Оксана ХромоваЩороку церемонія вручення премії «Оскар» стає не лише святом кіно, а й дзеркалом соціальних, культурних і політичних тенденцій. Попри те, що інтерес до заходу поступово згасає, цей майданчик залишається надважливим для країн, які прагнуть донести свої історії до світу. Для України це можливість не лише демонструвати досягнення кінематографу, але й нагадувати про нашу боротьбу за свободу. Але що очікувати від цьогорічного «Оскара» та чому він все ще важливий для нас? Розповідає Марина Каплун, Head of Content платформи кіно та телебачення Київстар ТБ.
Перш за все, світова спільнота щороку все менше зважає на саму церемонію «Оскар». На мій погляд, цьогорічна також буде не винятком. Це зумовлено низкою причин: від наслідків страшних пожеж у Голлівуді до відсутності яскравих, масштабних заяв чи інновацій у процесі номінування. Гучні «Не цікаво!» лунають дедалі частіше від глядачів, які відчувають втому від прогнозованих рішень Академії. Проте це зовсім не означає, що такі церемонії втратили свою цінність. Особливо для України, яка зараз бореться за своє майбутнє, «Оскар» — це потужний майданчик для нагадування світу про нашу боротьбу.
Минулого року це стало очевидним, коли стрічка «20 днів у Маріуполі» отримала «Оскар» за найкращий документальний фільм. Але найважливіше — це можливість для режисера Мстислава Чернова підняти важливу дискусію на глобальній арені, переконливо донісши правду про те, що відбувається на нашій землі.
Нинішній рік також може стати можливістю для українських фільмів, адже одразу кілька потрапили до лонг-листа номінантів. І навіть якщо перемога не буде досягнута, сам факт участі — це вже зрушення у контексті культурної дипломатії. Потрібно працювати над тим, щоб такі майданчики залишалися актуальними й використовувалися для підвищення свідомості суспільства про важливі питання. Лише так можна змінити їхній образ як архаїчних і віддалених від реальності подій.
Найкращий фільм року
Список номінантів засмучує наявністю стрічки з російським кастом, яка вже забрала свою нагороду і в Каннах. Не новина, що країна-агресор досі присутня на міжнародних культурних майданчиках, де збирає нагороди і, чомусь, захоплення. Особлива увага до цієї стрічки є додатковим мінусом цьогорічної церемонії для української аудиторії.
Серед головних претендентів на “Оскар 2025” виділяють:
- «Емілія Перес»
- «Дюна: Частина друга»
- «Конклав»
- «Анора»
- «Бруталіст»
Акцентуємо увагу на двох стрічках, кожна з яких зосереджується на складних переживаннях особистості в соціумі: «Емілія Перес» та «Бруталіст».
«Емілія Перес»
Кримінальна драма Жака Одіара, яка вже вразила критиків своєю інноваційністю та акторськими досягненнями. Фільм здобув визнання на Каннському фестивалі, де нагороду за найкращу жіночу роль поділили одразу чотири акторки. Картина також отримала відзнаки Європейської кіноакадемії за найкращу жіночу роль, режисуру та найкращий фільм. Критики у захваті, проте не всі глядачі підтримали фільм квитком у кіно. На мій погляд, фільм отримає свою нагороду, але в іншій номінації.
«Бруталіст»
Однозначно претендент на золоту статуетку. Історична драма Брейді Корбета, яка вже здобула нагороди на «Золотому глобусі». Фільм вражає масштабом та глибиною сюжету, який сьогодні є надактуальним. Це масштабна та глибока стрічка, що порушує актуальні теми адаптації, творчості та пошуку себе. Майже чотири години хронометражу та сім років знімань: творці зробили стрічку справжньою епопеєю. Окремо маю відзначити гру Едрієна Броуді. Всі чекали від нього визначної ролі після «Піаніста», і це саме той перформанс. Оскарівський комітет не оминає такі роботи увагою, тож можемо прогнозувати високий шанс на успіх.
Найкраща режисура
Серед претендентів на «Найкращу режисуру» виділяють:
- Жак Одіар («Емілія Перес»)
- Шон Бейкер («Анора»)
- Бреді Корбет («Бруталіст»)
- Коралі Фарже («Субстанція»)
- Джеймс Менголд («Боб Ділан: Нікому не відомий»)
Фаворити: Жак Одіар та Бреді Корбет. «Оскар 2025» за найкращу режисуру, ймовірно, дістанеться Бреді Корбету, враховуючи успіх «Бруталіста» на попередніх фестивалях і глобальне визнання. Водночас Жак Одіар має всі шанси здобути нагороду в іншій категорії або бути серйозним конкурентом у цій.
Жак Одіар продовжує показувати майстерність у створенні глибоких та емоційно насичених фільмів. Його робота над «Емілією Перес» демонструє його найкращі вміння та досягнутий рівень професіоналізму. Комітет відзначить новий підхід до жанру та, звичайно ж, соціальний підтекст стрічки.
Бреді Корбет вже забрав нагороду за кращу режисуру на Золотому глобусі. Тож, вірогідно на нього чекає й “Оскар 2025”. Що не дивно, адже кропітка робота над «Бруталістом» не пройде не поміченою і однозначно матиме вплив. Фільм не лише технічно якісний, але досліджує складні теми особистості з її амбіціями та суспільного визнання. Все це робить Корбета фаворитом серед режисерів.
Найкращий анімаційний повнометражний фільм
Серед претендентів на «Найкращий анімаційний фільм» виділяються:
- «Думками навиворіт 2» (Inside Out 2)
- «Потік» (Flow)
- «Дикий робот» (The Wild Robot)
Між двома касовими хітами опинився ніжний і чуттєвий «Потік». Ця анімація значно відрізняється від конкурентів. Проте, ймовірно, стрічка ще не отримає своєї заслуженої нагороди. Проте сам факт потрапляння до шорт-листа номінантів є важливим досягненням для творців.
Анімація сьогодні справді перенасичена сиквелами, франшизами та копіюванням успішних касових формул. Дуже рідко з’являються оригінальні й сміливі історії, які вносять щось нове в індустрію.
Між «Думками навиворіт 2» та «Диким роботом» я все ж тяжію до другого. Адже він є більш свіжим та за своєю простотою приховує ті сенси, які торкаються кожного, не залежно від віку. Візуальна естетика та історія взаємодії природи й технологій додають фільму унікальності.
Найкращий міжнародний художній фільм
Серед претендентів на «Найкращий міжнародний фільм» виділяються:
- «Я все ще тут» (I’m Still Here) – Бразилія
- «Вермільйо» (Vermiglio) – Італія
- «Кнікап» (Kneecap) – Ірландія
- «Емілія Перес» (Emilia Pérez) – Франція
Саме тут я вбачаю перемогу стрічки «Емілія Перес». Проте маю також відзначити «Я все ще тут» — зворушливу драму з Бразилії. Стрічка поєднує особисту трагедію з ширшим соціально-політичним контекстом, тема зрозуміла на будь-якому континенті. Фільм також був номінований на премію «Золотий глобус» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Найкращий документальний повнометражний фільм
Серед претендентів на «Найкращий документальний фільм» виділяються:
- «Немає іншої землі» (No Other Land)
- «Дочки» (Daughters)
- «Порцелянова війна» (Porcelain War)
Уся Україна, звичайно ж, вболіває за «Порцелянову війну». Нам необхідний “Оскар 2025” та вихід на сцену з промовою (яку сподіваємось, не виріжуть з міжнародної версії трансляції). Цей документальний фільм розповідає про культурний спротив України в умовах війни, акцентуючи на збереженні мистецької спадщини, зруйнованої війною.
Критики ж ставлять на «Немає іншої землі». Ця стрічка досліджує соціальну кризу в регіоні та показує дуже несподіваний палестино-ізраїльський союз волонтерів. Перемогу прогнозують через віддзеркалення фільмом проблем усього людства та якість роботи в цілому.