26 травня – День Києва: телезірки про місто, яке подарувало їм успіх

Київ навіть під час війни залишається містом, яке надихає на успіх у багатьох сферах життя. Хтось навіть вважає його східноєвропейським Нью-Йорком за безмежні можливості. А за що люблять Київ ті, кого ми щодня бачимо на екранах телевізорів та у соцмережах? Та коли вони закохались у нашу столицю, яка подарувала їм відомість на всю країну? У яких куточках телезірки відновлюють сили та наповнюються енергією? Якими вуличками люблять гуляти? Що радять подивитись у Києві та без чого не уявляють це місто? Портал Womo.ua отримав багато несподіваних відповідей…

Сергій Кудімов: «Люблю Київ за відчуття, що я тепер є частиною шаленого драйву!»

Люблю Київ за драйв! Досі пам’ятаю перше відчуття, коли переїхав сюди у 2004 році. Ніби потрапив у фільм на пришвидшеному перемотуванні — все навколо летить і несеться, а ти, навпаки, наче у сповільненому режимі. Люблю Київ за відчуття нескореності та свободи. Його я вперше пізнав саме тут — під час Помаранчевої революції.

Люблю Київ, бо тут народився мій син. Люблю за шанс реалізуватися у найкращій у світі професії, за друзів і цікаві знайомства. За відчуття, що я тепер частина шаленого драйву.

Оксана Гутцайт: «Київ люблю за те, що це — дім, це — родина, це — діти, це — чоловік»

Київ обожнюю! Я вважаю його навіть не одним з найкрасивішим, а найкрасивішим містом на планеті. Київ люблю за те, що це — дім, це — родина, це — діти, це — чоловік.

Місце сили для мене у Києві — Видубицький монастир. Там якось душа оновлюється, думки, і мені здається, навіть і тіло, коли ти там. Мій найулюбленіший маршрут — пройтися від Воздвиженки, через алею художників і до скляного мосту, потім спуститися до центру — і так само назад.

Київ не уявляю без Андріївської, без Софії, без Михайлівського, без Хрещатика. Не уявляю місто без каштанів та без Бесарабки, це такі всі знакові місця. Ще моє улюблене місце, де я роблю ранкові пробіжки, — Русанівська набережна. Ну і взагалі, Київ — це ми, це любов.

Вадим Карп‘як: «На Подолі можна гуляти, там можна працювати — для мене це ідеальне місце для життя в моєму розумінні»

Я просто люблю Київ, бо у ньому подорослішав і став собою нинішнім. Я його обрав свідомо і люблю за те, що він мене зробив таким, яким є зараз. Моє місце сили — Поділ. У 1994 році я вступив до Києво-Могилянської академії, яка територіально розміщена на Подолі. І ця частина Києва досі лишається моїм улюбленим районом. На Подолі можна гуляти, там можна працювати — і для мене це ідеальне місце для життя у моєму розумінні. Такий Мангеттен Києва (усміхається), якщо ти там живеш, можеш і не виїздити за його межі. Ми з коханою туди часто вибираємося, вона також з Могилянки, для неї це також місце сили, тому пройтися, посидіти, випити кави — ідеально.

Не люблю термін “Must See”, бо зазвичай це супертуристичні місця, але, якщо вже обрати те, що раджу побачити, — Софію потрібно дивитися у Києві, обов’язково. Вона передає цей дух Києва. Та Дніпро. Наше місто у цьому сенсі дуже дивне, бо тільки транспортні шляхи дають нам зрозуміти, що ми живемо на березі великої річки. На жаль, у Києві не настільки поширена культура човнів і рибальства. Лише перетинаючи мости, можна зрозуміти, що ми живемо на березі великої річки. Але на Дніпро обов’язково потрібно дивитися, це неоціненний столичний ресурс. А ще Київ я не уявляю без Майдану та Контрактової площі. Без них місто неможливо уявити, саме мій Київ неможливо уявити (усміхається).

Яна Брензей: «Сьогодні Київ знову закидують бомбами, а він все одно живе і все одно стоїть, каштани квітнуть, і море зелене грає»

Я люблю Київ за стійкість. Місто за час його історії неодноразово руйнували, сьогодні його знову закидують бомбами, а воно все одно живе і все одно стоїть, каштани квітнуть, і море зелене грає, і тихий день догора.

З приводу міста сили, то я в таке не вірю, тому їх для мене немає (сміється). У мене є місця, в які я просто люблю повертатися. Це там, де мені затишно, там, де мені спокійно, де комфортно — Русанівка, Русанівська набережна.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, мені чомусь було тривожно саме через те, що я більше ніколи не зможу поїхати на Русанівку. Чомусь виникла у мене така думка, що, якщо російські війська захоплять Київ, виходить, що я ніколи більше не пройдуся набережною Русанівки. Коли сили оборони України відкинули ворога від Києва та звільнили Київську область і стало трошки безпечніше, то перше місце, куди я поїхала, була саме Русанівська набережна. Це було відчуття повернення свого і відчуття себе на своєму місці і ситуації під контролем.

У Києві потрібно обов’язково побачити Київ! Тому виходьте з автобусів, виходьте з машини і йдіть пішки. Розпочніть свою прогулянку на Золотих воротах, йдіть до Софії, потім на Пейзажну алею, спускайтеся на Поділ. Гуляйте Подолом до фунікулера, підіймайтеся через парк на Скляний міст, там, на жаль, зараз не можна навпростець Печерськими пагорбами пройти до «Арсенальної», але є альтернативні шляхи. І далі, куди вас душа заведе, відчуйте це місто, його ритм, особливо в теплу пору це робити дуже приємно.

Я не уявляю Київ без українського прапора, вірю в те, що немає версії реальності, де над київськими пагорбами не майорить наш стяг. Але реальність така, що ми маємо усі об’єднатися і, як на початку повномасштабного вторгнення, далі відстоювати наш український прапор як у Києві, так і в інших українських містах, у складі сил оборони України або підтримуючи їх усім, чим можемо.

Петро Дем’янчук: «Люблю неймовірні краєвиди, які відкриваються з круч»

Не любити Київ неможливо! Мені особисто подобається його характер. Київ не схожий на інші столиці. Він сильний, мужній, бойовий, але при цьому привітний. Це місто глибокої історії, таємниць і містичних місцин. Він потопає у зелені.

Люблю неймовірні краєвиди, які відкриваються з його круч, коли інколи вирушаю своїм маршрутом від Золотих воріт через Майдан, Володимирську гірку, Гончарські схили і до Подолу Андріївським узвозом. Але маршрут можна змінити, бо у Києві є багато чого подивитись: сам Майдан — місце сили, незламності та свободи всієї країни. Величні собори та Лавра, та тут кожна вуличка в центрі особлива. Ну і, звісно, Київ неможливо уявити без величного Дніпра!

Юлія Сеник: «Столице наймужнішої нації! Перемоги на усіх фронтах! Тихих ночей тобі! Теплих сонячних ранків! Я — тут, з тобою, вдома!»

Де б я не перебувала, повертаючись у Київ, завжди відчуваю: я вдома! Місто-дім, місто-сімʼя, місто-захисник! Місто мрії, де хочеться жити, працювати, боротися за своє! Місто незламності, сили та непокори. Місто, в якому останні роки неспокійно тривожно, але жодного разу не хотілося його полишити! Місцями моєї сили є Києво-Печерська лавра та Китаївська пустинь (Китаїв). Ще зі студентських років, коли важко на душі, коли треба ухвалити складне рішення, подумати, відчути, як вчинити, чи просто надихнутися, для мене ці місця особливі.

Не уявляю Києва без заторів, шаленого ритму, який так стимулює, не дає розслабитися ні на мить, без найзапашнішої кави та найсмачніших кав’ярень. З днем народження, Києве! Столице наймужнішої нації! Перемоги на усіх фронтах! Тихих ночей тобі! Теплих сонячних ранків! Я — тут, з тобою, вдома!

Мрію, що настане перемога і, як раніше, вільно без сирен, гулятиму вздовж дніпровських пагорбів Маріїнським парком, милуватимусь дивовижною панорамою Дніпра та лівого берега з Володимирської гірки! Як же хочеться у спокої попити найсмачнішої у світі кави у затишній кав’ярні на Подолі.

Ектор Хіменес-Браво:»Дуже часто, коли подорожуєш світом, ще більше розумієш, наскільки у Києві круті заклади та сервіс»

Київ — ідеальне місто! У ньому ідеально поєднані комфорт, краса, ландшафт. Місто велике, але водночас можна знайти тихі вулиці та гарні місця без великого скупчення людей. Я обожнюю, що Київ розташований на пагорбах, це робить його ще цікавішим. Також багато зелені. Особливо у травні та влітку, коли Київ потопає в зелені — це дуже-дуже гарно!

Але понад усе я люблю Київ за людей. Вони неймовірно сильні, освідчені та талановиті, створюють багато цікавих проєктів. У цьому місті все дуже швидко змінюється та розвивається. В ньому є дух молоді та змін. Я сподіваюсь, що після закінчення війни Київ розквітне ще більше і стане головною європейською столицею для туризму, бізнесу, відпочинку. Для всього!

Обожнюю Володимирську гірку, Поділ, Ярославів вал. Найкращий маршрут для мене — прогулятись з Європейської площі до Володимирської гірки, Михайлівської площі, Андріївського узвозу або на Велику Житомирську та Ярославів вал, або ж вниз на Поділ і гуляти Подолом. Обов’язково потрібно подивитися Поділ, Будинок із химерами, Золоті ворота, Лавру, ботанічний сад. Це місця, які дуже наповнюють енергією, силою та красою.

Не уявляю Київ без цих крутих людей, без їхніх талантів, усмішок, без цього вайбу, коли навколо всі чогось прагнуть та поспішають зробити щось цікаве. Не уявляю без київських кав’ярень та ресторанів, тому що дуже часто, коли подорожуєш світом, ще більше розумієш, наскільки у Києві круті заклади та сервіс. 

Надія Матвєєва: «Люблю Київ за зв’язок історії й сучасного життя міста»

Я люблю Київ за його неповторність, за те, скільки історії та краси він увібрав у себе, залишившись унікальним містом, яке захоплює кожною своєю вулицею. Для мене місцями сили є ті, де вирує природа — парки, схили Дніпра. Там я відчуваю, що Київ справді зелене місто, яке може бути екологічно прекрасним в усі часи. Я, до речі, на це дуже сподіваюся. Обов’язково треба прогулятися вуличками Подолу — це серце Києва, де відчувається зв’язок історії й сучасного життя міста. Там кожна вуличка прекрасна. Можна розглядати історичні будівлі та відчувати слід історії, яку зберегла наша столиця. Не уявляю Київ без його легенів, без зелені, якої ще багато у столиці України. А мені здається, це своєрідна візитівка Києва, яка має бути збережена обов’язково.

Андрій Ковальський: «Учнем я приїхав у столицю на всеукраїнський конкурс ще 1997 року і тоді остаточно вирішив: хочу тут жити»

Мені достатньо було один раз побувати у Києві, щоб закохатися у це місто. Учнем я приїхав в столицю на всеукраїнський конкурс ще 1997 року і тоді остаточно вирішив: хочу тут жити. Того ж року я перебрався до Києва і відтоді вважаю його своїм містом.

І, звісно, остання неділя травня стала особливою. На День Києва ще зі студентських років я обов’язково з друзями ходив гуляти центральними вулицями. Хрещатик, Майдан, Володимирська гірка, Софія та Михайлівський, Андріївський узвіз, Пейзажна алея… Я обожнюю їх, люблю вештатися тамтешніми двориками і щоразу знаходити щось нове, чого не бачив раніше. А ще люблю багато різних звуків, музики, запахів, які можна вловити лише у центрі. Обов’язково центр міста треба стоптати пішки, подивитися всі музеї і відвідати театри, випити кави у різних кав’ярнях.

Зараз дуже хочеться потрапити в урядовий квартал. Від початку повномасштабної війни зі зрозумілих причин я там не був. Через війну рідко блукаю своїм улюбленим центром, сумую за гучними святкуваннями з безліччю цікавих локацій до Дня Києва чи інших свят. Але це все обов’язково повернеться після нашої великої омріяної перемоги.

Sowa: «У столиці багато вуличних музикантів, а оскільки я люблю співати, то часто приєднуюся до них. Ми вперше бачимо один одного, без жодних репетицій — і отримуємо насолоду!» 

За що я люблю Київ? За те, що він є справжнім містом можливостей. Київ, як мініальтернатива Нью-Йорку, дарує більше свободи для дій та самовираження. Тут я змогла зробити свої перші кроки в шоубізнесі чотири роки тому, і Київ став моїм музичним домом. Це місто надихає, підтримує і відкриває двері до нових горизонтів, даючи змогу розвиватися і творити на повну силу. Мені подобається Київ за його свободу та волелюбність. На вулицях столиці можна побачити багато вуличних музикантів, а оскільки я люблю співати, то часто приєднуюся до них. Рік тому я навряд чи наважилася б на такі вчинки. Але зараз мій внутрішній інтроверт швидко зникає, коли я відчуваю бажання заспівати й бачу вуличних музикантів. Я люблю здобувати енергію на самоті або з музикою, тож час від часу підходжу до незнайомих музикантів і долучаюся до них. Востаннє це сталося на Контрактовій площі, де я зустріла цілий бенд. Я запитала, чи не хочуть вони заспівати разом, і на площі пролунало спільне виконання пісні «Обійми мене» від «Океану Ельзи». Пізніше того ж дня я зустріла інших музикантів на Скляному мосту і заспівала з ними «Спи собі сама». Це було раптове бажання, яке за хвилину перетворилося на виступ. Уявіть собі: ми вперше бачимо один одного, без жодних репетицій — просто імпровізуємо. Ти думаєш, чи не осоромишся, чи, навпаки, засяєш і всі будуть у захваті. Але найголовніше — отримати від цього насолоду! Просто бути відкритим до музики. Я ніколи не знаю, в який куточок Києва потраплю і з якими музикантами заспіваю наступного разу. У цьому музичний вайб столиці. Зазвичай я полюбляю спонтанні виступи з незнайомими вуличними музикантами на Хрещатику або на Контрактовій площі. Ще моє з улюблених місць у Києві — Володимирська гірка, з якої відкривається приголомшливий краєвид. Там ще є альтанка, де стоїть фортепіано, на якому можна грати. Або стати слухачем гри на фортепіано незнайомця. На мою думку, в Києві треба подивитися все.

Я не уявляю Київ без пісень гурту «Скрябін» на вечірніх вулицях середмісця. Кожного приїзду до Києва я чую всюди виконання пісень Кузьми. Так щемливо чути, що творчість продовжує жити та зароджується у наступних поколіннях. Не уявляю Київ без робочих зустрічей та творчого хаосу. Тут вирує життя, якщо на Львівщині я знаходжу більший спокій, то Київ додає до мого життя ритму.

Григорій Решетник: «Я не уявляю Київ без своєї родини, без улюбленої роботи, телеглядачів та колег»

Я люблю Київ за те, що він мене прийняв двадцять п’ять років тому. Тут я зустрів свою дружину, тут в мене народилися троє прекрасних синів. Саме в столиці я зміг реалізувати свої таланти та творчі здібності. Це дуже унікальне, самобутнє та красиве місто. Я впевнений, що з кожним роком Київ буде ще більше розквітати, адже це місто з величезною історією та прекрасним майбутнім.

Я дуже люблю гуляти в центрі, особливо вихідними або влітку, коли хороша погода. Мій маршрут такий: Майдан Незалежності, Андріївський спуск, Софія Київська — одне слово, стандартний маршрут туриста. Гуляючи цими локаціями, я відчуваю неймовірну енергію. Раджу всім подивитися у Києві Національну оперу, музеї, театри, Софію Київську. У нас є традиція в сім’ї, коли ми з дітьми ходимо до музею, знайомимо  їх з визначними історичними та культурними місцями.

Я не уявляю Київ без своєї родини, без улюбленої роботи, телеглядачів та колег. Тут є сила, енергія, перспектива — це найголовніше. Я не уявляю Київ без своїх студентів та незламних людей, які своїм прикладом надихають, відбивають атаки ворога і дають надію. Люблю Київ, люблю Україну. Будьте сміливими, Київ дуже цінує сміливих людей і надає їм можливості!

Анастасія Мазур: «Для мене Київ — це про здійснення мрії, про досягнення, про першу свідому перемогу»

Київ зустрів мене вперше 16-річну, з провінційного містечка. Саме тому для мене Київ — це про здійснення мрії, про досягнення, про першу свідому перемогу! Я обожнюю Київ навесні. Він дихає молодістю і життям, навіть зараз, у часи війни, місто живе, є активним, сильним і незламним. Ще зі студентських років обожнюю Золоті Ворота, Поділ, площу Українських Героїв.  Ці маршрути зберігають багато пригод молодого життя.

Зараз я живу в Бучі, і, коли відчуваю, що скучила за Києвом, обов’язково їду на Золоті Ворота, звідти йду до Львівської площі, далі на Пейзажну алею, вниз до Контрактової — це мій улюблений маршрут. Але загалом кожен куточок Києва прекрасний.

Київ не уявляю без його п’янкого аромату каштанів, магнолій і бузку. Без ранкового дзеленчання трамваїв і заторів, без перепічки на Хрещатику та тисяч прикольних кав’ярень. Та головне, не уявляю Київ без людей — красивих, квапливих, які власне і створюють цей настрій, цю енергію міста і саме місто!