Оксана ХромоваВійна та стрімкі суспільні зміни змушують українців відкривати для себе теми, які ще донедавна залишалися під завісою табу. Сексуальна освіта, тілесність, ментальне здоров’я — сьогодні це не просто важливі питання, а життєва необхідність.
Одна з тих, хто активно змінює уявлення суспільства про ці теми, — Юлія Ярмоленко. Відома експертка з сексуальної просвіти, авторка книги «Без маячні про перші місячні» та натхненниця просвітницьких проєктів, вона проводить лекції як в Україні, так і за кордоном, допомагаючи дітям і дорослим краще розуміти своє тіло та сексуальність.
29-30 березня у Києві Юлія стане однією з ключових спікерок фестивалю «МІЙ ФЕСТ» — першого в Україні заходу, який поєднає теми ментального здоров’я, сексуальної культури та гармонійних стосунків. Фестиваль створить безпечний простір для відвертих розмов, які давно на часі, але досі замовчувалися.
У своєму інтерв’ю Юлія поділилася думками про те, як війна змінила ставлення до секс-просвіти, чому ми почали по-новому сприймати своє тіло, а також що чекає на сексуальну освіту в Україні. Особливу увагу вона приділила питанням дитячої просвіти, а також підтримки людей, які пережили травми та поранення. Ця розмова — про розуміння, прийняття та шлях до більш здорового суспільства.
Ваша діяльність відзначається відкритістю до тем, які в українському суспільстві часто табуюються. Як змінилося ставлення до сексуальної освіти в Україні за останні роки? Чи є помітні зміни після повномасштабного вторгнення?
Бачу позитивні зміни за останні 10 років. У 2015 році я почала проводити лекції із секс-просвіти для підлітків і дорослих, і між цими двома датами величезна різниця. І батьки, і діти стали більш обізнаними у питаннях безпеки, законодавства, тілесності, сексуальності, здоровʼя, згоди. Це тішить. У 2015 році українською була лише одна книжка для дітей «Про це», а зараз у нас є величезний вибір на будь-який вік, на різні теми, із різним поданням, перекладені з різних мов.
У 2023 році петиція про необхідність впровадження секс-просвіти у школах набрала 25 тисяч голосів, і це теж свідчення того, що суспільство майже готове до цього кроку.
«МІЙ ФЕСТ» зосереджує увагу на психологічній підтримці під час війни. Як, на вашу думку, війна впливає на сприйняття власного тіла та сексуальність українців?
Для більшості людей питання сексу і сексуальності відійшло на другий, третій чи десятий план. І це нормально. Коли ми боремося за виживання та існування, живемо під обстрілами, читаємо ледь не щодня жахливі новини, ми не можемо одномоментно перемкнутися на секс, навіть якщо дуже хочеться. Стрес негативно впливає на лібідо. Бачила дослідження, що тільки у 15% людей під час стресу лібідо підвищується. А так було б цікаво побачити результати досліджень щодо цього питання.
Ви проводите лекції як в Україні, так і за кордоном. Чи помічаєте різницю у сприйнятті сексуальної освіти українцями, які залишаються в країні, та тими, хто виїхав?
До мене на лекції приходять ті, хто зацікавлений у секс-просвіті, хто й так уже досить обізнаний чи обізнана в цій темі, кого вже не треба переконувати у важливості цієї теми. Тому різниці я не помічала. Багато хто із моїх підписниць, які виїхали в Європу, час від часу надсилають мені якісь цікаві матеріали з уроків із секс-просвіти Великої Британії, Німеччини, Швеції, Нідерландів — те, що їх приємно здивувало й потішило.
На фестивалі говоритимуть про формування нової сексуальної культури. Яким ви бачите майбутнє сексуальної освіти в Україні?
Вдало інтегрувати секс-просвіту в українські школи можна тільки після певних змін у суспільстві. На жаль, ще й досі у коментарях під новинами про зґвалтування звинувачують постраждалу, обговорюють її зовнішність, вбрання, «моральні якості», а ґвалтівник/злочинець залишається у тіні. У нас досі вважається, що неповнолітня дитина може звабити дорослого чоловіка, хоча відповідальність за секс із дитиною завжди несе повнолітня людина. У нас досі не розуміють, що таке дисбаланс влади і чому студентки мовчать про домагання викладачів. Ось ці речі є ключовими. Як тільки більшість українців усвідомить, що таке концепція згоди у сексі, так і з секс-просвітою усе стане краще.
Тема “Любов до себе та тілесність” особливо актуальна сьогодні. Як навчити дітей розуміти та приймати своє тіло в умовах постійних стресів та тривоги?
Підлітковий вік і без війни дуже стресовий період сам по собі. Дуже важливо, щоб діти мали поруч безпечних дорослих, до яких можна звернутися по допомогу, пораду, просто поговорити на важливі для них теми. Важливо, щоб вони відчували до себе повагу, рівне ставлення, що їхня думка почута й врахована. Класно, якщо вони ходять у якісь спортивні секції чи гуртки, де можна попрацювати з тілом. А ще допомагають приймати себе книжки про дорослішання. Наприклад, «Путівник світом дорослішання» Барбари Петрущак ідеальна для 10-13 років.
Ваша книга “Без маячні про перші місячні” стосується важливого аспекту дорослішання. Що, на вашу думку, найважливіше донести сучасним підліткам про зміни їхнього тіла?
Усе важливо! Причому хлопці мають знати не тільки про своє тіло, а й про фізіологію дівчат. І навпаки. Саме тому я проводжу спільні лекції, щоб вони чули про дорослішання одне одного і не цькували, не висміювали якісь фізіологічні моменти, наприклад, спонтанну ерекцію, яка може статися біля дошки, або плями від менструальних виділень на одязі. Найважливіше, щоб вони знали: з ними все нормально!
Фестиваль порушує питання “Де взяти мотивацію жити?”. Як ви знаходите цю мотивацію, працюючи з такими чутливими темами під час війни?
Для мене лекції та написання книг — спосіб відволіктися, перемикнутися з війни на освіту. Питання безпеки й дорослішання дітей нікуди не зникли від початкуповномасштабного вторгнення (а деякі, навпаки, загострилися, як-от кібербезпека), тому свою діяльність я майже не ставила на паузу. Уже з квітня 2022 року проводила лекції за донати на ЗСУ.
Розкажіть про найбільш неочікувані запитання, які вам доводилося чути від дітей чи батьків на ваших тренінгах?
Від дітей такі питання постійно! Дорослі найчастіше запитують про одне й те ж. А от підлітки часто дивують. Наприклад, колись запитали мене, чи сивіє волосся на лобку. А я навіть ніколи про це не задумувалася! Потім запитали, куди діваються сперматозоїди після вазектомії. І я майже весь день провела в інтернеті, шукаючи відповідь, аж поки не здогадалася написати знайомому андрологу. Часто звучать складні питання: чому дорослі ґвалтують дітей? Або який сенс змушувати когось до сексу, якщо найприємніше, коли партнер чи партнерка щиро хочуть з тобою цим займатися?
У контексті теми “Прийняття себе з травмами та пораненнями”, як ви вважаєте, яку роль відіграє сексуальна просвіта у реабілітації постраждалих від війни?
Поінформованість відіграє надзвичайно важливу роль. Так сталося, що вже під час повномасштабного вторгнення я майже пів року була людиною з інвалідністю. У мене стався розрив кишківника, і я ходила зі стомою (тобто кишківник був виведений на живіт, а калові маси збиралися у мішечок). Часто стому виводять нашим військовим після поранення у живіт. І от основна проблема, з якою я стикнулася, — це відсутність інформації про стому: як за нею доглядати, як полегшити собі якісь побутові завдання, як подорожувати, як приймати себе.
За кордоном є така практика: після того як пацієнту виводять стому, до нього чи неї приходить людина зі стомою і ділиться своїм досвідом, відповідає на всі запитання, навіть найінтимніші, які соромно поставити лікарям. І це, за свідченнями пацієнтів, найцінніше. Зараз мені дуже часто пишуть військові, запитують про стому, і я охоче відповідаю, підтримую, як можу. Тож тут не стільки секспросвіта важлива, скільки люди, які нададуть вичерпну інформацію з усіх питань.