10 років роботи саперів за один день війни: Рита Мазанкова про роль жінок у розмінуванні України та власну кар’єру

Рита Мазанкова стала першою жінкою-саперкою гуманітарного розмінування в Україні ще у 2017 році. На додаток її відправили на курси парамедиків. І так вона отримала унікальний фах саперки-парамедикині. Зараз Рита Мазанкова є керівницею групи гуманітарного розмінування в Асоціації саперів України (АСУ). Саме вона з колегами очищає від вибухових пристроїв звільнені території, аби ми могли працювати на полях та підприємствах, гуляти лісами та відпочивати в Україні. Звісно, Womo.ua цікавило, наскільки широкими є можливості у жінок стати успішними у саперській справі, чи є ейджизм, чи має значення попередня освіта, чи раді в АСУ переселенкам та які міфи вирують навколо розмінувальної справи.

Ваше резюме чудове, але ми не беремо жінок

Коли війна увірвалася у ваше життя та змінила його мирний перебіг?

Це почалося ще у 2013 році, за часів Євромайдану, але найбільше на наше життя вплинули події 2014 року. Я зі Слов’янська, і ми пережили окупацію, бачили на власні очі всі події того часу. Це були важкі й страшні моменти.

Ми з чоловіком вирішили діяти. Почали допомагати захисникам і цивільним: привозили з Харкова ліки, продукти, бензин для авто і солярку для генераторів. Ми використовували кожну можливість, щоб допомогти тим, хто цього потребував.

Як саперська справа потрапила у ваше життя? Від якої професії довелося відмовитися заради цього?

До 2011 року я працювала вихователькою в дитячому садку, а потім допомагала чоловікові у будівельному бізнесі: шпаклювала, клеїла шпалери, фарбувала. Але війна у 2014 році змінила все. Обстріли Донеччини зупинили замовлення, і ми залишились без роботи. Мені не вистачало спілкування, зайнятості та власних коштів, тому я почала активно шукати нову справу.

​​У 2016 році чоловік порадив дізнатися про роботу в гуманітарному розмінуванні. Один із наших знайомих працював у цій сфері й запевнив: якщо дотримуватися всіх правил безпеки, ризики мінімальні.

Я подала резюме в одну з організацій і отримала відповідь: «Ваше резюме чудове, але ми не беремо жінок». Це було розчаруванням, але мені сказали, що весною наступного року планують відкрити набір для жінок.

Як тільки прийшла весна, я знову звернулася до них. На моє запитання «Пам’ятаєте моє резюме?» вони відповіли: «Пам’ятаємо. Ви готові?» — «Я готова». Так я потрапила на п’ятитижневе навчання.

Це була дуже сильна школа з фокусом на ручне розмінування — метод, хоч і довгий, але надзвичайно важливий. Пізніше я стала першою жінкою-сапером гуманітарного розмінування в Україні, пройшла курси парамедиків і отримала кваліфікацію керівника груп гуманітарного розмінування.

Після розмінування фермерського поля ми передаємо його назад власнику, щоб він міг безпечно працювати

Поясніть, будь ласка, читачкам, що таке гуманітарне розмінування?

Гуманітарне розмінування — це процес, спрямований на повернення територій, очищених від вибухонебезпечних предметів, кінцевому користувачу, тобто їх законним власникам чи громадам. Наприклад, після розмінування фермерського поля ми передаємо його назад власнику, щоб він міг безпечно працювати. Так ми допомагаємо місцевим громадам, підприємствам і приватним особам знову використовувати свої землі.

Гуманітарне розмінування відрізняється від військового розмінування, яке спрямоване не на загальне очищення території, а на створення безпечних шляхів для військових підрозділів та техніки. Іноді військові займаються розмінуванням критичної інфраструктури, щоб відновити подання газу, світла, води на розмінованих територіях та забезпечити повернення людей.

Ще один важливий аспект — сертифікація саперів. Це свідчення рівня їхньої кваліфікації, яке дозволяє виконувати різні завдання, зокрема знешкодження, підрив чи знищення вибухонебезпечних предметів. 

Які гендерні міфи довелося долати під час навчання чи роботи?

Перший міф, що гуманітарне розмінування — не жіноча справа.

Часто чоловіки, які залишилися у своїх поглядах у «доісторичній ері», питають: «Що ви, жінки, можете зробити в цій справі?» Це стереотип, що саперська діяльність вимагає виключно фізичної сили. Насправді робота сапера — це не лише про фізичну витривалість, а передусім про точність, відповідальність і зосередженість. Як показує практика, жінки чудово справляються з цими завданнями.

Другий міф — що гуманітарне розмінування повністю роботизоване.

Дехто вважає, що сучасні технології замінили людину в процесах розмінування. Це хибне уявлення. Техніка, хоч і значно полегшує роботу, не може працювати без людей. Наприклад, навіть найсучасніші машини потребують операторів, обслуговування, а також фахівців, які готові працювати в складних умовах. Крім того, таке обладнання дуже дороге, а підготовка персоналу, його ремонт і експлуатація вимагають значних ресурсів. Через це технічне забезпечення в Україні поки не таке масштабне, як дехто думає.

Третій міф — що розмінування України завершиться швидко.

Реальність інша. Один день війни — це приблизно 10 років роботи саперів. За офіційними даними, на сьогодні в Україні сертифіковано 71 організацію, які займаються розмінуванням. Зважаючи на масштаби забруднення територій, процес може тривати понад століття. А війна ще не закінчилася. На нас чекають розмінування лісів, посадок, водойм, приватних ділянок, підприємств, будинків.

Зараз, розчищаючи поверхневі шари ґрунту, ми досі знаходимо боєприпаси часів Другої світової. Наприклад, нерозірваний снаряд на пасовищі міг би призвести до трагедії, якби там опинилась худоба.

Під час інформування населення ми стикаємося з історіями, які шокують. На інформаційних стендах ми демонструємо реальні фото мін-пасток, які використовуються росіянами: заміновані дитячі іграшки, телефони, пачки цигарок, навіть звичайна картопля. Відомі випадки, коли вони мінують навіть своїх полеглих солдатів, щоб створити додаткову загрозу для українців. Це ще раз доводить, наскільки важливою є наша робота для захисту життя.

Які рішення вам довелося ухвалювати на межі фолу через вашу професію?

Евакуація у 2022 році була справжнім випробуванням. 24 лютого, у перший день вторгнення, ми вивезли доньку та двох собак на захід України. А вже наступного дня повернулися — було відчуття, що маємо залишитися, щоб допомагати. Протрималися до квітня, але коли обстріли стали сильнішими, залишатися стало просто небезпечно. 

Найважче було залишити маму. Вона категорично відмовилася їхати, хоча ми зробили все, щоб її переконати. Зрештою, наприкінці квітня ми з чоловіком і друзями забили машини речами й виїхали. Дорогою я думала тільки про те, що не зможу швидко повернутися, якщо їй знадобиться допомога. Сидячи за кермом, я намагалася зібратися, але всередині було важко прийняти, що так просто залишаємо все позаду.

В Асоціації саперів України дівчата можуть побудувати кар’єру з нуля

Чи є серед саперів кадровий голод, на який скаржаться в інших галузях економіки?

Нам потрібно більше людей, які допоможуть пришвидшити процес розмінування України. Потенціал для цього є і у чоловіків, і у жінок. Наприклад, багато переселенців могли б знайти застосування своїм навичкам у розмінуванні. Це не лише сприяло б очищенню територій, а й забезпечило б роботою тих, хто її потребує. Чимало людей, які раніше працювали шахтарями, тепер, переїхавши на Житомирщину чи Київщину, не знають, чим зайнятись. Навчання нової професії може стати виходом.

Особливо зараз є великі перспективи для жінок. Асоціація саперів України активно шукає саперок, і дівчата можуть побудувати кар’єру з нуля. Наша організація дуже підтримує жінок у цьому. Вони проходять навчання, стажування за кордоном, отримують офіційне працевлаштування і всі належні умови. Це гідна можливість працювати, отримувати стабільний дохід і робити надзвичайно важливу справу для своєї країни. Всі професії важливі, але наша робота особлива, бо вона змінює життя цілих громад.

Жінки становлять приблизно 40% команди Асоціації саперів України (АСУ): із 143 працівників — 57 жінок. Організація активно працює над тим, щоб збільшити цю частку. Для цього відкриваються нові вакансії, зокрема для жінок-саперів, і впроваджуються внутрішні політики рівних можливостей. АСУ також співпрацює з гендерною радницею, яка допомагає створювати комфортні умови для всіх співробітників.

Розподіл працівників АСУ між чоловіками та жінками

Звісно, така робота не для всіх, але для тих, хто хоче зробити внесок у відновлення країни, розмінування — це шляхетна справа. У нашій команді я завжди відчуваю підтримку та справжній професіоналізм.

Щодо тих, хто повертається з фронту чи шукає новий шлях після служби в ЗСУ: я впевнена, що для багатьох ця робота може стати новим початком. В Асоціації саперів України вже працюють ветерани, і ми бачимо, як важливо для них мати можливість використати свій досвід у мирній сфері. Часто людям після фронту не вистачає тієї атмосфери взаємопідтримки і командної роботи, яку вони мали раніше. У нашій справі це є.

Я також вірю, що важливо створювати умови, щоб ті, хто виїхав за кордон, хотіли повертатись і працювати тут. Це гідні зарплати, офіційне працевлаштування і можливість долучитися до відновлення країни. Такі речі справді мотивують.

І ще хочу наголосити: техніка – це добре, але без людей вона нічого не варта. Українські сапери завжди виконуватимуть свою роботу краще, ніж будь-яка машина. Бо ми працюємо з серцем і розумінням, для кого і для чого ми це робимо.

Які вимоги до кандидатів на професію сапера? Чи є ейджизм?

У нашій професії немає вікових обмежень. У моїй групі я – за віком друга, є колега, якому 53 роки, і він працює так само, як і ми. Коли я приєдналася у 2022 році, ніхто не звертав уваги на мій вік. Якщо здоров’я дозволяє, тебе беруть без запитань. Проте одного бажання недостатньо — необхідна хороша фізична підготовка, оскільки робота часто вимагає тривалого перебування на колінах. Це не лише фізична витривалість, але й психологічна стійкість. Я працювала з людьми, які важили 130 кг, і вони виконували свою роботу не гірше за інших, хоч і важче через броню.

Чи стають жінки військовозобов’язаними в цій професії?

Ні, ця спеціальність — цивільна.

А які бонуси для чоловіків?

Система мотивації в Асоціації саперів України однакова як для жінок, так і для чоловіків. Всі працюють на рівних умовах і мають рівні можливості.

Ми є критично важливим підприємством, тому бронюємо наш чоловічий персонал, щоб мати можливість виконувати важливі завдання з гуманітарного розмінування для країни.

Я не розумію, як штучний інтелект може бути корисним у розмінуванні

Жіноча інтуїція у вашій справі — вагомий союзник?

Інтуїція важлива, але мій досвід вихователя та психолога набагато корисніший у цій роботі. У моїй групі всі старші за 30, і оскільки моїй доньці 32 роки, мені легко знаходити спільну мову з колегами. Я не сварюсь і не принижую, а дію як психолог, вихователь і мама. Вони мене розуміють.

Чи є у вашій справі штучний інтелект конкурентом?

Я не розумію, як штучний інтелект може бути корисним у розмінуванні. Хоча інновації, безумовно, важливі, в нашій спеціальності я не бачу ролі для штучного інтелекту і не вважаю його конкурентом.

Ефективність саперів у сильних групах, бо люди довіряють одне одному свої життя. У вас є особливі критерії до формування команд?

По-перше, я не формую групи, це роблять за мене. Іноді я навіть не знаю, хто буде зі мною працювати. Якщо є конфлікт, можуть змінити когось, але на щастя, у нас такого не буває. Я завжди намагаюся бути лояльною до кожного.

Якщо все ж виникають непорозуміння, я намагаюся швидко вирішити питання, щоб зберегти гарні стосунки в команді. Якби мені довелося самій вибирати групу, я б залишила ту, що є зараз. Ми вже спрацювалися, кожен знає свої задачі, і я розумію своїх колег на рівні жестів, як і вони мене.

У деяких дуже гарячих точках світу на розмінуванні працюють тільки жінки

Ви спілкувалися із закордонними колежанками — які цікавинки вони помітили у вашій роботі, а чим вони вас здивували?

Найбільше дивувало те, що в деяких дуже гарячих точках на розмінуванні працюють виключно жінки. Їх активно набирають і навчають. Це не розглядається як суто чоловіча спеціальність, і там ніхто не звертає на це увагу. Я не виключаю, що для багатьох жінок це єдиний дохід. Коли я вперше прийшла в цю професію, я сказала: “Готова працювати безкоштовно, бо хочу це робити”. І не для того, щоб сказати, що я жінка-саперка, а тому, що я знала, для чого це мені. Я розуміла, що це важливо для мене та моєї родини, і сподіваюся, що колись мої онуки будуть жити у мирній Україні.

У вас гуманітарне розмінування. Зустріч з якими людьми вразила позитивно та негативно?

Позитивно — це місцеві мешканці, які, побачивши нашу роботу, приїжджали з морозивом, водою, ягодами, яблуками, випічкою. Це було справжнім сюрпризом! Вони не лише питали, чим можуть допомогти, а й привозили все, що могли. Нам було дуже приємно почути слова подяки: «Ми бачимо вашу працю і дуже вам за це вдячні».

Негативно — ситуації, коли деякі голови сільрад не співпрацюють або ігнорують нас, навіть коли йдеться про безпеку місцевих мешканців. Під час нетехнічного обстеження територій ми звертаємось до них за важливою інформацією, але іноді вони ухиляються від відповіді чи контакту. Це значно ускладнює нашу роботу, адже для гарантування безпеки потрібно діяти швидко й ефективно.

З якими почуттями ви увійшли у 2025 рік? Чому саме ці настрої є панівними?

Я входжу в 2025 рік з надією на перемогу та прагненням до справедливості. Хочу, щоб мої друзі з фронту повернулися живими, а ті, хто зараз у полоні, змогли повернутися додому. Коли це станеться, все буде добре.

Тетяна Марінова

Асоціація саперів України — найбільший український оператор протимінної діяльності. Основні напрями роботи — гуманітарне розмінування та інформування населення з мінної небезпеки.

Сайт:
https://www.uda.org.ua/
ФБ:
https://www.facebook.com/Ukrainiansapper
Інст:
https://www.instagram.com/ukrainiandeminers?igsh=cTV4YTF3bGRodXc2