Оксана Хромова24 лютого в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки відбулась знакова вистава “Блокпост”. Написана за п’єсою Антона Несміянова, вона нагадала кожному глядачеві про події лютого 2022 року.
Той чорний ранок назавжди перевернув життя українців. Тож минулого вечора на Новій сцені протягом кількох годин оживали спогади з минулого, яке триває і зараз. А долі сценічних героїв перепліталися з їхніми прототипами з реального життя.
Напередодні соцмережі заповнили спогади користувачів про відчуття, пов’язані з початком повномасштабного вторгнення. Біль, страх, безпорадність, злість і сподівання, мабуть, найчастіші слова, які зустрічаються в дописах. І в цьому сенсі «Блокпост», певною мірою, унікальна п’єса. Вона була написана за свідченнями очевидців і зіграна вже в перші тижні війни. В ній закарбувались справжні емоції людей, в яких просто не було часу на переосмислення того, що відбувається. І вчора майже кожний глядач міг впізнати серед героїв себе, або відчути думки, які тоді виникали.
«Знаєш таке слово – «мирняк»? Це мирні мешканці. Жінки, діти, старенькі – і уяви, вони ще хвилину тому просто жили, як завжди, своїм життям, а тут р-а-а-а-з – і немає того життя, є війна. І вони не розуміють – за що, чому, наскільки це…. От я, наприклад, підготовлений та з досвідом, то знаю, що мені перед боєм робити, що в бою. А вони, мирні не розуміють нічого, продовжують жити те своє життя, а його вже не стало. Так швидко, що вони і не відчули. І ось коли відступаєш та їх залишаєш, якщо так склалося – то і є найстрашніше. Вони дивляться на тебе, як на Бога, який їх світ зруйнував, та й повертається собі на небо. А заради чого зруйнував і що робити далі – не сказав…», – промовляє на блокпосту Той, хто воював.
І після цих слів розумієш, що так воно насправді й було.
Про “Блокпост”
Вперше п’єсу Антона Несміянова поставили в Києві на початку травня 2022 року. Це відбулось в рамках проєкту драматургічних читань «Ми з України». Тоді після прем’єри режисер Олександр Степанцов згадував:
«У таких текстах, як «Блокпост», закарбований біль миті, нашого теперішнього воєнного дня, там є і живі рани, що ятрять кожному, і щирі емоції та творчий неспокій сучасних молодих авторів. Мене щиро вразило, що під час нашого першого показу «Блокпосту» переповнений зал одночасно дихав і жив з нашими акторами, з трагічною темою, з воєнною історією».
Згодом текст переклали на кілька європейських мов. А в листопаді 2024 року у Тімішоарі режисер втілив виставу за підтримки художника-постановника Олени Дробної та румунських акторів.
Вчора “Блокпост” знов повернувся на сцену, де відбувся вперше, тепер – в експериментальному форматі одночасного показу на театральній сцені та онлайн. Після вистави запрошені гості зі сцени ділились своїми спогадами із глядачами. Актор і військовослужбовець Юрій Кухаренко, акторка Олена Кравець і шеф-редактор видання «Бабель» Катерина Коберник розповідали про власні відчуття, особисті тригери та сподівання. Модератором бесіди став ведучий «Сніданку з 1+1» та «Аргументу кіно» Єгор Гордєєв, який першим повідомив про початок війни у телеефірі в 2022 році.
Не обійшлося і без гострих моментів, одним з яких було мовне питання. Саме воно, здається, стало тим спусковим гачком, яке певною мірою нівелювало початковий задум всіх причетних митців, а попереднє питання про єдність українців немов повисло в повітрі. Втім, це може стати ще однією спробою для кожного переосмислити враження, приборкати пристрасті та відрефлексувати. І ще раз подякувати театру за спільні спогади про пережите минуле 24 лютого 2022 року під назвою “Блокпост”. Здається, він вже став помітною частиною театральної драматичної історії на тему сучасної війни.