До Дня матері WoMo продовжує ділитись коментарями жінок, які розповідають, що таке бути матір’ю та чого їх вчать діти. У першому матеріалі WoMo розповіли про думки захисниць щодо материнства.
Материнство — це неоціненний дар, який наповнює життя сенсом, дарує безмежну любов та розуміння. Це подорож, сповнена викликів та радощів, яка робить нас сильнішими, мудрішими та кращими. А ще материнство об’єднує. Жінки, які ступили на цей шлях, стають частиною особливої спільноти, де панують взаєморозуміння, підтримка та щира емпатія. Вони діляться своїми радощами та переживаннями, черпають сили одна в одної, адже шлях материнства не завжди буває простим.
Тетяна Смірнова
СЕО Економіка +
Що для мене материнство
Я завжді кажу своїй дочці, що яку б кар’єру я б не збудувала, вона завжді буде найголовнішім досягненям мого жіття.
Чого мене вчить дитина
Терпінню. А якщо серьйозно, то діти нас вчать дивитися на світ і на самого себе геть іншими очим. Ти ніколи не зможеш виховати певні якості у дитини, якщо не маєш їх сам. Ти маєш стати для дитини не просто «старшим, який щось вимагає та тисне», а прикладом та другом, до якого дитина може і хоче звертатися по пораду.
Чого я хочу навчити своїх дітей
Ти все можеш!
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Так.
Тетяна Романова
Директорка БО «БФ «Як ти, брате?»
Що для мене материнство
Я більшу частину свого життя — мама. Перший син народився, коли мені було 22. Четвертий, коли мені було майже 40. Сьогодні мені 47, у мене четверо дітей та більш ніж половину свого усвідомленого дорослого життя я мама. Мені легше сказати, що для мене означає не бути мамою. Бути мамою для мене — це вміти приймати будь-яку ситуацію, як вона є. Тому що розумієш, що вже так склалося і ти не можеш відкрутити час назад. Пам’ятаю, як ми тільки переїхали в новеньку зі свіжим ремонтом квартиру, все було так красиво і бездоганно, і в перший же день, середній син, якому тоді було 2,5 роки, розмалював перманентним маркером шпалери у кімнаті, розбив плафон і дзеркальні двері у шафі. І ось я дивлюся на ці «руйнування» і думаю, ну і що я можу прямо зараз зробити? Немає таких дій прямо тут і зараз, які допоможуть виправити ситуацію. Її можна лише прийняти, видихнути та рухатися далі. Розповідатиму про це синові як смішну історію, коли він буде мати своїх дітей.
Бути мамою — це бути справжнім лідером. Бути тією, яка особистим прикладом надихає і за якою підуть. Це звучить дуже романтично, але дуже складно. Якщо мені не подобається щось у дітях, я знаю, що треба визнати, що насамперед вони копіюють мене і мій спосіб життя. Якщо я хочу, щоб вони регулярно займалися спортом, я не записую їх у спортивну секцію силою, а починаю ходити на спорт сама, а вони підтягуються десь за кілька місяців. Якщо я хочу, щоб вони їли менше солодкого і більше фруктів та овочів, я сама маю з ентузіазмом готувати смачні салати та гарніри і вибирати не шоколадку, а яблуко. Вони завжди копіюють суть мого способу життя.
Бути мамою — це любити незважаючи ні на що, але при цьому вчити бути такою людиною, яку поважатимуть. Бути мамою — це визнавати, що ти недосконала і наробиш купу помилок, але завжди зможеш зізнатися в них і попросити за них пробачення. Це, мабуть, особисто для мене найкрутіша навичка — вміти визнавати свої помилки. Тому що тільки щире визнання помилки уможливлює її виправлення в майбутньому. Визнання помилки необхідне для навчання, а мамами не народжуються, як заведено думати, ними точно вчаться бути.
Чого мене вчать діти
Діти можуть багато чого навчити, якщо ти готовий вчитися. Наявність дітей у житті — це зовсім інше стан у багатьох аспектах. Адже таке життя сильно відрізняється від того, що було без дітей. При тому, що я мати чотирьох, я зовсім не відношу себе до людей, які пропагують материнство. Материнство не для всіх, як і підприємництво не для всіх. Ми надмірно романтизуємо деякі аспекти життя, а потім засуджуємо тих, хто не справляється. Все хороше у житті дається складно і лише шляхом щоденної, систематичної роботи. Діти, як ліхтарі на темній вулиці, підсвічують все добре і все погане, що у вас є. І не всі мають ресурс для зустрічі із цією реальністю.
Чого навчила мене мама та чого я хочу навчити своїх дітей
Мама навчила мене з дуже раннього дитинства не боятися жодної роботи – брудної, важкої, складної та відповідальної. Я скажу більше, мама навчила мене любити РОБОТУ, без зайвої романтики на кшталт «робота моєї мрії», «моє покликання» або «робота, яка мені цікава». Вона постійно показувала на своєму прикладі, що тільки в роботі ти можеш знайти свої опори, те, що завжди дасть тобі впевненість у собі та самоповагу. Мама навчила мене робочому етикету — ніколи не запізнюватися, тримати слово, віддавати роботі максимум своїх можливостей і завжди шанобливо ставитися до людей будь-якого статусу. Я не вчу дітей цього спеціально, я просто так живу і вони переймають ті самі цінності. Троє з моїх чотирьох дітей уже працюють і є носіями цих цінностей. Як каже моя п’ятнадцятирічна дочка «ви з батьком тривожні трудоголіки і я вже змирилася з цією спадковістю».
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Так, називаю. Мої батьки давно померли. Батьки мого чоловіка з першого дня ставилися до мене як до рідної дочки. Ці люди дали мені багато любови, підтримки, ухвалення, поваги, як найкращі мама і тато. І я їх так і називаю.
Людмила Слободянюк
ССО, SkyUp Airlines
Що для мене материнство
Це бути тим, на чию любов і турботу спираючись маленька людина зможе подорослішати та мати ресурс жити щасливе життя і вирішувати завдання будь-якої складності.
Чого мене вчить дитина
Толерантності, любові та ніжності.
Чого я хочу навчити своїх дітей
Доки ми живі, будь-яке питання можна вирішити.
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Ні, мама у кожного одна, навіть якщо стосунки з іншими чудові.
Анна Діакова
Директорка заводу CEMARK “Подільський цемент”
Що для мене материнство
Коли мені було 20 років і я тільки мріяла про майбутнє, материнство бачилось його невіддільною частиною. Я знала, що діти — це те, що обов’язково має бути. Те, що зробить моє життя яскравішим, внесе в нього сенс. Зараз моїй старшій доньці 27. І я розумію, що материнство — це дійсно те, без чого моє життя неможливе. Це невід’ємна частина мене. Мої діти — моє найголовніше досягнення в житті.
Бути мамою — мій пріоритет над усім іншим. І велика удача, що вийшло поєднати сім’ю та самореалізацію. Я рада, що мої доньки завжди бачили мене щасливою, самодостатньою та впевненою у собі. У нашому нестабільному світі розпадається чимало сімей, зазвичай діти залишаються з мамою — та уявляючи такий сценарій, мені ніколи не було страшно залишитись самій з дітьми. І це транслювалось донькам, вони завжди відчували цю надійність, знали, що я — їхня опора. Після народження першої доньки я вийшла з декрету, коли їй було три роки. Після народження другої — коли тій було сім місяців. І це те, що я хочу сказати всім молодим батькам, мамам і татам: якщо ви можете довше не виходити на роботу і залишатись зі своєю дитиною — залишайтесь.
Зараз точно знаю, що моя кар’єра б не змінилася, якби я вийшла на роботу, коли другій доньці було два роки. Але тоді мені здавалось, що світ зупиниться, що робота втече. Ще одна порада: якщо у вас є певні проблеми з дитиною, не бійтеся йти до фахівця. Це не соромно. Ми не можемо все знати і скрізь бути ідеальними. І часом звернутися до психолога настільки ж важливо, як звернутися до педіатра, коли дитина хворіє. І цього не треба соромитись. Ваше завдання — аби стосунки з дитиною були гармонійними. Використовуйте для цього всі доступні методи.
Чого мене вчать діти
В першу чергу, дисципліні. Після народження дітей твоє життя змінюється: ти вже не можеш робити те, що хочеш. Насамперед, ти маєш робити те, що повинна. І маєш робити це добре. І якщо в тебе залишається час на те, що ти хочеш — тобі пощастило. Ніщо так не привчає до дисципліни, як народження дітей. Адже ти маєш у певний час їх годувати, водити гуляти, вчити, вкладати спати. Це рутинна робота, яка робиться протягом років. А ще діти вчать самій залишатися дитиною.
Мій тато, який пішов із життя у 85 років, залишався дитиною до самого останнього дня. І мої доньки завжди мені говорили: «Ми хочемо бути такими, як дідусь». Чому він був таким? Він дуже любив своїх онуків — і жив їхнім життям. Не перетягував у своє, а намагався влитись в їхнє. Вчився радіти разом з ними. Гуляти. Танцювати. І тому в ньому зберігалась ця дитяча жага до життя. А я завжди спостерігала збоку і розуміла, що це — єдиний шлях не зістаритись морально. Проживати життя разом з дітьми, їхнім сприйняттям, їхнім світоглядом. Вчити новий сленг. Нову музику — вона не обов’язково має мені подобатись, але я її знаю. І відчуваю, що не відстаю від часу.
Мої доньки вчать мене залишатися сучасною людиною. Я бачу, що вони інші і приймаю це. І знаю, що їхні діти теж будуть іншими. Наше єдине завдання у збереженні прогресу — це змінюватися. Змінюватися з часом, змінюватися разом із нашими дітьми. І забути фразу: «У наш час було інакше». Багато чого було в наш час — і багато чого буде не в наш час. Але ми живемо зараз. І для нас має бути важливим те, що відбувається зараз.
Чого навчила мене мама та чого я хочу навчити своїх дітей
Моя мама пішла з життя, коли їй було 70. Мені тоді було 30. І за всі ці роки я ніколи не чула, аби мама підвищувала на мене голос. Ніколи. І я розумію, що це дуже важливо для дітей — рости поза страхом. Адже крик лякає. Перша реакція на крик — це переляк. Потім ми вже починаємо думати, наскільки це заслужено чи незаслужено. Але в першу мить в тобі спрацьовує страх. І мені пощастило прожити 30 років у сім’ї, де ніколи не підвищували голос. Не кричали, не ображали. І я довго думала, що так скрізь. Я переконана, що спокійна, шаноблива обстановка в сім’ї дає розуміння, що інша модель поведінки тебе ніколи не влаштує. І це те, як я виховувала власних дітей. Звісно, я дуже часто отримувала коментарі, що я надто лояльна, що забагато їм дозволяю, що занадто їм довіряю. І періодична питала себе: «Можливо, я дійсно роблю щось неправильно?». Але зараз я з впевненістю можу сказати, що тільки так можна виростити вільно мислячу людину. Людину, яка не дозволить над собою знущатися, яка не буде для всіх зручною.
Моя мама завжди мене вчила: діти не повинні бути зручними. Це треба прийняти, погодитися і не намагатися змінити. Так росла я сама, так я виховувала своїх доньок. І якщо в них з’являться власні діти, я буду вчити ростити їх так само: у мирі, повазі, добробуті, дозволі вільно мислити, довірі. Підлітки роблять багато дурниць. Дуже багато. Але не можна стати нормальною, здоровою, дорослою людиною, не наробивши дурниць у підлітковому віці. І це теж треба прийняти. Це безцінний досвід — цю думку я хочу донести до всіх. Звісно, у підлітковому віці дітей треба контролювати, аби чергова їхня дурниця не перетнула межу. Але вони мають зробити певний обсяг помилок. Обов’язково. Просто за цим треба слідкувати. Тоді діти запам’ятають ці помилки, винесуть з них уроки і уникнуть серйозних проблем в дорослому житті. Бо краще зробити дурницю, коли поруч батьки, аніж у дорослому віці, коли ніхто не допоможе, не пояснить і не підтримає. Напевно, дати зробити помилку та допомогти усвідомити її — і є роль батьків.
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Я зараз у другому шлюбі, тож у мене було дві свекрухи. Першу я називала мамою. Але перший час мені було дуже важко. Здавалось, що мама — це тільки рідна мама. Все. Та з часом життя показало, що якщо інша людина щиро тебе любить, допомагає, переживає за тебе, завжди знаходиться поруч — ця межа стирається. Але все залежить від тієї людини, яку ти маєш назвати мамою. Від того, наскільки вона готова прийняти на себе роль мами. Тому що мама — це не слово. Мама — це ставлення. І якщо свекруха приймає тебе, як свою доньку — жодних проблем немає в тому, щоб її назвати мамою. Але якщо свекруха не створює таких умов, то слово «мама» тут важко застосувати. Думаю, все залежить від того, наскільки обидві людини готові до цього. Ось друга свекруха залишилася для мене Ольгою Марківною. Назавжди. Бо для неї її діти — це її рідні діти. Така життєва позиція. І мені було комфортно з цим. А тепер я сама теща, моя старша донька вийшла заміж. Я дуже люблю її чоловіка. Люблю, як сина, і дуже ним пишаюсь. І якби він захотів називати мене мамою, я б не була проти. Але наразі він звертається до мене за ім’ям — як ми обоє звикли до їхнього шлюбу. А ось моя донька називає свекруху мамою. У них дуже хороші стосунки, її люблять, про неї дбають — тож, я думаю, їй цілком комфортно.
Влада Недак
Виконавчий директор Всеукраїнська жіноча єврейська організація «Проєкт Кешер», директор БФ «Жіночі можливості в Україні»
Що для мене материнство
Бути мамою — це бути готовою жертвувати своїм часом, енергією та увагою для забезпечення щасливого та здорового розвитку своєї дитини. Бути мамою означає бути прикладом для своєї дитини, навчати її цінностям, розвивати її навички та допомагати їй у вирішенні проблем. Бути мамою — це завдання, яке не завершується ніколи.
Чого мене вчать діти
Тому що вони сталі дорослішими швидше ніж я в дитинстві. Вони технологічно дуже просунені. Ще вчать турбуватись про себе та знаходити час для себе.
Чого я хочу навчити своїх дітей
Ніколи не читати чужі листування, записи в особистих щоденниках, не лазити в шухлядах столу! Діти мають власний простір і треба питати дозвіл санкціоновано його порушувати.
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Ні.
Мод Жозеф
Директорка Франко-української торгово-промислової палати, авторка та видавчиня серії гастрономічних гідів «The Pink Guide»
Що для мене материнство
Бути матір’ю — це водночас велика відповідальність, зобов’язання на все життя, і в той же час джерело справжнього щастя, ковток свіжого повітря, який щодня нагадує мені про мої життєві пріоритети, і спосіб продовжувати жити в ногу з часом, особливо, коли твої діти стають підлітками.
Чого мене вчать діти
Гарне запитання! Перш за все, вони вчать мене терпінню. Терпіння до плачу, терпіння до дурощів, терпіння до того, що коли вони підростають, вони постійно повторюють: «Мамо почекай». Тому я чекаю, коли вони приберуть у своїх кімнатах, чекаю, коли вони почистять зуби, чекаю, коли вони зроблять домашнє завдання. Я дійсно вірю, що діти вчать нас бути терплячими. По-друге, вони мають велику стійкість і здатність пристосовуватися до обставин, що мене дуже надихає.
Чого навчила мене мама та чого я хочу навчити своїх дітей
Моя мама навчила мене бути незалежною, кмітливою та вміти адаптуватися до різних обставин. Вона навчила мене жити з двома культурами, які іноді суперечать одна одній, і перетворювати їх на силу. Вона навчила мене розуміти і відчувати серцем. Цьому я намагаюся навчити своїх доньок. Маючи трьох доньок, я усвідомлюю свою відповідальність перед ними, знаю, що я відповідальна за світ, в якому вони розвиватимуться як жінки, і я борюся в межах своїх можливостей за те, щоб майбутнє для жінок було більш сприятливим… для моїх доньок і для всіх наступних поколінь жінок. Як і моя мати, я вчу їх, що їх чотири культури (адже тепер я включаю культуру мого чоловіка та українську, в якій вони були занурені протягом майже 12 років) — це сила, і що вони повинні використовувати її, щоб краще розуміти світ навколо себе і приймати правильні рішення.
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Я просто називаю її Марі-Франс, на ім’я.
Анастасія Ніколаєнко
Головна редакторка WoMo.ua
Що для мене материнство
Бути мамою для мене значить увесь час працювати над собою. Адже якщо я хочу, щоб мій син мав краще життя, був впевненим у собі та вийшов із невротичного кола, я маю сама змінюватись. Материнство — це про щоденну роботу, про спілкування, про те що поряд з дитиною має бути стабільний дорослий.
Чого мене вчить дитина
Син вчить мене бути собою. Як би банально це не виглядало, але діти завжди відчувають фальш і на неї реагують відстороненістю (у кращому випадку). Я вчусь знаходити спільну мову з підлітком, вчусь бути уважною не тільки до його потреб, але й до його роздумів, бажань. Коли ти біжиш по колу робота, обов’язки, тривоги — дуже легко знехтувати дрібничками, які насправді формують стале ядро цієї, окремої від мене людини. Я вчусь бути поруч, але не тиснути, давати підтримку, але не вирішувати за нього.
Чого навчила мене мама та чого я хочу навчити свою дитину
Мама навчила мене дивитись на світ з цікавістю, навчила робити із простих та звичайних речей мистецтво, а ще навчила легкості. Я хочу, щоб мій син також був зацікавлений у навколишньому світі, щоб всередині нього завжди було світло і щоб він бачив усе різноманіття можливостей, яке дарує нам кожен день.
Чи називаєте ви свекруху мамою?
Бабусю свого сина я називаю мамою. У нас дуже теплі стосунки, які мене не просто тішать, а знімають купу бентеги. Наприклад, коли син їде на канікули до неї — я взагалі ні про що не хвилююсь, бо знаю що його там люблять, підтримують та пишаються його здобутками. І це дуже важливо.
Ізабелла Орсіні
Бельгійська принцеса,
амбасадорка бренда дерматокосметики Nelly De Vuyst
Що для мене материнство
Бути мамою виявилося найяскравішим досвідом у моєму житті. До того, як створити сім’ю, я думала, що досягла всього, але поява дітей повністю змінила моє бачення світу. Їхня присутність змусила все інше здаватись незначним. Ім’я моєї першої доньки, Алтея, походить від давньогрецького слова, що означає цілющу рослину, символізуючи глибокий вплив материнства на моє життя – те, як вона мене лікує та навчає.
Чого навчили мене батьки та чого я хочу навчити своїх дітей
Мені пощастило народитися в сім’ї, де любов і єдність моїх батьків були орієнтиром в усьому. Вони познайомилися в 13 років, разом пройшли школу та університет і досі щасливі у шлюбі. Їхній приклад навчив мене міцності та єдності, які приносить сім’я — коли ми разом, нас не зупинити, ми одне ціле. Цей сімейний зв’язок є чудовим джерелом сили та підтримки. Сім’я завжди на першому місці.
