Леся СайкоНаомі Кемпбелл, ікона моди, яка перевернула фешн-індустрію, відзначила своє 55-річчя. Її шлях до вершини був сповнений як тріумфів, так і викликів, але саме вона допомогла змінити уявлення про красу у світі моди.
Народилася Наомі Кемпбелл 22 травня 1970 року в Південному Лондоні. Її виховувала мати, танцівниця ямайського походження Валері Морріс, яка гастролювала по світу. Дитинство Наомі пройшло в Італії. Вже у вісім років дівчинка вперше з’явилася на публіці, знявшись у кліпі Боба Марлі “Is This Love”. З трьох років вона займалася хореографією, присвятивши танцям 13 років життя.
У 1986 році, під час прогулянки лондонським районом Ковент-Гарден, Наомі, тоді ще студентку Академії театрального мистецтва, помітила модельний скаут Бет Болдт. За кілька місяців темношкіра дівчина вже красувалася на обкладинці британського Elle.
У 1987 році вона підписала контракт з Elite Model Management і почала співпрацювати з одним з найбільших французьких брендів Yves Saint Laurent. Дебют на подіумі відбувся того ж року на показі весна/літо Марка Джейкобса.
Боротьба з расизмом та шлях до визнання
На початку своєї кар’єри Кемпбелл неодноразово стикалася з расизмом. У 1988 році вона поскаржилася Іву Сен-Лорану на редакторів французького Vogue, які відмовляли кольоровим моделям, мотивуючи це тим, що “їхня шкіра не приваблює покупців”. Кутюр’є пригрозив відкликати рекламу, якщо Кемпбелл не візьмуть на обкладинку. У серпні 1988 року вона стала першою темношкірою моделлю на обкладинці французького Vogue в його історії, а вже за рік, у вересні 1989 року, вперше з’явилася на обкладинці американського Vogue (вересневий випуск традиційно вважається найважливішим у році).
“Тоді до нас ставилися не так, як до білих моделей. Кілька разів мене намагалися вбрати у костюм покоївки під час зйомки. У цій сфері панувала нерівність”, — згадувала модель.
У січні 1990 року обкладинкою британського Vogue стала знаменита фотографія Пітера Ліндберга, на якій Наомі Кемпбелл з’явилася разом зі всесвітньо відомими манекенницями Крісті Тарлінгтон, Ліндою Євангелістою, Сінді Кроуфорд і Тетяною Патіц.
До цього часу Кемпбелл вже співпрацювала з Versace, Valentino, Roberto Cavalli, Dolce & Gabbana. Її знімали найкращі майстри модної індустрії — Ліндберг, Херб Ріттс і Брюс Вебер. Серед супермоделей дівчина виділялася не лише кольором шкіри, а й харизмою, а також знаменитою “ходою пантери”.
Ера супермоделей та інші таланти
Кемпбелл увійшла в історію як ключова фігура ери супермоделей, до якої також належать Сінді Кроуфорд, Лінда Євангеліста, Клаудія Шиффер і Крісті Тарлінгтон. Часто до них також зараховують Тетяну Патіц і Кейт Мосс, проте саме ця п’ятірка стала культурним феноменом і символом епохи, що переосмислила стандарти гламуру. Їхній колективний вплив вийшов за межі подіумів: у 1990 році вони з’явилися в кліпі Джорджа Майкла “Freedom! ’90”, а 1995-го — у рекламі Versace, знятій Річардом Аведоном.
У 1994 році модель спробувала себе у новому амплуа і випустила R&B-альбом “Baby Woman”, який, щоправда, посів лише 75-те місце у чартах Великої Британії. Найкращим синглом стала композиція “Love and Tears”, що піднялася до 40-ї сходинки.
Загалом альбом зазнав критики, що стало поштовхом до створення премії Naomi Awards, присвяченої найгіршому музичному виступу року, — своєрідної пародії на BRIT Awards. У 1990-х Кемпбелл відзначилася невеликими ролями у комедіях “Рапсодія Маямі”, “Дівчина № 6” і “Бовдур”, а також з’явилася в епізоді серіалу “Нью-Йорк під прикриттям”.
У 1997 році Кемпбелл стала першою темношкірою манекенницею, яка будь-коли відкривала показ Prada. В інтерв’ю Playboy наприкінці 1990-х вона зізнавалася, що працює багато, важко і “коштує кожного заплаченого цента”.
У 1999 році модель підписала свій перший контракт з Cosmopolitan Cosmetics, підрозділом Wella, в рамках якого випустила кілька фірмових ароматів. У 2019 році уклала угоду з NARS Cosmetics.
Виклики, благодійність та визнання
Кар’єра Наомі Кемпбелл не раз затьмарювалася скандалами: її регулярно звинувачували в образах і застосуванні насильства. Перший гучний інцидент стався у 1998 році, коли вона кинула телефон в обличчя асистенту. Справу вдалося врегулювати поза судом, але у 2000-х звинувачень стало більше.
До 2006 року вісім співробітників і партнерів виступили із заявами про знущання з її боку. У 2008 році Кемпбелл була засуджена до 200 годин громадських робіт за напад на поліцейських у лондонському аеропорту Хітроу і оголошена персоною нон-грата у British Airways.
На тлі скандалів супермодель почала втрачати контракти з агентствами, а також приохотилася до заборонених речовин. У 1999 році Кемпбелл лягла у реабілітаційну клініку, де пройшла курс лікування від наркотичної та алкогольної залежностей. Як пізніше зізнавалася манекенниця, вона почала вживати наркотики у 1994 році. Після виходу з клініки Кемпбелл судилася з британським таблоїдом Daily Mirror, який опублікував звіт про її залежність.
Преса пояснювала спалахи гніву Кемпбелл тиском з боку фешн-індустрії та особистими проблемами. За супермоделлю закріпилося прізвисько Чорна Пантера не лише завдяки її красі та грації, а й через ексцентричний характер. Кемпбелл пройшла курси з управління емоціями, публічно вибачилася за свої вчинки і зосередилася на благодійності. У 2010 році вона пожертвувала російським дітям понад 1 мільйон доларів через заснований нею фонд Neon.
У 2013 році Кемпбелл запустила кампанію “Коаліція різноманітності”, спрямовану на збільшення кількості темношкірих моделей на подіумах. Разом з Іман Абдулмаджид і Бетенн Хардісон вона адресувала відкритий лист керівним органам фешн-індустрії у Нью-Йорку, Парижі, Лондоні та Мілані, заявивши про дискримінацію кольорових манекенниць. Протягом наступних п’яти років кількість темношкірих учасниць на Тижнях моди по всьому світу зросла на 40%.
Того ж року Кемпбелл стала наставником у реаліті-шоу “Глянець” (The Face), присвяченому модельному бізнесу. Проєкт тривав два сезони. У 2018 році Рада модельєрів Америки назвала Кемпбелл іконою стилю за внесок у фешн-індустрію та філантропічну діяльність. Через рік зірка подіумів отримала таке ж визнання і від Британської модної ради. У липні 2022 року вона була удостоєна почесного докторського ступеня Університету творчих мистецтв за вплив на світову моду.
У 2005 році супермодель заснувала благодійну організацію Fashion For Relief, яка проводила модні покази та аукціони, збираючи кошти для жертв природних катастроф і глобальних криз. Так, наприклад, у 2005 році проєкт підтримав постраждалих від урагану “Катріна” в США, у 2010 році — від землетрусу на Гаїті. Організація допомагала у боротьбі з COVID-19, а також підтримувала біженців у співпраці з ООН. Кемпбелл залучала до благодійних показів та вечорів зірок першої величини — Каньє Веста, Джастіна Бібера, Джейн Фонду, Періс Хілтон і багатьох інших. Загалом організація зібрала понад 4,5 мільйона фунтів стерлінгів.
У 2024 році стало відомо, що фонд витрачав більшу частину грошей не на благодійність, а також незаконно використовував бренд Дитячого фонду ООН (UNICEF) під час збору коштів на заходах. Опікунів позбавили права займатися благодійністю на терміни від чотирьох до дев’яти років, саму Наомі Кемпбелл відсторонили на п’ять років.
Первісток Кемпбелл з’явився, коли зірці подіуму було вже 50 років. Дочка супермоделі народилася за допомогою сурогатної матері у травні 2021 року, а син — у червні 2023-го. Після другої дитини Кемпбелл заявила, що “уроки минулого зробили її сильнішою”. Того ж року Apple TV+ випустив документальний мінісеріал “Супермоделі”, де вона розкрила залаштунки своєї кар’єри. У червні 2024 року в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні відкрилася виставка “NAOMI in fashion”, присвячена історії життя та творчості Наомі Кемпбелл.
