10 ідей Ніцше, які вплинули на світову культуру

Фрідріх Вільгельм Ніцше народився 15 жовтня 1844 року в селі Реккен, що у Німеччині. Вивчав класичну філологію в університетах Бонна та Лейпцига. У 24 роки Ніцше став професором класичної філології в університеті Базеля. Ніцше написав чимало творів, як-от «Так говорив Заратустра», «По той бік добра та зла» та «Ессе Homo». Проблеми зі здоров’ям вплинули на його психічний стан, тож останні роки життя Ніцше були геть важкими. Помер філософ 25 серпня 1900 року в Веймарі, Німеччина. Філософія Ніцше мала чималий вплив на західну думку, він залишився одним із найбільш впливових філософів свого часу.

• Смерть Бога

Ніцше вважав, що традиційні релігійні вірування втратили свою цінність для сучасного суспільства. Коли він писав «Бог помер», він мав на увазі, що люди вже не вірять так, як раніше.

Ця ідея сприяла розвитку екзистенціалізму та постмодернізму. Вона також підштовхнула людей до пошуку нових значень та цінностей в сучасному світі.

• Воля до влади

Ніцше говорив, що основною мотивацією в житті людей є бажання досягти влади і контролю, не тільки над іншими, але й над самим собою.

Ця ідея стала основою для досліджень у психології та соціології. Також вона з’являється у літературі та кіно, де герої прагнуть до влади або борються з нею.

• Уберменш (Надлюдина)

Це ідеальна людина, яка перевершує свої обмеження і живе за власними правилами, не залежно від того, що думає суспільство.

Дана теза спонукала художників та письменників створювати персонажів, які перевищують свої обмеження. Чи з’явились би супергерої, якби Ніцше не заявив про ідею Надлюдини?

• Вічне повернення

Ця ідея полягає в тому, що якби людина мала пережити своє життя знову і знову нескінченну кількість разів, то кожного разу вона обирала б таке життя, яким живе зараз.

Ця ідея знайшла відгук у різних релігійних і філософських системах, а також у попкультурі через концепції реінкарнації та дежавю. До речі роман Мілана Кундери “Нестерпна легкість буття”  починається сам з осмислення ідеї вічного повернення. 

• Аморе фаті (любов до долі)

Ніцше вірив, що нам слід приймати все, що трапляється в нашому житті, і обіймати це з ентузіазмом. Адже кожна подія є досвідом, який робить нас тими, ким ми є. Тож він закликав людей приймати виклики та страждання на своєму шляху, бачити в них цінність і використовувати як засіб до духовного зростання.

Ця теза використовується в медитативних та терапевтичних практиках для прийняття та примирення з минулим.

• Мораль раба і мораль господаря

Ніцше стверджував, що сучасна західна культура в основному базується на моралі раба, в особливості через вплив християнства. Це призвело до того, що цінності, такі як співчуття і скромність, стали домінівними. Проте ця домінація моралі раба, за його думкою, призводить до знецінення життя, де сильні стають пригнобленими, а слабкість оточується сакральністю.

Така ідея посилює дискусію про соціальну справедливість, класові відмінності та владу.

• Аполлонівське і діонісійське

Ніцше розділяв людську культуру на два типи — один зосереджений на порядку і гармонії (Аполлонівське), інший — на пристрасть і хаос (діонісійське).

Ця ідея мала вплив на мистецтво та музику, де багато творів поєднують обидва елементи.

• По той бік добра та зла

Ніцше заперечував універсальні поняття добра і зла, стверджуючи, що вони відносні і змінюються в залежності від контексту.

Ця ідея допомогла сформувати постмодерністське розуміння моралі, де абсолютних стандартів не існує. Тож часом Ніцше можна назвати передвісником постмодернізму.

• Загартування через страждання

Ніцше вважав, що страждання є неодмінною частиною людського існування. Відмова від страждань або їх заперечення, на його погляд, веде до відмови від життя.Також Ніцше бачив у стражданні можливість для людини долати виклики і відшукати  нові грані своєї особистості. Він вважав, що людина, яка може перетворити своє страждання на засіб до самовизначення, демонструє вищу форму життєвої волі.

Багато письменників 20-го століття, в тому числі Альбер Камю та Жан-Поль Сартр, розглядали ідею страждання як важливий аспект людського існування. Філософи, такі як Мартін Хайдеггер і Жиль Делез, розвивали ідеї Ніцше, розглядаючи страждання як необхідний компонент буття. Проте ідея того, що страждання може мати цінність, відгукнулася в психотерапевтичних підходах, які зосереджуються на пошуку значення у викликах та стражданнях (наприклад, логотерапія Віктора Франкла).

• Критика сучасної культури

Фрідріх Ніцше  критично ставився до суспільства свого часу, зокрема до його орієнтації на комфорт, конформізм та бездіяльність. Його критика мала глибокі наслідки для культури, філософії та суспільства в цілому.

Багато письменників, художників і кінематографістів надихалися ідеями Ніцше, зокрема його підходом до критики суспільства. Його філософія сприяла появі нових форм виразності та неприйняття традиційних норм. Також Ніцше виступав проти традиційної метафізики та її відношення до істини, закликаючи до переосмислення цінностей та прийняття релятивізму цінностей. Це спричинило відхід від абсолютних істин у багатьох сучасних філософських течіях.