Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року. Сьогодні українська поетеса-шістдесятниця, дисидентка та лауреатка літературних премій відзначає своє 94-річчя. 

До дня народження Ліни Костенко WoMo підготував 52 її найцікавіші цитати.

Ліна Костенко: найкращі цитати 

1. Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас уже була б достойна держава…
2. Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.
3. А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі котки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
4. Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
5. У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це фактор відчуження.
6. Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
7. Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
8. Чому канадський прем’єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе.
9. Люди вимагають правди — їм сервірують брехню.
10. Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
11. Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з’явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні».
12. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.
13. Глобалізація глобалізує всі проблеми і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держав, деякі скотяться по цьому глобусу, як сльоза.
14. У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
15. Політичної біжутерії не ношу! (Цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України.)
16. Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
17. Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
18. Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.
19. І що цікаво —  серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
20. Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
21. Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
22. Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
23. Будні роблять людей буденними.
24. А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.
25. Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла.
26. Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
27. У кожного своя пустеля і свої міражі.
28. Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.
29. І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
30. А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
31. Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
32. Страшні слова, коли вони мовчать.
33. Все наше життя — це чекання найгіршого і надія на краще.
34. Біда сьогодні буть домовичками, у інтер’єрах казка не живе.
35. Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.
36. Епоха несприятлива — ламає іще в колисці геніям хребти.
37. Єдине, що від нас іще залежить, — принаймні вік прожити як належить.
38. Життя — це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу.
39. Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире.
40. Не час минає, а минаєм ми.
41. Що є життя? Це — проминання тіней.
42. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.
43. Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
44. Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
45. Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (з роману у віршах “Маруся Чурай”).
46. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
47. Несказане лишилось несказанним.
48. Така любов буває раз в ніколи.
49. Жінка — як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.
50. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
51. Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
52. Кажуть, кохання — хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання — це інше. Кохання вдаряє в душу.

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram