Леся Сайко29 липня 2025 року виповнюється 160 років від дня народження Андрея Шептицького (1865-1944) – польського графа, який обрав служіння Богові та українському народу як митрополит Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Його життя та діяльність, сповнені викликів і випробувань, нині отримують заслужене визнання, а міфи, що десятиліттями супроводжували його ім’я, розсіюються, поступаючись місцем історичній правді.
Процес беатифікації: на фінальному етапі
Віряни УГКЦ очікують, що Папа Лев XIV проголосить митрополита Андрея Шептицького блаженним, завершивши процес беатифікації, що триває понад 65 років. На Синоді єпископів УГКЦ у Римі, 8 липня цього року, префект Дикастерії у справах канонізації святих, кардинал Марчелло Семераро, повідомив, що справа перебуває на фінальному етапі, і підсумкова документація готується до вивчення експертами.
Знаковим стало звернення Президента України Володимира Зеленського до Папи Лева XIV наступного дня після Синоду, де він підняв питання беатифікації Шептицького. Це свідчить про важливість постаті митрополита для українського народу не лише на церковному, а й на державному рівні. Як зазначив єромонах УГКЦ Юстин Бойко, таке звернення є вагомим аргументом для Ватикану, що постать Шептицького не викликає розколу в суспільстві, попри закиди минулого.
Процес беатифікації, розпочатий у 1958 році, кілька разів призупинявся через зовнішні впливи та необґрунтовані звинувачення. Однак, завдяки ґрунтовним дослідженням архівних матеріалів та листування, героїчні чесноти митрополита Андрея Шептицького повністю підтверджені.
16 липня 2015 року Папа Франциск підписав декрет про визнання його «праведним», що є визнанням його зразкового християнського життя. Також зафіксовано і документально оформлено випадок оздоровлення дитини в США у 2007 році за посередництва митрополита, що є одним із необхідних кроків для беатифікації.
“Праведник народів світу”: відновлення історичної справедливості
Паралельно з беатифікацією триває процес визнання митрополита Андрея Шептицького «Праведником народів світу». Разом зі своїм братом, архимандритом Климентієм Шептицьким, він врятував понад 150 єврейських дітей під час німецької окупації, переховуючи їх у монастирях та церковних установах. Архимандрит Климентій був визнаний праведником у 1996 році, проте щодо митрополита Андрея процес затягнувся.
З 2020 року головний рабин України Моше Реувен Азман домагається від Інституту «Яд Вашем» присвоєння Шептицькому цього почесного звання. Він наголошує на відсутності достовірних документів, що підтверджували б звинувачення проти митрополита (наприклад, щодо «благословення дивізії СС «Галичина»»), і підкреслює, що порятунок єврейських дітей є першочерговим свідченням його праведності.
Спадщина митрополита Шептицького: візіонер і пастир
Митрополит Андрей Шептицький, відмовившись від графського титулу на користь монашого життя, реформував УГКЦ, відродив чернецтво, підтримував освіту, культуру та мистецтво. Він завжди залишався зі своїм народом, особливо у найважчі часи воєн і випробувань, будучи не лише главою церкви, а й справжнім пастирем, який втішав, надихав і зміцнював віру. Його праці та послання залишаються актуальними й сьогодні.
Визнання Андрея Шептицького блаженним та, можливо, «Праведником народів світу», має величезне значення для ідентичності та історії УГКЦ та всієї України. Як зауважив отець Юстин Бойко, це не лише показує приклад святості, а й символізує вихід українського народу з «радянської та рабської неволі».
Чи відбудеться візит Папи Лева XIV в Україну, під час якого буде проголошено блаженним Андрея Шептицького, наразі невідомо. Проте, як зазначив апостольський нунцій в Україні, архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, діяльність митрополита Шептицького, його вибір бути з найслабшим і розуміння своєї місії через страждання, є великим натхненням і прикладом святості.