Жінки-«залишки»

Чому після 28 років жінки у Китаї стають непотрібними

У квітні 2016 року світ дізнався про «шеннюй», коли японський косметичний гігант SK-II виклав в інтернет чотирихвилинну документальну стрічку про молодих та прогресивних жінок, спосіб життя яких засуджує китайське, японське та південно-корейське суспільства. А спосіб їх життя простий — вільний. Ролик наробив багато галасу у китайських ЗМІ, і його відлуння підхопили BBC, Startribune, The Beijinger та багато інших західних видань. WoMo теж не лишається осторонь цієї проблеми. Ми хочемо присвятити їй серію статей, щоб висвітлити стан речей щодо розвитку фемінізму у таких розвинених країнах, як Китай, Японія та Підвенна Корея.

Три нові хвилі фемінізму у Китаї

Виходу документального фільму «Marriage Market Takeover» від SK-II передувало видання у 2014 році книги письменниці та науковиці, американки із китайським корінням Лети Хон Фінчер «Leftover Women», де вона розповідає про проблему гендерної нерівності у КНР та, зокрема, про проблему так званих «жінок другого сорту, жінок-залишків» (китайською звучить як «шеннюй»), які вже не котируються на шлюбному ринку.

Як зазначає Лета Хон Фінчер у своєму інтерв’ю виданню The Beijinger: «Не дивлячись на те, що феміністичному рухові Китаю не один десяток років, і я відслідковую його розвиток, уряд не припиняє спроб придушити його. Наприклад, заарештовуючи активісток, як це було у 2015 році. Тому важливими для китайських жінок є такі ініціативи, як #MeToo«. Лета має на увазі арешт феміністок під час їх протестної акції, яку вони влаштували напередодні 8 березня. Тоді за грати потрапили п’ять активісток, серед яких була відома в КНР засновниця та керівниця правозахисної групи Women Center (м. Ханчжоу) У Жунжун.

Отже, видання книги Хон Фінчер 2014-го, арешти 2015-го призвели до того, що 2016-го у проблему втрутився великий бізнес, запровадивши кампанію із підтримки прав та свобод незаміжніх жінок, яка отримала назву #ChangeDestiny та вилилася у масштабну виставку портретів «шеннюй» у Шанхаї, серію мотиваційних роликів #changedestiny stories та стрічку «Marriage Market Takeover», яку ви можете подивитися просто зараз:

Звідки узялися жінки-«залишки»

Прокоментувати ситуацію щодо «шеннюй» ми попросили Ксенію Ван, сходознавицю, художницю та засновницю арт-проекту gongbi.info, яка три роки прожила у Китаї та вивчає соціальне життя китаянок із прадавніх часів до сьогодення.

Термін «шеннюй», тобто жінки-«залишки», у 2006 році був визнаний Міністерством освіти Китаю і увійшов до списку нових слів китайської мови. У широкому сенсі «шеннюй» називають незаміжніх жінок віком від 27 років й старших. До виникнення цього терміну призвів активний економічний розвиток КНР, у результаті якого з’явився новий прошарок молодих жінок, для яких освіта і  кар’єра стоять на першому місці. Але суспільство вважає, що у таких жінок  дещо «завищені вимоги» до життя в цілому та до потенційних чоловіків зокрема. Окрім того, китайці глибоко переконані, що жінка здатна народити талановиту дитину тільки в період з 22 до 25 років, отже має для цього обов’язково вийти заміж. (Для порівняння, ідеальний «шлюбний» вік для чоловіків — від 22 до 35 років).

Відсоток незаміжніх жінок, які підпадають під поняття «шеннюй», росте щороку. Найчастіше це мешканки великих міст, і як показує статистика, б’ють рекорди топ-менеждерки компаній, юристки та дизайнерки. Далі йдуть фінансистки, співробітниці б’юті-сфери та ЗМІ, приватні підприємиці та лікарки. Найменше шеннюй серед викладачок і держслужбовиць.

Виставка портретів «Marriage Market Takeover»

Формула шеннюй

Так звану «формулу шеннюй» визначає «топ-три» — це освіта, дохід і самооцінка. Але не всі ці жінки мають однакові погляди: багато хто з них дійсно шукають гарного та респектабельного чоловіка, а хтось прагне до відносин заради самих відносин, нехай і без реєстрації шлюбу. Але поєднує їх одне: осуд з боку рідних, колег і друзів через те, що вони не роблять того, що «повинна робити жінка». А жінка «повинна» бути дружиною та матір’ю. Незаміжня та бездітна, вона видається суспільству неповноцінною. Більше того, на відміну від жінок західного світу, які самостійно приймають рішення принципово не одружуватися і не народжувати дітей, китайські жінки намагаються отримати право хоча б на самовизначення в сімейному житті, а не підтримувати нав’язані ріднею поведінкові стереотипи.

Феміністичний рух у КНР

Феміністичний рух, яким ми звикли бачити його у європейських країнах, США та Канаді, в Китаї знаходиться у зародковому стані. Офіційно жіночі права повинна відстоювати Всекитайська федерація жінок — громадська організація, що діє у КНР із 1949 року. Вона має явний ідеологічний ухил і орієнтована здебільшого на політичну діяльність жінок у рамках дійсної політичної системи. Але, як кажуть самі китайці, жодне з існуючих профеміністичних формувань КНР не має реальної рушійної сили. Якщо політичні та економічні права китайських жінок більш-менш реалізовані, то питання соціальної та особистої свободи, як і раніше, залишається відкритим. Наприклад, у суді домашнє насильство зазвичай не розглядається як аргумент, і при вбивстві чоловіка-насильника жінка буде засуджена за всією суворістю відповідного законодавства.

У китайському суспільстві, особливо серед самих жінок, ідеї фемінізму сприймаються як щось, що несе потенційну загрозу традиційному інституту шлюбу та сім’ї. І це нагадує ситуацію із забороною звичаю бинтувати дівчатам ноги* після Сіньхайської революції**, коли всі погодилися із тим, що цього більше не варто робити, але потай продовжували бинтувати. Влада змінюється, науково-технічний прогрес рухає економіку вперед… але дочку все одно потрібно видати заміж.

_____________

* Бинтування ніг — звичай, який практикувався в Китаї (особливо в аристократичному середовищі) з початку X до початку XX століття. Смужкою матерії дівчаткам прив’язували до ступні всі пальці, крім великого, і змушували ходити у взутті маленького розміру, через це ступні значно деформувалися, іноді позбавляючи дівчину можливості ходити в майбутньому. Такі ноги традиційно називалися «золотими лотосами». Від розміру ступні залежав престиж нареченої. До того ж, вважалося, що представницям вищого суспільства не слід ходити самостійно. Ця нездатність до пересування без сторонньої допомоги вважалася однією з привабливих рис жінки-аристократки: здорові і недеформовані ноги асоціювалися із селянською працею і низьким походженням. (с) Вікіпедія

**Сіньхайська революція відбулася в Китаї у період із 1911 по 1912 роки. Одним із важливих геополітичних результатів цієї революції стало проголошення незалежності Зовнішньої Монголії. (с) Вікіпедія

Підготувала Іра Керст

— Читайте також: Затягнути паски: Жінки під тиском жорсткої економії

Мы в Facebook