Анастасія НіколаєнкоВи коли-небудь задумувались, чому одна розмова з дитиною залишає тепло в серці, а інша — лише безліч запитань і нерозуміння? Спілкування з дітьми — це не лише слова, це мистецтво, яке потребує особливих знань і вміння. Ця книга озброїть вас важливими навичками, які допоможуть встановити глибокий зв’язок з вашими дітьми на будь-якому етапі їхнього розвитку.
Ця книга навчить вас не просто говорити з дітьми, а й слухати їх, розуміти і підтримувати на кожному етапі їхнього розвитку. Адже саме розмови формують майбутнє вашої дитини, роблячи її більш відкритою, самостійною і готовою до будь-яких викликів життя.
Про авторку:
Ребекка Ролланд — лекторка Гарвардської вищої школи освіти та викладачка Гарвардської медичної школи, фахівчиня з усної та письмової мови у відділенні неврології Бостонської дитячої лікарні. Вона також працює радницею з розробки навчальних програм для Світового банку. Живе в Бостоні з чоловіком і двома дітьми.
Публікуємо уривок із книги:
Хороша розмова
Коли востаннє у вас була хороша розмова з вашою дитиною чи дітьми?
Я не маю на увазі філософську дискусію — радше розмову, що заінтригувала або здивувала, змусила задуматися чи копнути глибше. Розмову, що допомогла вам порозумітися, зблизитися чи вирішити суперечку. Розмову, в якій ви обоє були залученими і легко й приємно продовжували думку одне одного. Розмову, що змусила вас розсміятися або яку ви забули, а дитина нагадала вам про неї пізніше, поділившись отриманими тоді знаннями чи осмисленнями. Або просто розмову, яка дала вам змогу розслабитися та насолодитися компанією одне одного.
У розмові, про яку я запитую, не йшлося про незроблене домашнє завдання, розкиданий одяг, розклад уроків і спортивних секцій на завтра, хто кого завозить чи ще якісь побутові логістичні речі. Цією розмовою ви не підганяли дитину в басейн, не перепитували свого шестикласника, чи взяв він скрипку, не уточнювали про надісланий дозвіл або чи взувся ваш малюк. Ви не ставили в ній «контрольних запитань»: як минуло святкування дня народження, чи сподобалося бавитися з друзями, чи добре написали контрольну, чи виграли баскетбольний матч.
Якщо вам вдалося пригадати одну чудову розмову, спробуйте віднайти в пам’яті й інші. Згадайте деталі. Як давно вони відбулися? Як часто вони стаються, якщо порівнювати з побутовими бесідами?
Не картайте себе, якщо ця вправа далася вам важко. Ви не єдині. Майже всі ми щодня розмовляємо зі своїми дітьми. Вислуховуємо їхні нарікання чи захоплені враження. Намагаємося бути терплячими. Докладаємо максимальних зусиль. Та все ж наші розмови часто залишаються банальними й буденними. Ми відволікаємося. Ми зосереджуємося на тому, щоб донести свої думки, але менш уважні до того, як ми говоримо чи як діти почули сказане нами. І як наслідок — пропускаємо можливості для розмов, у яких можна говорити на рівні дитини і які розгортаються крок за кроком, у яких діти або отримують поступові осмислення, або роблять великі ривки в розумінні. Правда в тому, що якщо ми приділятимемо час слуханню, це відкриватиме дітям численні можливості не лише для правильних відповідей чи виконання наших указівок, а й для виходу за межі: будувати креативні зв’язки в голові, по-новому проявляти емпатію чи ставити під сумнів існуючі переконання. У цьому просторі виникає місце для несподіванок — викликів для дітей, а для нас — це відчуття залученості й нагода гарненько посміятися.
Натомість ми, маючи найщиріші наміри, часто зосереджуємося на тому, щоб забезпечити своїм дітям успіх тут-і-зараз. Дуже багато розмов стосується насамперед логістики, графіків, планування заходів, запитань про домашнє завдання, дитячих свят, спортивних результатів і шкільних оцінок. Вони про те, що потрібно зробити сьогодні, а що — завтра. І про те, щоб усе трималося на плаву, а завдання виконувалися. Нам бракує часу зупинитися й поговорити (і подовжити приготування вечері, виконання домашніх завдань чи прибирання).
Але, упускаючи глибокі розмови з дітьми, ми втрачаємо можливості допомогти їм віднайти себе й досягнути успіху — як зараз, так і в тривалій перспективі. Успіх — не те саме, що результативність. Істинний успіх приходить не тільки з виграними футбольними матчами й хорошими оцінками за контрольні, а також із вихованням таких навичок, як емпатія і креативність. Вони стануть у нагоді вашим дітям і в теперішній момент, і в майбутньому. Тому якщо ми хочемо виростити успішних дітей і вибудувати міцний зв’язок із ними, то ці розмови — найпотрібніші. Ба більше: саме таких розмов часто прагнуть і самі діти, навіть якщо не завжди про це говорять. Дитині будь-якого віку хочеться, щоб її чули й розуміли.