Військові на передовій боронять не лише незалежність України та наші життя, а й нашу самоідентичність, слово українське. Ракети летять на українські лікарні, школи й друкарні, а українці передають на фронт книжки. І там, близько від ворога, читають твори класиків і сучасних письменників, там створюються бібліотеки. 

Бібліотека 5-ї Слобожанської бригади, що з 2015 року увійшла до складу Національної гвардії України, збиралася чи не з перших років існування бригади. З 2020-го хорошим другом 5-ї Слобожанської бригади стало видавництво “Ранок”. Перші два роки книжки від видавництва приходили щокварталу, а з початком широкомасштабного вторгнення 2022-го — майже щомісяця. 

Як зазначила бібліотекарка частини Лілія Саютіна, з початком широкомасштабної війни до бригади долучалося багато людей, які були цивільними. Кожен із них займався своєю улюбленою справою. Тому асортимент книжок, які видавництво “Ранок” почало передавати бригаді, значно розширився: класика сучасної літератури, детективи, фентезі, історичні огляди, популярна література з психології, економіки, управлінням бізнесом. Значна частка нових книг надрукована англійською.

Ми поспілкувалися з трьома воїнами 5-ї Слобожанської бригади і розпитали у них про літературні уподобання, читацькі звички, улюблені фрази з книг та чи є ву них час та бажання читати. 

“Якщо ми не козаки, то й Дніпро не річка”

Воїн з позивним Пастор у Національній гвардії України з 2022 року. До цього кілька останніх років перебував здебільшого за кордоном: працював, подорожував. На початку війни приїхав в Україну, і щойно з’явилася можливість служити, пішов добровольцем.

Як зізнається воїн, читання вдома та на фронті різниться. Вдома руки тягнуться до книги, коли є потреба щось з’ясувати, підтвердити свою думку або її спростувати, щось пригадати чи знайти відповіді на певні питання. А ось на фронті книга — це передусім розвантаження від подій, спосіб відволіктися та поринути в інші світи. 

“Своїми” Пастор називає видання науково-популярної літератури, книги з психології, ведення бізнесу.  

Безперечну перевагу віддає паперовій книзі. Має зошит, в якому нотує фрази з книжок, що сподобалися чи примусили замислитися. Однією з таких фраз воїн поділився з нами. Звучить вона так “Якщо ми не козаки, то й  Дніпро не річка”. Каже, прочитав її в одній з книжок, переклав на українську і тепер вона морально підтримує його. 

А з книг, що вразили чи здивували останнім часом, Пастор назвав книгу “Шепіт” Ізабель Абеді. Зізнався, що давно чув про неї і хотів прочитати, але все руки не доходили. І ось нарешті знайшов для неї час.

 

Мріє про те, що колись хтось знайде час і напише книгу з правдивою та цілісною історією України, бо ще на таке видання він не натрапив. А прочитати таку книгу дуже хотілося б!

“Або будь найкращим, або йди”

Крава — такий позивний вибрав для себе воїн, який у звичайному житті був відданий своїй палкій пристрасті — футболу. Грав на позиції опірного захисника і навіть свій приватний бізнес пов’язав із футболом — продавав товари для цього виду спорту. 

Друга пристрасть Крави — читання. Зазвичай читає перед засинанням, але, звісно, в останні роки часу на це небагато. Читає щоразу, як є вільний час. Траплялося, читав і в окопах. А коли після поранення потрапив у шпиталь, то вже там сповна насолодився часом з книгою наодинці. 

У шпиталі друг подарував Краві книгу Валерія Маркуса на військову тематику. І, як ділиться з нами воїн, ця книга його дуже вразила. “Ця книга про те, як бути лідером, командиром, дотримуватися військової дисципліни, мотивувати себе й інших. Я багато чого навчився з неї і тепер передаю ці знання та думки своїм підлеглим та товаришам”, — розказує Крава. 

Коли ми попросили згадати фразу з книги, що сподобалася чи вразила, книголюб згадав вислів з книги Роберта Шарма ”Або будь найкращим, або йди” і зізнався, що взяв цю фразу за життєве кредо і намагається всюди бути найкращим.  

А ще Крава поділився з нами своєю мрією. Новою мрією. “Мій друг Дербіло Антон загинув у Кремінній. А я знаю, що він хотів після перемоги написати книгу. Але не судилося. Тож тепер я маю завдання — написати ту книгу, про яку мріяв він”. 

Фрази, що підтримують мене? Це вже залишилось у минулому…

Повага до друкованого видання у воїна з позивним Моделіст від батьків. Він виріс у родині поліграфістів і був з дитинства навчений бережно ставитися до книг. Вирісши, пішов їхніми стопами, став працював у поліграфії, займався дизайном макетів та підготовкою до друку. День 24 лютого 2024 року став переломним, з колишнім професійним життям він покінчив, бо став воїном НГУ. 

“Можливості читати художню літературу так, як раніше, майже немає. Більше — настанови, накази тощо. А якщо вдається знайти час, то читаю насамперед для того, щоб якось розслабитися, відволіктись”, — ділиться з нами Моделіст. І дивує зізнанням, що, попри поліграфічний досвід, віддає перевагу книжкам електронним: завантажує і читає їх з телефону. 

На запитання про твір, що вразив, одразу пригадує дует харківських письменників-фантастів, що пишуть під псевдонимом Геенрі Лайон Олді. 

“Це гарні й захопливі книги, серед яких одну найкращу мені вибрати досить складно. Ну, може збірка “Пентакль”. Я дуже б хотів, щоб вона була екранізована, то  був би великий й цікавий серіал”. 

А коли ми запитали про улюблену фразу з книги, що вразила, сподобалася чи підтримує у житті, воїн розгубився і з сумом сказав, що таких фраз наразі немає. “Це залишилося у минулому”, — додав він. 

Щиро бажаємо нашим воїнам, щоб якомога швидше у їхньому житті знову з’явилася можливість за допомогою книжок дізнаватися про цікаві історії цього світу та поринати у вигадані світи. І дякуємо за те, що вони ціною свого життя рятують цей світ для нас — світ, де слово українське живе й процвітає!