Вірш дня: а потім ми повернулися в дім, який нас чекав

Катерина Балашова, молода українська поетка, що народилася в Луганську. Її вірші сповнені тендітних сплетінь знайомих із дитинства скарбів, ароматів та образів.  Катерина співзасновниця поетичного простору o.poetry в Києво-Могилянській академії та онлайн-проєкту re:virsh, що просуває поезію у стилі blackout. 

Я зазнала впливу війни ще у 2014 році, коли моя сім’я була змушена вперше в житті залишити рідне місто й почати жити в невідомому для нас Львові. З тих пір я регулярно рефлексувала свій досвід переселенки у своїх текстах, малюнках, колажах, досліджуючи його вплив на своє дорослішання й формування особистості.

а потім ми повернулися в дім,

який нас чекав.

і це було найдивовижніше з див:

хто звелів йому хитко стояти

на крихкій камінній долоні?

Реєструйся на MRKTNG марафон 2026 «Підкреслити головне»!

Довіра більше не виникає зі слів — лише з дій. Аудиторія змінюється швидше, ніж бренди встигають реагувати.

3 червня — про маркетинг, що враховує контекст, поведінку аудиторії і реальні сенси.

У програмі — панельні дискусії про виклики ринку, подкаст просто на сцені, нон-стоп лекції від топів ринку, розбір кейсів українських брендів і багато нетворкінгу.

чому він не розщепився зсередини

у простиглий каркас із цегли,

щойно ми вийшли за межі,

забравши своє густе мовчання,

спаковане в коробки з нової пошти?

чому підлога лащиться так,

ніби нічого не сталося,

а фіранки торкаються обличчя й рук,

мов тюлеві кішки хвостами з мережива?

цей дім урчить, самотній-голодний,

ніби радіє, що знайшов дорогу до нас;

плекавши наш відгомін, кімнати

обійняли собою наші речі й риси.

і ми посадили наші змертвілі тіла

за теплий обідній стіл,

поклали їх у шепіт води у ванній,

щоби опісля скрутитися

в утробній темряві ліжка

з надією народитися

вранці.