Як підтримати дитину, тато або мама якої на війні: рекомендації психолога

1 червня — Міжнародний день захисту дітей. Хто як не українці розуміють актуальність і важливість тих цінностей, які уособлює цей день. Адже кожен український захисник і захисниця зараз виборюють щастя саме для них — для своїх дітей, для кожної української дитини, для їхнього кращого майбутнього. 

З 24 лютого 2022 року тисячі українських дітей переживають розлуку з мамою або татом, тому що найдорожчі у світі люди пішли до війська, щоб захистити свої родини та Україну. Діти по-різному реагують на відсутність одного з батьків. Це залежить і від віку дитини, і від стосунків, які були між дитиною та мамою/татом, що зараз на війні. Та незалежно від віку діти, так само як і дорослі, переживають стрес через війну та відсутність поруч тих, кого вони люблять. Тому спілкування з наймолодшими членами родини потребує особливої уваги. 

“Ці діти не були готові до розлуки з найдорожчою для них людиною. Тому зараз вони можуть відчувати і гордість, що тато або мама захищають Україну, і водночас самотність, що через військову службу когось із них напевно не буде на випускному чи дні народження. Діти можуть захоплюватися сміливістю своїх батьків і водночас відчувати образу, що зараз хтось із них не поруч. Саме тому підтримка дітей військовослужбовців потребує особливої уваги”, — пояснює психологиня та ведуча груп підтримки дружин військовослужбовців проєкту “Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців” ГО “Жіноча Сила” Ірина Івакіна.

На що звернути увагу, щоб зрозуміти, що дитині потрібна підтримка

Емоційний стан
Діти також переживають стрес та стан невизначеності. Вони  можуть по-різному проявляти це: хтось сумує, хтось відчуває злість і роздратованість, що тато/мама не поруч в якийсь важливий момент. Малюки та дошкільнята не розуміють, чому один із батьків не поруч. Тож можуть часто перепитувати: “Де тато/мама?”. Відповідати можна коротко: “Тато/мама захищає нас з тобою і Україну”. Треба бути готовими, що це доведеться повторювати багато разів. 

Поведінка
Дитина, яка була активною і комунікабельною, може закриватися у собі і менше розповідати дорослим, що її турбує чи непокоїть. А може бути навпаки, якщо дитина була спокійною, то може стати дуже активною, ставити багато запитань. Через постійні тривогу, стрес, переживання, а що буде далі, дитина може стати розгубленою, неуважною. Тому перш за все важливі довірливі стосунки і  увага до дитини, щоб вона могла поділитися тим, про що думає і переживає. Погіршення сну та відсутність апетиту можуть бути  дзвіночками для дорослих, що з дитиною щось не гаразд. 

Якщо щось із названого вище триває більше тижня, то варто звернутися до спеціалістів. Та й дорослим не варто залишатися осторонь. 

Як підтримувати дітей військовослужбовців: що робити дорослим та на що звертати увагу

Тут важливо зауважити, що немає єдиних універсальних правил чи порад, які допоможуть усім і в усіх випадках. Переживання дітей залежать і від віку, і від того, яким було спілкування з батьками до того, як хтось із них пішов до війська, і від того, як дорослі, які зараз поруч з дитиною, пояснюють дитині рішення та вибір рідного військового. Тож перш за все дорослий, що поруч з дитиною, має звернути увагу на свій психологічний стан, щоб бути гарною  підтримкою для дитини.

Бути поруч та створювати відчуття безпеки
Якщо один із батьків на фронті, іншому дорослому, хто поруч, варто формувати міцніший зв’язок із дитиною, щоб вона відчувала, що всі її потреби так само можуть бути задоволені, що життя продовжується. Як це можна зробити? Проводити більше часу разом: гуляти, малювати, готувати, грати в хованки, ліпити з пластиліну, їсти разом щось смачненьке, обійняти, похвалити дитину за допомогу по господарству, заохочувати до нових досягнень — так дитина розуміє, що вона важлива.

Приділяти дітям достатньо уваги 

У дітей із родин військовослужбовців є додаткові обтяжуючі обставини. В умовах, коли або батько, або мама на фронті, найчастіше це все ж батько, з тих, кого я зустрічала, то такі діти потребують більше уваги і розуміння.

“Такі дітки можуть виглядати дуже дорослими і наче беруть на себе відповідальність за все. Тут є певний виклик: коли з цими дітьми залишається мама, або бабуся чи дідусь, то дитина бачить, що дорослі, які поруч, хвилюються, переживають. І діти відчувають цю напругу, іноді переживають почуття провини. Діти старшого віку вже мають здатність розуміти, що дорослим, які з ними поруч, важко, а також розуміють, що є небезпека, наприклад, для батька-військовослужбовця. І всі ці обставини можуть викликати у дітей різні реакції. У будь-якому віці. Підлітки можуть показувати, що вони потребують уваги, наприклад, поганою поведінкою та навіть проявом агресії. Агресія це, перш за все, захист. Коли дитина агресує, вона захищає себе, — пояснює пані Ірина.

Тому, якщо дитині приділити достатньо уваги, якої вона прагне, наприклад, щоб її вислухали або просто побули з нею поруч, нічого не вимагаючи, то це напруження буде спадати. Спілкування може допомогти знизити напругу та рівень стресу.

Приймати всі емоції дитини

Часом від дітей можна почути фрази: “чому інші батьки не на фронті, а ти пішов/пішла?”, “якщо ти мене захищаєш, то чому ти не поруч?”. Сумувати за татом чи мамою під час довгої розлуки – це нормально. Не варто боятися сліз, це природньо, як дощ. Дозволяйте дитині проявляти її емоції, підтримуйте її в цьому. Це також допомагає пережити час розлуки.

“З маленькими дітками можна пригадати, як їхні улюблені герої долають труднощі і перемагають. З дітьми старшого віку можна проговорити їхні емоції: “Я сумую”, “Мені страшно”, “Я переживаю”. Також можна запропонувати намалювати свої емоції, щоб висловити переживання, — додає психологиня. Крім того, доречно буде пояснити, що кожна професія потрібна і важлива, особливо в час війни”.

Пояснювати важливість вибору тата/мами

Тут варто сказати, що дорослий, який поруч із дитиною, найперше має розуміти свою власну позицію щодо рішення партнера. Якщо ви підтримуєте, що чоловік/дружина зараз в  армії, і пишаєтеся цим, то дитина це відчує. Це надає сили і рідним, які чекають, і воїнам, які на фронті. І на цій силі можна  концентруватися.

“Можна поговорити з дитиною про сильні сторони батька/мами: що він/вона може робити найкраще, що може зробити для перемоги, — зазначає пані Ірина. — Залежно від віку, якщо дитина молодшого шкільного віку, можна навіть спробувати намалювати, наприклад, тата у військовій формі, пофантазувати, як зобразити його силу. І ця татова сила і нам додає сил та впевненість в перемозі. І родина його підтримує в тому, що він робить, а він нас підтримує, бо захищає. Так в ситуації непростих випробувань  краще  сфокусуватися на тому, що додає сил, а не забирає їх”. 

Приділяти увагу спілкуванню в родині та поза нею

Будь-якій дитині важливо мати спілкування, щоб були люди, з якими можна контактувати, коли їй важко, щоб вона могла з кимось поговорити. Це єднає. 

“Чим доросліша дитина, тим складніше допомогти їй знайти такий простір. Але можна підказати, що, наприклад, в залежності від можливостей (очно чи онлайн)  є місця, де вона може знайти людей, з якими зможе дружити за інтересами, — рекомендує психологиня. — Дуже добре для дітей відвідувати театральні заняття. Так дитина може і емоційно себе виразити, і поспілкуватися, і погратися, і порухатися”.

Добре займатися спортом або, якщо є можливість, поїхати до літнього табору. Добре ходити на якісь заходи, виставки —  виходити в світ, влаштовувати прогулянки на природі (де безпечно), виходити з чотирьох стін. Якщо в родині є традиції, які були до того, то важливо продовжувати такі традиції. Навіть попри те, що тато поїхав, це дає відчуття стабільності, що життя не настільки погано змінилося.

Хоча б 15 хвилин на день (мінімум) приділяти дитині і вислуховувати її  дивлячись в очі, тримаючи за руку або на руках. Якщо дитина маленька, то проявити ініціативу, прийти і погратися разом в іграшки, книжку почитати. Якщо це доросла дитина, то в якийсь момент він/вона підійде і щось розповідати, чи захоче обійняти маму. Слухайте і обіймайте! Це такий момент, коли ти можеш відчути – як дитина сьогодні, в якому вона настрої.

Допомагати підтримувати спілкування із рідним військовим

Добре, щоб дитина мала можливість спілкуватися з мамою/татом, які несуть службу. Діти можуть почуватися покинутими, тому що у них все одно є потреба обійняти батька, поговорити з ним, погратися. Тож проявіть творчість і зробіть щось приємне для дитини. Проте тут необхідно виходити з традицій родини – як вони до того спілкувалися. Якщо спілкування до того було частим, теплим, важливим, то дуже добре, якщо захисник/захисниця може підтримувати контакт з дитиною, будучи уже на відстані. Це можуть бути дзвінки, текстові чи голосові повідомлення, відеозаписи, картинки чи фото. Дитина може поділитися, як у неї справи, чим вона займалася, як минув день, що було цікавого чи нового. Це буде підтримкою для дитини в час розлуки. Якщо до війни спілкування було не дуже частим, то зараз той момент, коли можна щось покращити.

“Здебільшого ініціатива і можливість підтримки контакту залежить від дорослого, — уточнює пані Ірина. — Можна, наприклад,  домовитись, що ввечері або зранку, чи в якісь конкретні дні тижня вони списуються і визначити, в який саме спосіб. Якщо є розуміння у дорослого, що якийсь час не буде зв’язку, то варто повідомити дитині, щоб вона не хвилювалася”.

Долучатися до волонтерства

Для тата/мами, які в армії, можна разом зробити малюнок, записати відео, спільно створити оберіг, плести сітку, зробити свічки або приготувати смаколики. Доречним може бути навіть залучення дитини до волонтерської діяльності, в тому що їй під силу і що вона сама б хотіла зробити. Будь-який прояв турботи і залученості зі сторони дитини дає відчуття, що вона також може діяти і таким чином підтримати тата/маму, які зараз на фронті.

“Коли дитина дуже хвилюється за свого тата, хоче йому якось допомогти і захистити, та робить щось — її  внесок, це та дія, яка дасть  підтримку татові, можливо його підрозділу.  Це дає силу і розуміння, що я теж можу зробити щось для перемоги, що я можу діяти, шо я маю силу, що я тут є”.

Залучати до допомоги в родині

Тато або мама, які зараз у війську, можуть попросити дитину про допомогу іншим дорослим, які поруч з нею. Допомога може бути різною, залежно від віку дитини.

“В родині як в групі є різні ролі, розподілені обов’язки між членами родини: хтось відповідає за їжу, хтось прибирає, хтось виносить сміття, гуляє з собакою і т.д. Якщо  з цієї групи людина  виходить на якийсь час, то її ролі беруть на себе інші. Розумне розподілення ролей – так, щоб і для мами не було важко від тих обов’язків, які на неї лягають, і діти відчували свій вклад в родину. Це непогано, що діти беруть участь в якихось родинних справах, так вони відчувають себе сильними. Важливо, щоб дитина не опинилася в ролі дорослого, щоб така залученість в житті родини не несла тягар відповідальності, — підсумувала психологиня.

Що ще може бути помічним

Режим дня

Це стосується споживання їжі, роботи, навчання,  вирішення хатніх справ та іншого. Це буде допомагати створювати стабільність там, де це можливо.

Режим сну

Це дає сили рухатися протягом дня. Варто старатися лягати спати в один і той же час і так само прокидати приблизно в один і той самий час. 

Рухова активність

Емоційна напруга зумовлює напругу в тілі. Тому прості фізичні вправи та навіть повільна прогулянка сприяють покращенню самопочуття. 

Щоденник

Більш дорослим дітям можна порадити вести щоденник зі своїми переживаннями, виписати на папері свої думки. Це також допомагає звільнитися від переживань . Крім того, згодом перечитавши записане, можна подумати, що із цього ще актуально, а що – ні. Можливо, прийде нове рішення. 

Групи підтримки

Для дітей військовослужбовців проводять групи підтримки. Це можливість побути у колі таких самих дітей, у яких також тато або мама на війні. Це нагода в безпечному середовищі, у супроводі спеціалістів-психологів, поділитися своїми думками та емоційними переживаннями з однолітками, які переживають щось подібне, діляться тим, що їх турбує, що не дає їм спокою, що їх засмучує чи радує. Це також об’єднує, дає відчуття, що ти не самотній/не самотня. Також на таких зустрічах діти можуть дізнатися та спробувати прості техніки саморегуляції, які в подальшому за потреби зможуть самостійно використовувати.

Мріяти

Пригадуйте з дитиною хороші моменти. Роздивляйтеся сімейні фото, розповідайте дитині веселі родинні історії. Це також єднає. І дозволяйте собі мріяти. Тут варто уникати обговорення конкретних дат, але обговорювати спільні плани та мрії можна.

Відновлювати власні сили

В ситуації, коли один із батьків на війні, на плечі іншого дорослого лягає більше відповідальності та обов’язків. Тому треба, щоб сил вистачало на підтримку себе і дитини/дітей. Дорослим важливо шукати можливості, щоб турбуватися про себе.

Можна поміркувати, що з доступного зараз може стати для дорослих додатковою підтримкою. Це може бути будь-яке заняття, яке приносить задоволення.

Також підтримуючим може бути спілкування у колі матусь чи в групах підтримки дружин військовослужбовців. Команда ГО “Громадський рух “Жіноча Сила України” в рамках проєкту “Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців” безкоштовно проводить групи підтримки дружин та окремо для матерів захисників. Такі онлайн зустрічі є простором для спілкування жінок, що переживають схожі життєві виклики. Тут учасниці можуть покращити свій емоційний стан, відчути взаємопідтримку, навчитися підтримувати себе, свого військового, своїх дітей та близьких.

Також рідні військовослужбовців можуть звернутися за підтримкою на кризову телефонну лінію 0 800 332 720 для безкоштовних консультацій із соціальних питань та для психологічної підтримки. Дзвінки приймають з 10:00 до 20:00 щодня, без вихідних. Разом легше долати виклики.