Редактор WOMO.ua1928 рік. Кінематограф перебуває на порозі звукової революції. Але саме цього року в кіно з’являється одна з найвизначніших картин німого кіно – пронизлива драма Карла Теодора Дреєра «Страсті Жанни д’Арк». Центральною фігурою картини була не лише історична постать Жанни д’Арк. Виконавиця головної ролі акторка Рене Фальконетті вперше та востаннє у своїй кар’єрі з’явилась на екрані.
Ця стрічка стала переломною в кіномистецтві. А історії Жанни та Рене переплелися в складному мереживі віри, страждання та жертовності. Фільм Дреєра увіковічнив легенду Жанни. Водночас він створив кінематографічний портрет жінки, що залишила по собі шрам у світовій історії кіно.
Символ віри та жертовності
Жанна д’Арк, відома як Орлеанська діва, одна з найвизначніших постатей французької історії. Народжена в 1412 році у Лотарингії, дівчинка з дитинства жила в оточенні суворої сільської реальності. Втім, Жанна не була звичайною дитиною, адже, як сама розповідала, мала видіння святих, що закликали її врятувати Францію. Тож у 17 років, перевдягнувшись у чоловічий одяг, вона вирушила до двору дофіна Карла VII, щоб переконати його довірити їй командування військом. І в неї це вийшло.
Під керівництвом Жанни д’Арк французькі війська здобули низку перемог. Зокрема вони звільнили Орлеан в 1429 році, що стало символічним поворотом у Столітній війні. Шлях крізь тріумфи та поразки привів її до статусу легенди. Але на Діву чекала трагічна доля – в 1431 році її, засуджену за єресь, спалили на вогнищі в Руані. Смерть Жанни д’Арк стала актом безпрецедентної несправедливості. Проте згодом її канонізували і назвали символом національного опору.
Орлеанська діва – втілення віри, мужності та непохитності перед обличчям несправедливості. Вона була жінкою, яка прийняла свою долю з непохитною вірою, навіть коли її обернули на жертву політичних і релігійних інтриг.
Акторка, що принесла себе в жертву мистецтву
Марія Фальконетті, відома як Рене Фальконетті, народилася в 1892 році в Італії, але виросла у Франції. До ролі в «Страстях Жанни д’Арк» вона мала скромний акторський досвід у театрі. Її незаангажованість у кінематографі привабила Карла Теодора Дреєра, який шукав нове обличчя для втілення Жанни.
Режисер був відомий своїм перфекціонізмом та прискіпливістю, зйомки для Рене стали справжнім випробуванням. Дреєр прагнув від акторки повного психологічного занурення в роль. Він вибудовував фільм на крупних кадрах, щоб максимально оголити емоційний спектр акторки. Подекуди зйомки з численними дублями перетворювалися на справжні тортури, і Рене часто перебувала на межі нервового зриву.
Методи режисера дали свої плоди – гра Фальконетті стала революційною. Вона змогла передати неймовірну силу духу та страждання Жанни без надмірних зовнішніх ефектів – виключно поглядом і мімікою. Згодом акторка зізналась, що цей фільм її зовсім виснажив. Після зйомок вона потрапила до психіатричної клініки з важким нервовим зривом. Більше Рене ніколи не знімалась у кіно, надаючи перевагу театру.
Перетин доль
Дві жінки стали жертвами свого часу. Жанна — політичних конфліктів і релігійних упереджень, Фальконетті — жорстоких умов кіноіндустрії того періоду. Але вони обидві повністю віддали себе своїй місії, заплативши за це надвелику ціну.
Жанна розплатилась життям за ідею, в яку вірила, але залишила по собі безсмертну легенду. Фальконетті втратила себе як акторку й підірвала психічне здоров’я, але її гра стала каноном акторської майстерності. Їхні історії — дві версії одного архетипу — жінки, яка заради вищої мети та ідеалів без вагань жертвує собою.