їхньому розумінні — це слабка стать, і відповідно, її можна принижувати, називати в прайм-таймі «тьолкою», «бабою» і т.д. Як тільки ми бачимо, що таке відбувається у нашому інформаційному просторі, ми повинні бити на сполох. Тому що це питання, яке зараз викликає жарти і сміх, а далі це породжує те, що у фемінізмі називають культурою насилля, коли у суспільстві толерується дискримінація щодо жінки. І ті стосунки, які ми вибудовуємо у цивільному світі, потім чоловіки і жінки вибудовують в армії. А ця проблема «я — девочка, я ничего не хочу решать» — це про зняття з себе відповідальності, відсутність суб’єктності, що є дуже небезпечним. Тому що, якщо ти не суб’єкт, то ти — об’єкт і тебе можна використовувати.

— Читайте також: Марія Берлінська: «Ми хочемо проявити людські обличчя на цій війні, і невидимий батальйон, яким є жінки»