8 березня або 25 лютого: чи хочуть українки боротись за свої права у вихідний?

Дискусії навколо 8 березня почали точитися, коли на хвилі декомунізації у 2017 році Інститут національної пам’яті запропонував скасувати державний статус Міжнародного дня боротьби жінок за права. За час війни дискусія лише загострилась. У 2023 році через воєнний стан 8 березня і без того буде робочим днем. Але народним депутатам цього замало – вони прагнуть впровадити День української жінки 25 лютого. Що про це думають самі жінки?

8 березня – це мій особистий Хелловін

Надія Гарань — членкиня Жіночого ветеранського руху

8 березня – це окремий біль.  На посаді радниці з гендерних питань Командувача сил зі спеціальних операцій я протрималась менше ніж рік. Одна з причин — непробивний пласт радянської свідомості офіцерів навіть у такому просунутому роді військ, як спецоперації. 8 березня – це мій особистий Хелловін. Не те свято назвали святом жахів. Моє командування ганялось за мною з орхідеєю напевно два дні, намагаючись мені її урочисто вручити. З цього нічого звісно не вийшло. І горщик з цією квіткою, здається, і досі стоїть у кабінеті. І в орхідею виливають каву, якщо вона ще жива. Концепт жінки як окраси колективу – це жінка-фікус.  І цього важко позбутися в нашій армії. В Нацгвардії минулого року на 8 березня влаштували таке свято «жіноцтва», що дівчата на швидкість чистили картоплю, в тому числі і ті, хто перебували на бойових. Тому у мене, як у військовослужбовиці, у коробочці складається питання: як ми вимірюватимемо успіх реформи щодо жінок?

Надія Гарань

Перенесення «жіночого дня» — це заміна шила на мило!

Анастасія Лавренішина — сценаристка мультфільму «Віктор робот», авторка книг «Дрімучий ліс», «Дрімучий ліс. Шлях вовка» та «Люба Жу. Садові казки»

Мене не обурює прагнення перенесення «жіночого дня», але враження, що це заміна шила на мило. Святкувати 8 березня зараз уже не актуально, це ясно. Але пропонувати інший день, щоб частина жіночок не образилася, є дивним. Чого саме кінець лютого? Як на мене, лютий — жахливий місяць. Коротше, я б святкувала день богині Лади чи Мокоші чи щось таке, де було б трошки більше сенсу, ніж просто привітати жінок, яким конче треба отримати букет.

Анастасія Лавренішина

24 лютого назавжди буде асоціюватися із вибухами, кров’ю та смертю і ставити «свято жіночності» наступного дня – неприпустимо

Саша Skladno – вокалістка гуртів ZWYNTAR, Folkulaka i Торф

Дві крайності у святкуванні цього дня – або надмірна політизація, або надмірний фокус на стереотипній «жіночності»: квіточки, цукерки. Перенесення на 25 лютого, на мою думку,  — це саме спроба зовсім відійти від «соціалістичної повістки» і зведення цього свята до радикально квітково-цукеркового формату: коли хлопчики в класі обов’язково вітають дівчат, а чоловіки на роботі заносять в бухгалтерію троянди і шоколадки. Окремо зазначу, що дата 24 лютого для українців є вкрай травматичною і ще багато десятиліть буде асоціюватися із вибухами, кров’ю та смертю. Ставити впритул до неї «свято жіночності» наступного дня є абсолютним нерозумінням психологічної травми у масштабі цілого народу. Я вважаю, що нам треба змінювати не дати, а контексти. 8 березня – не «комуністичне свято», а міжнародна (затверджена ООН) дата культурних, політичних та соціальних досягнень жінок. Жіночий рух в Україні все ще має немало роботи щодо встановлення рівноправності у багатьох сферах. Звісно, не треба фокусуватися на постерах із Розою Люксембург та Кларою Цеткін. Але не зайвим було б, крім букетів та цукерок, звернути увагу на необхідність подолання бар’єрів, які все ще заважають жінкам в певних сферах життя відчувати себе повноцінно. І замість того, або казати хлопчикам у класі «скинутися на цукерки для дівчат», можливо, слід було б подивитись фільми про те, як жінки століттями виборювали право на освіту, участь у виборчому процесі, можливість будувати кар’єру чи захищати батьківщину в рядах армії тощо. А якщо 8 березня також залишиться зайвим приводом привітати мам там бабусь – чому б і ні. Вони на це заслужили!

Саша Skladno

У наше майбутнє треба спрямовувати перевірені факти про цей день

Катерина Левченко — урядова уповноважена з питань гендерної політики

Тематика, пов’язана  з правами жінок, ще продовжує перебувати у сфері маніпулятивного тлумачення. Нещодавно було зареєстровано  законопроєкт, яким пропонується перейменувати День захисників та захисниць України лише на День захисника. Ще одною ідеєю є Міжнародний день прав жінок скасувати 8 березня і святкувати День української жінки. І жіночий рух повинен активно на це відреагувати, бо, проводячи політику декомунізації, ми маємо чітко спрямовувати у наше майбутнє перевірені факти та перевірену інформацію. Історія  захисту жіночих прав цього дня почалась задовго до появи радянщини. Спотворення сенсів – є складовою радянської системи. 2022 рік показав, що питання прав жінок та гендерної рівності залишаються у сфері високої політики. Вони не пішли у бік та зберегли актуальність. Перш за все треба сказати слова вдячності тисячам жінок та дівчат, які захищають із зброєю у руках Україну. За це вам велика подяка. Це – унікальні люди, бо вони, як і чоловіки, не шкодуючи свого життя, найціннішого, сьогодні стоять на захисті країни, на яку наступає ворог. ЗСУ, Нацгвардія, ДПСУ, СБУ, Нацполіція… Кількість жінок в цих структурах зростає. Це є показником того, що жінки є активними захисницями держави. Війна впливає на родини. Але ми в Україні створюємо новий жіночий тренд, що жінки не є лише постраждалою стороною, а й активними учасниками боротьби за свободу своєї країни. Уряд підтримує цю політику. Минулого року була затверджена  Державна стратегія забезпечення рівних прав жінок та чоловіків, яка гарантує жінкам участь у всіх сферах державного життя, а не лише соціальної політики. Йдеться і про армію, і про міжнародну діяльність.

Катерина Левченко

Що святкувати кримським татаркам та представницям інших національностей у День української жінки?

Єва Каро — мисткиня

Перенесення і нова назва обурюють. Восьме березня — день, коли жінки мають звертати увагу суспільства до таких проблем, як нижча заробітна плата жінок, низька доступність до обіймання посад керівників. Мене обурюють численні відмови брати молодих жінок на роботу з поясненням: «Ви ж скоро народите і підете у декрет». Наявність в країні толерантного ставлення до низькооплачуваних вакансій, на які апріорі беруть тільки жінок. Йдеться про вчителів, санітарок медичних закладів, прибиральниць тощо. Для цього існує День Восьмого Березня. Не для квітів і цукерок. Заміняти день боротьби за права принизливим і середньовічним гендерним святом Днем Української Жінки не є припустимим. Що святкувати кримським татаркам та жінкам багатьох інших національностей, які живуть на території України у цей вихідний? Таке рішення є ганебним.

Єва Каро

8 березня треба залишити святом з вихідним

Олена Лаптєва – редакторка реклами

Не бачу причин для перенесення свята. 8 березня, як було визнаним в ООН Міжнародним днем боротьби за права жінок, так і залишиться. На мою думку, має змінитись суспільне розуміння цього дня. І нехай залишається державним святом. Цей статус завжди передбачає вихідний! І українки спокійно зможуть скористатись для участі у мітингах, якщо хтось того забажає. А от продовження пропагувати необхідності його, як одного дня протягом року, коли слід дарувати квіти, вже обурює!

Олена Лаптєва

Радянська система знівелювала жінку-воїна та нав’язала роль застосунку до чоловіка в армії

Оксана Григор’єва — радниця з гендерних питань командувача Сухопутних військ ЗСУ

Війна – жіночого роду. І жінка в армії — абсолютно нормальне явище і історично, і з точки зору сьогодення та сучасних викликів. Жінка в армії була завжди – згадайте і амазонок, і ОУН УПА. Вони перебували на високих посадах та досягали високих результатів. Радянська система знівелювала роль жінки-воїна та нав’язала роль застосунку до чоловіка в армії.  Мене аж перекосило від такої ініціативи. Захисник та захисниця перебувають в однакових умовах. У нас жінки масово пішли до війська з початку війни 2014 року – коли на нашу країну напали. Але і до цього в ЗСУ були жінки, але їх оформлювали, як кухарів, діловодів, хоча вона була снайперкою. У 2018 році, коли усі законодавчі акти були інтегровані в ЗСУ, і жінки почали обіймати усі бойові посади та навчатись у військових вишах за будь-якою спеціальністю. Жінка пішла за своїм покликанням, але її треба підготувати і фізично, і з точки зору військової науки. І у 2023 році ми будемо мати перший випуск жінок-офіцерів. Ще кілька років – і ми отримаємо жінок з високими погонами та посадами. За деякими напрямками ми рухаємось просто семимильними кроками. Щодо 8 березня, мене, як жінку, обурює, що радянська система так перекрутила, що прибрати боротьбу за права, перетворивши її на гарний застосунок для чоловіка. Ми повинні відновити та відродити справжній сенс цього дня – боротьбу за свої права. Я мушу подякувати всім феміністкам за право голосувати, про свої права говорити. І я сподіваюсь, що такі дурниці не пройдуть у парламенті.

Оксана Григор’єва

Українок свідомо відокремлюють від світового жіноцтва

Юлія Потерянко — письменниця, автор біографічної серії книг «Видатні особистості»

Загалом в останні роки у світовому контексті вага 8 березня в його класичному розумінні, як дня солідарності жінок у боротьбі за свої права, стала рости. І коли західні медійні персони використовують його для того, щоби разом обговорювати важливі питання, в Україні це свято раптом хочуть перенести. Ба більше, зробити так, щоби українська жінка завдяки йому сприймалась чимось окремим від світового жіноцтва, в цілому. Тобто, з одного боку, ми намагаємось інтегруватись у ЄС і розвинений західний світ, з іншого – продовжуємо стверджувати, що українка чимось принципово відрізняється від англійки, іспанки, американки тощо. Причому чим саме – незрозуміло. Аргумент про те, що 8 березня – радянське свято, теж неспроможний, адже воно почало офіційно існувати на 8 років раніше за появу СРСР. Та й прив’язка нових пропозицій жіноцтва до дня народження Лесі Українки виглядає вкрай недолуго, зважаючи на її феміністські та прогресивні для свого часу погляди, суголосні із передовими європейськими тенденціями. Але донести до суспільства нові сенси важко. Простіше бездумно переставити дату.

Юлія Потерянко

День боротьби святом бути не може!

Наталія Танцура – продюсерка телепроєктів

Депутати пропонують відзначати День української жінки. Навіщо? Геть не розумію. Що тут святкувати? Що ти народилась із жіночими статевими органами чи у певній країні? Більшої дурні не чула! Я не розумію чому саме у день народження Лесі Українки, а не Марка Вовчка, Ліни Костенко, Ірми Вітовської,  Софії Русової або Анни Ярославни?  У нас в історії безліч чудових розумних жінок, яких варто згадати і відмітити. Вважаю потрібно якось про них говорити і вивчати.
Отже, я за квіти і святкування весни у будь-який приємний і доступний спосіб, а ще за акцентування жіночого розуму і прав. Але не за свято певного набору хромосом.
У мене завжди було двояке ставлення до 8 березня. З одного боку, мені подобається, що це один із приводів або самій собі купити квіти, або чоловікам згадати, що треба коханим придбати букет. Бо більшість із них забувають про таку «дрібничку», як не крути. Але це логічніше було б весну та красу святкувати 1 березня. Схоже свято весни є у Молдові. З іншого боку, саме з 8 березня пов’язаний стійкий бридкий присмак Росії, радянщини і подібного, від чого завжди хотілося відійти подалі. А зараз — тим більше. Насправді цей день не є і не має бути святом. У багатьох країнах світу 8 березня нагадують про те, що жінки повинні мати рівні права із чоловіками, згадують про жіночі досягнення в історії, про які і досі мовчать, звертаючи увагу лише на вклад чоловіків. І саме з таким змістом день боротьби за права та можливості (або навіть місяці як в США) має бути значущим, але не святковим.

Наталія Танцура

Наявність вихідного сприяє тому, щоб інформаційно цей день був виключно про права жінок

Ярина Волошин — керівниця відділу комунікацій ГО «ЮрФем»

Фактично це питання має кілька рівнів, і їх варто розділяти. Перше — це дискусія, чи має 8 березня залишатися вихідним днем. Тут немає однієї позиції, і справді в багатьох країнах Європи Міжнародний день боротьби за права жінок є робочим. Однак, прихильниці/ки того, щоб залишити його вихідним резонно зауважують, що нам потрібно ще багато роботи зробити у контексті утвердження прав жінок в Україні. Наявність вихідного, який акцентує увагу та сприяє тому, щоб інформаційно цей день був виключно про права жінок — чудова нагода, щоб цю роботу пришвидшити. Друге — це питання ставлення до 8 березня. На жаль, все ще поширене уявлення про цей день лише у прив’язці до радянської історії. Звісно, для великої частини суспільства радянські наративи, радянська історія та радянські уявлення про світ були формуючими, однак вже минуло понад 30 років, як ми знаходимось у дуже активному процесі віднаходження першочергових смислів та значень. Фактично, 8 березня і права жінок загалом постраждали від радянської, а особливо сталінської політики. Цей день почав відзначатись на державному рівні у міжвоєнний період у багатьох країнах світу. Однак саме в СРСР отримав спотворений вигляд «жіночого дня». В результаті сталінської вказівки, що «жіноче питання в СРСР остаточно вирішене» уявлення про суть 8 березня почало безповоротно дрейфувати у сторону «свята весни і краси». З цією конфігурацією ми і прийшли в Незалежність, і частина суспільства продовжує з ним жити. Фактично, Міжнародний день боротьби за права жінок визначений ООН і відзначається у всіх країнах світу. Його завдання — привернути увагу до нерівності, що продовжує існувати, різниці в оплаті праці, ґендерно зумовленому насильстві та інших негативних суспільних явищах, що перешкоджають розвитку. В прив’язці до законопроєкту, який подала група депутатів/ток це коментувати взагалі складно. «День української жінки» складно наповнити смислом і тим більше прив’язати до дня народження Лесі Українки, яка і сама була прогресивною феміністкою. Не кажучи вже про те, що у тому законопроєкті у згадці про відзначення 14 жовтня з фокуса знову випадають всі жінки, що зараз захищають нас і державу. Вже з’явився альтернативний законопроєкт, який, як на мене, абсолютно доцільно пропонує уніфікувати назви важливих дат з їх міжнародними назвами. Можливо так нам вдасться ще трошки віддалитись від тих радянських наративів, які чомусь продовжують культивувати навіть ті, хто називає себе борцями з радянщиною.

Ярина Волошин

Можливості українок гірші за мешканок мусульманських країн!

Відповідно до звіту Світового банку, Україна не дотягує до економічної рівності між жінками і чоловіками. Економічні можливості українок оцінені на 79,4 бала зі 100. Цікаво, що вищі бали мають такі мусульманські країни, як Саудівська Аравія, ОАЕ, Туреччина. А очолюють рейтинг Бельгія, Канада, Данія, Франція та Ісландія. Рух свідомості від берегинь до борчинь за права останніми роками набирає обертів. На акціях українки виявили високу ефективність, бо домоглись від Верховної Ради ратифікації Стамбульської конвенції, від Кабінету міністрів України збільшення соціальної допомоги матерям, створення безпечних умов праці для жінок, які мають високий ризик зараження Covid-19, забезпечення доступу до всіх медичних та профілактичних послуг тощо. Але крапку ставити зарано.

Тетяна Марінова, Анастасія Ніколаєнко