Леся СайкоМихайло Стельмах (1912-1983) був видатним українським письменником, драматургом, педагогом та фольклористом, який глибоко осмислив життя українського села у своїх творах.
Життєпис і становлення
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці на Вінниччині в родині хлібороба. Його дитинство, сповнене любові до рідної землі та людей, згодом стало джерелом натхнення для автобіографічних повістей «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967). Ці твори не лише розкривають його особисті спогади, а й слугують ключем до розуміння формування світогляду митця.
З ранніх років Михайло проявляв велику любов до читання. У 1921 році він відразу пішов до другого класу. Цікавим фактом його дитинства є те, що в холодну пору року батько ніс його до школи на руках, загорнувши у кожух, оскільки на всю родину була лише одна пара чобіт. Цей зворушливий епізод Стельмах пізніше описав в оповіданні «Кирея мого батька».
Після закінчення загальноосвітньої школи Стельмах навчався у Вінницькому українському педагогічному технікумі імені Івана Франка, який закінчив у 1933 році. Ще студентом він почав працювати у вінницькій газеті «Більшовицька правда» та публікувати свої перші вірші. Після здобуття вищої освіти шість років учителював у селах Вінниччини та Київщини, а також проводив етнографічні розвідки разом зі своїми учнями.
У 1939 році Михайло Стельмах вступив на курси літераторів при Спілці письменників України, але його навчання перервала Друга світова війна. Він був мобілізований до Червоної армії, воював артилеристом на Білоруському фронті, двічі був поранений і комісований за станом здоров’я. Проте вже у 1944 році Стельмах знову повернувся на фронт як військовий кореспондент газети 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини».
У післявоєнний період, з 1945 по 1954 рік, Михайло Стельмах працював в Інституті фольклору, етнографії та мистецтва Академії наук УРСР. Саме в цей час він розпочав свою основну роботу – створення шести великих прозових романів, присвячених життю українського села та селянству ХХ століття.
Михайло Стельмах неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР, був заступником голови Ради Національностей, а також делегатом Асамблеї ООН від України. Йому було присвоєно почесне звання академіка АН УРСР. Письменник помер 27 вересня 1983 року в Києві та похований на Байковому цвинтарі.
Творчий доробок
Михайло Стельмах є автором масштабних епічних полотен, п’єс, оповідань, казок та віршів. Його творчість пронизана глибоким розумінням народного життя та неперевершеною красою української мови.
Серед його найвизначніших творів – трилогія: «Велика рідня» (1950), «Кров людська – не водиця» (1957) та «Хліб і сіль» (1959). Також відомі романи «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969) та «Чотири броди» (1979). У його доробку також низка повістей, 4 п’єси, 9 книжок для дітей та 7 поетичних збірок. Перша збірка – «Добрий ранок» – вийшла під редакцією Андрія Малишка у 1941 році, а дві наступні – «За ясні зорі» та «Провесінь» – у 1942 за редакцією Максима Рильського.
Хоча деякі критики зараховували твори Михайла Стельмаха до жанру соцреалізму, варто зазначити, що його твори часто піддавалися суворій цензурі. Наприклад, роман «Чотири броди» чотири роки не друкували через порушення теми Голодомору. Це свідчить про те, що письменник, незважаючи на зовнішні нагороди та визнання, був внутрішньо вільною та чесною людиною, яка прагнула донести до читачів правду.
Відомо, що Головліт УРСР не дозволив друкувати повість «Над Черемошем. Гуцульські мотиви», а також були труднощі з публікацією роману «Правда і кривда». Літературознавець В. Дончик влучно відзначав, що твори Стельмаха – це «захист краси – краси людського серця, праці на землі, рідної природи, пісні й мрії народу, самої його неперебутної душі…». Максим Рильський, у свою чергу, стверджував, що стельмахівське село – це «велика прозора крапля, де відображається історія народу, його боротьба, муки і радість», і що він «прийшов у прозу, взявши з собою поезію».
Нагороди та відзнаки
За свій видатний внесок у літературу Михайло Стельмах отримав численні нагороди та відзнаки:
- 1951 – Державна премія Союзу РСР за роман-хроніку «Велика рідня».
- 1961 – Ленінська премія за трилогію «Хліб і сіль», «Кров людська – не водиця», «Велика рідня». Цю премію Стельмах передав на будівництво школи в рідних Дяківцях.
- 1972 – удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
- 1980 – Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка за роман «Чотири броди».
Він також був кавалером трьох орденів Леніна, орденів Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів та Вітчизняної війни 2-го ступеня.
На честь Михайла Стельмаха названі вулиці в багатьох містах України, зокрема в Києві, Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах, а також парк у м. Ірпінь. На будинках, де навчався, жив та перебував письменник, встановлено меморіальні дошки, а на Алеї видатних земляків у Центральному міському парку Вінниці встановлено його бюст.