Анастасія Ніколаєнко
Хаяо Міядзакі — японський аніматор, режисер, продюсер, сценарист, автор манґи та співзасновник студії анімації Studio Ghibli. Він відомий своїми епічними анімаційними фільмами, які здобули визнання і любов у всьому світі. Народився батько Тоторо 5 січня 1941 року в Токіо. Через те що його дитинство пройшло на тлі Другої у його творах завжди можна знайти відлуння війни та миру.
Сімейне життя Міядзакі було загалом позитивним, з частими походами до кінотеатру разом з батьком і глибоким взаємозв’язком з матір’ю Йосіко, що мало величезний вплив на нього у ранньому віці. Йосіко, яку характеризували як строгу та розумну, часто ставила під сумнів соціальні норми.
В університеті Міядзакі вивчав економіку та політологіюЧитайте також: 15 серіалів, які варто подивитися кожній жінці
Проте, здоров’я Йосіко стало важливою темою в житті Міядзакі. Вона довгий час боролася з туберкульозом хребта, що призводило до її частих госпіталізацій або догляду вдома. Саме аспект материнської боротьби зі здоров’ям знайшов відображення у фільмі «Мій сусід Тоторо», що став одним з найбільш впливових творів студії.
Цьогоріч глядачі побачать останню роботу метра – «Хлопчик та чапля». Це історія 11-річного Махіто, який досяг повноліття під час Другої світової війни (як і сам Міядзакі), а потім потрапив в чарівну, грізну, проте фантастичну країну.
Цитати
- Уся краса світу легко може поміститися в голові однієї людини.
- Натхнення можна знайти навіть у прогнозі погоди.
- Я вважаю, що дитячі душі успадковують історичну пам’ять попередніх поколінь. Потім, коли вони починають дорослішати, пам’ять, що дісталася їм, стає дедалі більш недосяжною. Тому понад усе на світі я хочу зробити фільм, який здатний розбудити в людях цю пам’ять. Якщо я зроблю це, я точно зможу померти щасливим.
- Здобуття свободи — найбільша радість, що доступна людині.
- У моїх фільмах дуже багато свиней. Можливо, це просто тому, що свиню легше намалювати, ніж верблюда або жирафа… Але, якщо казати правду, мені здається, що свиня дуже схожа на людину — за поведінкою і зовні.
- На мій погляд, ностальгія — це найпоширеніша людська емоція. Адже життя — це безперервна низка втрат.
- Попри песимізм, я не збираюся робити фільми, які кажуть: впадай у відчай, біжи та ховайся.
- Усе, що я хочу сказати — це: не бійся, колись усе стане на свої місця і десь на тебе точно чатує щось хороше.
- Найстрашніша пастка, в яку може потрапити режисер, — це страх того, що на його фільмі глядачеві буде нудно.
- Сприймай очима не затуманеними від ненависті. Зумій побачити добро в тому, що є злом і бачити зло в тому, що є добро. Не віддавай себе в руки тієї чи іншої сторони, але будь охоронцем балансу, що існує між ними.
- Мені здається, що діти інтуїтивно розуміють краще ніж дорослі, що світ, у якому вони народилися, безжалісний, безнадійний і сирний.
- Ніколи не дозволяйте роботі робити вас своїм рабом.
- Створення єдиного світу походить від величезної кількості фрагментів і хаосу.
- Анімація — це коли ти береш олівець і кілька аркушів паперу і починаєш малювати лінію за лінією. Причому не тому, що хочеш зобразити щось певне, а тому, що в процесі малювання відкриваєш щось нове і зовсім несподіване.
- Є така штука — доля. Плач, не плач — з нею нічого не зробити.
- Майбутнє ясно. Він розвалиться. Що пуття хвилюватися? Це неминуче.
- З усім тим, навіть серед ненависті та кривавої бійні життя варте того, щоб жити. Можливі прекрасні зустрічі та красиві речі, які варті існування.
- Було б чудово, якби я міг побачити кінець цивілізації ще за свого життя.
Аніматори можуть спиратися лише на власний досвід болю, шоку та емоцій. - Особисто я налаштований дуже песимістично. Але коли, наприклад, в одного з моїх співробітників народжується дитина, я ж не можу не благословити їх на добре майбутнє. Бо не можу сказати тій дитині: “О, тобі не слід було приходити в це життя”. І все ж я знаю, що світ рухається в поганому напрямку. Тому, маючи на увазі ці суперечливі думки, я думаю про те, які фільми мені варто знімати.
- Світ не настільки простий, щоб пояснити його словами.