Анастасія Ніколаєнко
У видавництві «Vivat» вийшла друком книга Євгенії Подобної «Її війна. 25 історій про сміливість, силу і любов». Дизайн обкладинки розробив Нікіта Тітов, ілюстрації — Тетяни Копитової
Чи є місце для любові та співчуття у підвалах зруйнованого росіянами Маріуполя? Чи може вдячність за час із коханим бути більшою за горе від його втрати на війні? Що дає сили підтримувати людей, які щойно вирвалися з окупації, коли в ці самі хвилини твій син переживає пекло на «Азовсталі»? І як це — приймати в цей світ дитя, коли за вікном обстріли, а вдома ні світла, ні води?
У цій книжці звучать голоси двадцяти п’яти жінок — військових, медиків, волонтерок, переселенок, журналісток, — жінок, які пройшли полон або які чекають із полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на цій війні, але мають стільки сили й любові, що діляться ними з іншими.
У цих історіях багато болю: обстрілів, підвалів, ран, вибухів, смерті, — але так само в них багато світла: вдячності, віри, доброти, любові та — головного — надії. Кожна історія — унікальна, але водночас усі вони — про наш спільний досвід цієї війни, про наші спільні рани і сподівання.
У книжці вміщено історії: Валерії Зеленської, Ольги Меняйло, Ірини Язової, Анастасії Заудальської, Валерії “Оси” Васильченко, Лесі “Карамельки”, Анастасії Блищик, Ярини Чорногуз, Ірини Юрченко, Вікторії Головіної, Олени Петяк, Аліни Смоленської, Ярини Мелентьєвої, Олександри Безсмертної, Оксани Чорної, Євгенії Вірлич, Олени Авілової, Тамари (Ізюм), Ольги Мазенкової, Оксани Бондар, Ірини Рибакової, Наталії Попової, Євгенії Таліновської, Олени Розвадовської.
Слова про те, що війна — не жіноча справа, відходять у минуле. Адже зараз у ЗСУ служать близько 43 000 захисниць. Тож ця книжка — це можливість почути їхні голоси з фронту. А також історії тих жінок, які тримають наш тил — волонтерок, медикинь та інших.
Щирість та глибина цієї публіцистичної збірки захоплюють з першої сторінки. Вона дає читачеві відчути не лише біль героїнь, але й їхню всеохопну віру в майбутню Перемогу.
Цитата із книжки «Її війна»:
«Перше запитання я ставлю, згрупувавшись, як перед ударом, готуючись до болю, але водночас з великим страхом завдати болю співрозмовниці. А вже через дві години я виходжу з кафе із зовсім іншим настроєм. В Олі було стільки сили та світла, що я відчула, як після цієї розмови сама стала сильнішою. Відтоді не було сумнівів, що ця книжка таки має бути написана, бо я дуже хочу, щоб такі історії були почуті.
Сила і світло — ці два слова я згадуватиму після кожного інтерв’ю, бо вони абсолютно про кожну героїню цієї книги».
Про авторку
Євгенія Подобна – журналістка, воєнна кореспондентка, науковиця. Лауреатка Шевченківської премії 2020 року за збірку спогадів «Дівчата зрізають коси». Кандидатка наук із соціальних комунікацій. Авторка восьми документальних фільмів і шести книжок.